132

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА

1.1 Поняття кредитоспроможності та складність його визначення

1.2 Система показників кредитоспроможності та їх використання в управлінні підприємством

1.3 Ризики процесів банківського кредитування

1.4 Основні засади проведення кредитоспроможності позичальника зарубіжними банками

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ

ДП ПАТ «ОБОЛОНЬ КРАСИЛІВСЬКЕ»

2.1 Загальна характеристика ДП ПАТ «Оболонь» «Красилівське»

2.2 Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності ДП ПАТ «Оболонь» «Красилівське»

2.3 Аналіз результатів фінансово-господарської діяльності ДП ПАТ «Оболонь» «Красилівське»

Висновки до розділу 2

Розділ 3. Шляхи вдосконалення методики оцінки кредитоспроможності позичальника

3.1 Недоліки чинних підходів в оцінці кредитоспроможності позичальника

3.2 Застосування нових удосконалених методичних підходів в оцінці кредитоспроможності позичальника

3.3 Недержавні бюро кредитних історій в Україні та ефективність їх послуг при оцінці кредитоспроможності позичальника

Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

У сучасних умовах господарювання фінансовий сектор, у тому числі і така його складова, як установи банків, є важливим інфраструктурним елементом, що забезпечує стрімкий розвиток ринкової економіки. З переходом до нових умов господарювання кредитні відносини стають активним фактором підвищення ефективності функціонування суб’єктів підприємницької діяльності.

У процесі своєї діяльності суб’єкти господарювання можуть опинитися в ситуації недостатнього фінансування потреб за рахунок власних ресурсів, що призводить до залучення ними кредитних.

Одним із суб’єктів кредитних відносин є банківська установа, яка акумулює кредитні ресурси і передає їх у тимчасове користування підприємству. Кредитування є найбільш дохідною статтею активу банку і одночасно – це одна з найризикованіших операцій банків України на сучасному етапі їх діяльності. Основним критерієм у формуванні відносин між кредитором і клієнтом є кредитоспроможність позичальника.

Процес розвитку ринкових відносин в Україні виявляє значне зростання попиту на кредитні послуги банків з боку суб’єктів господарювання. У зв’язку з цим, банки особливо уважно повинні ставитися до такої проблеми, як оцінка кредитоспроможності позичальника, в першу чергу заради своєї ж власної фінансової безпеки. В умовах сьогодення банківські установи розробляють різні підходи для оцінки кредитоспроможності клієнтів, причому кожен конкретний банк розробляє власну систему оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника, виходячи з конкретних умов договору, пріоритетів у роботі банку, його спеціалізації, місця на ринку, конкурентоспроможності, стану взаємовідносин з клієнтурою, рівня економічної і політичної стабільності в державі тощо.

Кредити є одним з найбільш прибуткових банківських активів і формують, як правило, найбільшу частину доходів банку. Проте кредитна діяльність не є винятком із загального правила щодо залежності між доходом і ризиком. А це означає, що висока дохідність неодмінно супроводжується підвищеним ризиком, тому кредитні операції залишаються найбільш ризиковою складовою активів банку. Надто ризикована кредитна політика комерційного банку є однією з основних причин, що призводить до його банкрутства. У сучасних умовах вітчизняні банки змушені постійно вдосконалювати стратегію та тактику своєї кредитної діяльності. У зв’язку з цим актуальним за сучасних тенденцій розвитку банківського сектору є аналіз і управління кредитним ризиком з метою зниження його рівня.

Серед інструментів з мінімізації ризику в кредитній діяльності банку чільне місце посідає оцінка кредитоспроможності позичальників. Реальні висновки і пропозиції за результатами аналізу кредитоспроможності позичальників дозволяють уникнути невиправданих ризиків при проведенні кредитних операцій. Точність оцінки важлива і для позичальника, адже від неї залежить рішення про надання кредиту та про можливий його обсяг.

Кредитоспроможність підприємства формується як результат його економічної діяльності і показує, наскільки ефективно воно керує власними фінансовими ресурсами, раціонально поєднує використання власних та позикових коштів й ефективно вкладає свій капітал.

Вирішальне значення для надання кредиту клієнту мають підсумки проведеної оцінки кредитоспроможності.

Очевидно, що особливе місце у кредитоспроможності потенційного боржника займає оцінка його фінансовий стан. Для кредитора вона означає зменшення ризику втрат через імовірність фінансової кризи у підприємства, тобто вірогідність повернення позики, для боржника – знання платоспроможності і довготривалої фінансової стійкості для розробки та прийняття стратегічних і тактичних рішень щодо забезпечення фінансовими ресурсами подальшого виробництва і реалізації продукції.

Актуальність теми дослідження пов’язана також з тим, що ефективна оцінка кредитоспроможності клієнта – це одне з найважливіших завдань банківської системи України. Кожному банку саме кредитні операції приносять найбільші доходи і від того, наскільки правильно будуть обрані методи і дотримані умови кредитування, в значній мірі залежить результат кредитної операції, особливо, коли банківська системи України переживає кризу.

Питання оцінки кредитоспроможності позичальника досліджували такі вітчизняні вчені-економісти: В.В. Вітлінський, В.В. Галасюк, І.С. Гуцал, О.В. Дзюблюк, А.О. Єпіфанов, Н.Е. Крупська, А.М. Мороз, С.В. Науменкова, М.І. Савлук, Я.І. Чайковський та ін. Серед зарубіжних вчених слід назвати праці Е. Брігхема, Л. Гапенські, В.О. Лі, В.В. Тена, Г.С. Панової та ін. Однак проблему не можна вважати достатньо вивченою, оскільки й досі в теорії і практиці немає єдиного підходу до визначення системи показників, що комплексно характеризували б кредитоспроможність позичальників.

Метою дослідження є теоретичне та практичне обґрунтування оцінки кредитоспроможності позичальника, а також розробка шляхів її удосконалення як ефективного інструмента системи кредитних відносин банківських установ з підприємствами-позичальниками.

Виходячи із мети в процесі написання проведення дослідження були поставлені наступні завдання для її реалізації:

- дослідити сутність понять „кредитоспроможність”, „оцінка кредитоспроможності”, „механізм оцінки кредитоспроможності”;

- узагальнити іноземний та вітчизняний досвід в сфері оцінки кредитоспроможності, визначити можливості вдосконалення універсальної методики, що використовується українськими банками;

- розглянути концепції оцінки кредитоспроможності позичальника;

- здійснити оцінку кредитоспроможності конкретного позичальника з використанням методики Ощадного банку України;

- надати шляхи удосконалення оцінки кредитоспроможності позичальника як інструмента системи кредитних відносин.

Об’єктом дослідження є кредитні відносини між банками та суб’єктами господарювання. Предметом дослідження є теоретичні і практичні аспекти оцінки кредитоспроможності позичальника.

Для досягнення поставленої мети використовувалися методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, наукової абстракції, спостереження і порівняння.

При проведені дослідження були використані законодавчі і інструктивні матеріали, роботи вітчизняних та зарубіжних авторів в даному напрямку, матеріали періодичних видань, а також фінансова звітність і аналітична інформація ДП ПАТ «Оболонь» «Красилівське».

Дипломна робота містить вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел та додатки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОЦІНКИ

КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА