1.1 Поняття кредитоспроможності та складність його визначення

У процесі надання кредитів перед будь-яким банком постає необхідність оцінки кредитоспроможності позичальників. Її достовірність істотно впливає як на результати конкретних кредитних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку загалом. Основною метою здійснення оцінки кредитоспроможності для банківської установи (кредитора) є уникнення кредитних ризиків від неповернення кредиту. Точність оцінки важлива і для позичальника, адже від неї залежить рішення про надання кредиту та про можливий його обсяг, тобто отримання позики на найбільш вигідних умовах.

Наслідком систематичних помилок в оцінці кредитоспроможності позичальників може бути погіршення якості кредитного портфеля. У кращому випадку це призводить до погіршення фінансового стану банку, у гіршому - до його банкрутства. Тому слід розробити і застосувати єдину науково обґрунтовану методику оцінки кредитоспроможності позичальників. Але, виявилось, що єдиного тлумачення цього поняття немає. Це спонукало визначити сутність поняття в економічній літературі. Проаналізуємо деякі з них.

Так, згідно з Положенням НБУ «Про кредитування» № 186 від 7 травня 2001 р., кредитоспроможність – це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями [9].

Сахарова М. [10] вважає, що характерною ознакою кредитоспроможності позичальника є його фінансовий стан. Це пояснюється тим, що фінансова стійкість позичальника дає упевненість в ефективності використовування позикових коштів та визначає здатність й готовність позичальника повернути кредит відповідно до умов кредитного договору.

Кумурчук Д. [6] стверджує, що визначення поняття «кредитоспроможність позичальника» полягає є його правовому забезпеченні та фінансовому стані, за результатами аналізу яких банк ухвалює рішення про початок (розвиток) або припинення кредитних відносин з позичальником.

На думку Когана Ю. [5], характерними рисами кредитоспроможності позичальника є:

1) довіра до позичальника;

2) чесність і порядність позичальника;

3) компетентність позичальника;

4) уміння передбачати зміни економічної кон'юнктури і користуватися ними;

5) спроможність своєчасно перебудовувати виробництво продукції (товарів, робіт, послуг) тощо.

На наш погляд, підхід Когана Ю. щодо визначення поняття «кредитоспроможність позичальника» має певні недоліки, основними з яких є:

1) найвагомішою характерною рисою кредитоспроможності позичальника є наявність матеріального забезпечення, а не рівень довіри до нього;

2) неможливість кількісно визначити рівень чесності позичальника, його порядність, компетентність тощо.

Бунге Н. [1] пов'язує кредитоспроможність позичальника із нерухомістю капіталу. Він стверджує, що в умовах мінливості та невизначеності ринкового середовища найкращою гарантією з боку позичальника щодо надання йому кредитних ресурсів є нерухоме майно.

Автори роботи [2] зазначають, що в основі кредитоспроможності позичальника знаходиться його здатність генерувати SC-потоки. При чому, вони акцентують, що SC-потік (solely cash flow) складається винятково з грошових коштів, на відміну від CF-потоку (cash flow), який є сумою грошових коштів та їх еквівалентів.

Чайковський Я. [12] схиляється до думки, що при визначенні кредитоспроможності позичальника основну увагу слід приділяти аналізу його операційної діяльності. Він пояснює це тим, що операційна діяльність нормально функціонуючого підприємства забезпечує притік грошових коштів, а інвестиційна та фінансова діяльності, як правило, пов'язані з відтоком грошових коштів. Окрім того, Кононенко О. відзначає, що в результаті операційної діяльності, зокрема від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), підприємство одержує достатньо грошових коштів, щоб мати можливість їх інвестувати, а також виплачувати відсотки по залучених кредитах.

На думку Гуцала І. [3] і Коваленко В. [4], кредитоспроможність, перш за все, пов'язана з ефективним процесом виробництва та реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), і платоспроможністю як позичальника, так і його гаранта.

Носова О. [8] при визначенні поняття «кредитоспроможність» зосереджується на інвестиційній привабливості та репутації позичальника, його фінансовій позиції, розмірі капіталу та кредитній історії.

Левченко О. [7] наголошує, що складниками кредитоспроможності позичальника є:

1) матеріальні та фінансові можливості позичальника,

2) репутація позичальника;

3) гарантія іншої юридичної (фізичної) особи;

4) бажання і здатність позичальника своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за своїми коротко- та довгостроковими зобов’язаннями;

5) платоспроможність та фінансова стійкість позичальника.

В своїй роботі Табачук Г. [11] розглядає кредитоспроможність як рух грошових коштів, який забезпечує розвиток позичальника переважно за рахунок власних коштів, зважаючи при цьому на такі ознаки цього поняття:

1) платоспроможність;

2) мінімальний рівень підприємницького ризику.

Яструбецька Л. [13] також наголошує на тому, що в основі кредитоспроможності знаходиться рух грошових коштів позичальника, який забезпечує не лише його платоспроможність та фінансову незалежність, а й рентабельність, ділову активність тощо.

Кредитоспроможність – наявність у позичальника/контрагента банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і проценти за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки [5].

Кредитоспроможність, – вважає Белих Л.П., – це спроможність компанії або приватної особи залучати позиковий капітал і в майбутньому належним чином обслуговувати свій борг [9, с. 533].

У словниках подані такі трактування «кредитоспроможності»: наявність передумов для отримання кредиту, що підтверджують спроможність повернути його [10, c. 109]; система умов, що визначають спроможність залучати позиковий капітал і повертати його в повному обсязі в передбачені терміни [11]. Схожим до першого визначення є трактування Колєснікова В.І., який визначає «кредитоспроможність» як наявність у позичальника передумов,можливостей отримати кредит та повернути його в строк [12, c. 450].

Український науковець Л.О.Примостка зазначає, що під «кредитоспроможністю» слід розуміти здатність юридичної чи фізичної особи повністю і в зазначені терміни виконати всі умови кредитної угоди [13, c. 91].

Кредитоспроможність підприємства формується як результат його економічної діяльності і показує, наскільки ефективно воно керує власними фінансовими ресурсами, раціонально поєднує використання власних та позикових коштів й ефективно вкладає свій капітал.

Кредитоспроможність — наявність у потенційного позичальника передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Інакше кажучи — це здатність підприємства в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями.

Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, що характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел, забезпечити оперативну трансформацію активів у грошові кошти.

Перш ніж планувати залучення капіталу шляхом одержання банківської позички, фінансові служби підприємства повинні оцінити можливості отримання кредиту. Для цього доцільно провести аналіз відповідності параметрів діяльності підприємства критеріям кредитоспроможності, які вимагаються тим чи іншим банком.

Кожен банк розробляє власні критерії та методики оцінки кредитоспроможності позичальника. Систематизуємо найтиповіші підходи до оцінки кредитоспроможності підприємства.

У науково-практичній літературі здебільшого виокремлюють кількісні та якісні критерії кредитоспроможності. Кількісні критерії пов’язані з оцінкою поточного та перспективного фінансового стану позичальника, а якісні виявляються на основі оцінки менеджменту підприємства та його ситуації на ринку факторів виробництва і збуту продукції.

У теорії і практиці немає єдності щодо пріоритетності того чи іншого елемента кредитоспроможності. Переважає думка, що кількісні та якісні чинники складають єдине ціле при оцінці потенційної здатності позичальника погасити заборгованість за кредитом.

Вочевидь, останнє визначення найточніше відображає сутність проаналізованого вище поняття, яке міститься в Положенні Національного банку України “Про кредитування”. Та деякі вчені до даного визначення додають “виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності підприємства”.

Але існує ще один аспект проблеми. Як відомо, свої зобов’язання підприємство може погашати різними видами активів – грошовими коштами, готовою продукцією, товарами тощо. Здатність підприємства виконувати зобов’язання характеризується його платоспроможністю. Тому виникає питання: чим кредитоспроможність підприємства відрізняється від його платоспроможності? Між ними є істотна відмінність: кредитні зобов’язання позичальника перед банком, на відміну від інших, мають погашатися виключно грошовими коштами. Тож для банку, який надає кредит, важливо, щоб позичальник був не лише платоспроможним, а й кредитоспроможним [9].

Зважаючи на викладені вище аргументи, удосконалимо попереднє визначення так: кредитоспроможність – це спроможність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями виключно грошовими коштами.

Виникає ще одне запитання: чи всі потоки грошових коштів підприємства можуть розцінюватися банком як потенційне джерело погашення кредитної заборгованості? Очевидно, у такому значенні доцільно розглядати ті потоки грошових коштів, які у майбутньому будуть мати регулярний, а не випадковий характер. Тобто, потенційним джерелом погашення кредитної заборгованості доцільно розглядати потоки грошових коштів, які виникають в результаті звичайної діяльності, а не потоки грошових коштів, що утворюються внаслідок надзвичайних подій [18].

Тобто, кредитоспроможність – це спроможність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності.

Здавалося б, таке визначення – вичерпне і його можна було б застосовувати на практиці. Однак є ще один важливий фактор, не врахувавши якого можна одержати парадоксальний результат. Це конкретні умови кредитування.

Висновок щодо кредитоспроможності позичальника, який фіксується в тих чи інших документах, неодмінно має містити посилання на конкретні умови кредитування, у контексті яких здійснювалася оцінка кредитоспроможності.

Отже, враховуючи всі викладені аргументи: кредитоспроможність – це спроможність позичальника за конкретних умов кредитування в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності [2].

Таке визначення повною мірою відображає сутність поняття кредитоспроможності. Його застосування має не лише важливе теоретичне, а й практичне значення, оскільки визначає спрямованість і зміст процесу оцінки кредитоспроможності позичальника, а отже, і його результати.