7.Виробничий пил

Виробничий пил є дуже поширеним чинником на підприємствах ,а інколи й ос-новним шкідливим чинником виробничого середовища, який впливає на організм працівників під час виконання різних виробничих процесів. У гірничорудній і ву-гільній промисловості пил виділяється під час буріння породи, вугільного пласту, під час вибухових робіт, транспортування, сортування, подрібнення вугілля, руди, породи. У машинобудівній промисловості — під час очистки і обробки лиття, об-точки, шліфування і полірування заготовок. У текстильному виробництві пил виді-ляється підчас очистки, сортування вовни, під час прядіння і ткання. Дуже багато пилу виділяється під час сільськогосподарських робіт: орання землі, збирання урожаю, чистки зерна тощо.

За походженням вирізняють пил органічний: рослинний (дерев'яний, бавовня-ний), тваринний (вовняний, костяний), штучний (пластмасовий); неорганічний: мі-неральний (кварцовий, силікатний),металевий (залізний, алюмінієвий), змішаний (пил у разі шліфування металу ,під час зачистки лиття).

Для гігієнічної оцінки пилу як виробничої шкідливості така класифікація є не-достатньою: тому існує ще класифікація пилу за дисперсністю і способом утворен-ня, згідно з якою вирізняють аерозолі дезінтеграції і конденсації. Аерозолі дезінтег-рації утворюються під час подрібнення або буріння будь-якої твердої речовини і складаються основному з пилинок великих розмірів. Аерозолі конденсації утворю-ються з пари металів, металоїдів та їх сполук, які під час охолодження перетворю-ються у тверді частки, наприклад, конденсат пари металів під час електрозварки. Розміри цих пилових часток значно менші ніж аерозолів дезінтеграції.

За дисперсністю пил буває видимим — пилові частки розміром більше ніж 10 мкм що швидко осідають, мікроскопічним — пилові частки розміром 10—0,25 мкм, що повільно осідають ,ультрамікроскопічним — розміри пилових часток менше ніж 0,25 мкм, вони довго знаходяться у повітрі.

Запилювання повітря виробничих приміщень коливається у широких межах і залежить від характеру виробництва, технологічного процесу та операцій, стану об-ладнання, наявності очисних засобів тощо.

Згідно з ДСТом 12.1.005—76, установлені гранично допустимі концентрації пи-лу у повітрі робочих приміщень залежно від його характеру і вмісту в ньому SiO2.

Пил, що проникає крізь верхні дихальні шляхи в організм, не завжди досягає легень;як правило, частина його затримується в порожнині носа. Значна частина пилу виділяється назад під час чхання і кашлю. За умови підвищення температури повітря наслідок підсилення легеневої вентиляції створюється можливість збільше-ного надходження пилу в організм. У такому разі пил чинить механічну дію на тканину легень. У легенях відбувається фагоцитоз (процес активного захоплювання і поглинання сторонніх часток) пилових часток клітинками епітелію легень, який володіє захисною функцією і сприяє очищенню легень від пилу. Активність фагоци-тозу різних видів пилу неоднакова. Видаляється пил з легень разом з мокротинням або по лімфатичних шляхах, прямуючи через бронхіальні лімфатичні залози до пле-ври, де й накопичується. За такої умови пил можу закупорювати лімфатичні судини, зумовлюючі лімфостаз, що надалі сприяє розвитку сполучної тканини.

Залежно від агресивності пилу у легенях можуть розвиватися специфічні (фіб-роз) і неспецифічні (наприклад, запалення, туберкульоз, рак легень) патологічні процеси. Тривале вдихання пилу може зумовити розвиток хронічного професійного захворювання — фіброзу легень, відомого як пневмоконіоз. Під цим терміном розу-міють численні види пилових фіброзів легень. Залежно від виду виробничого пилу пневмоконіоз поділяють на шість груп: силікоз, силікатоз, металоконіоз, карбоко-ніоз, пневмоконіоз від змішаного пилу і пневмоконіоз від органічного пилу.

Найпоширенішим серед усіх пневмоконіозів є силікоз, що виникає у разі вди-хання пилу кварцу, який містить кремнію (І\/) оксид у вільному стані. Крім того, вдихання пилу мінералів, які містять кремнію (І\/) оксид у зв'язаному стані, зумов-лює силікатоз (азбестом — у разі вдихання азбестового пилу, талькоз — талькового, антракоз — вугільного, сидороз — пилу, що містить залізо, алюміноз — у разі вдихання алюмінієвого пилу).

Найагресивнішим фіброгенним пилом є кварцовий пил, який містить велику кі-лькість вільного кремнію (ІУ) оксиду. Виникаючий у такому разі силікоз часто має важку клінічну картину і несприятливий прогноз. Водночас із цим численні пневмо-коніози перебігають доброякісно.

Кварцовий пил розчиняється у тканинній рідині і переходить у колоїдний стан. Відомо, що колоїдний розчин кварцу зумовлює денатурацію білків і розвиток спо-лучної тканини. Залежно від форми фіброзного процесу у легенях розрізняють вуз-ликову, інтерстиціальну і вузлову форми пневмоконіозу.

Клінічний прояв пневмоконіозів різний, але усім їм притаманні загальні риси: задишка, біль у грудях і сухий кашель. У разі прогресування пневмоконіозу вище перелічені симптоми підсилюються і з'являються мокротиння. Потім виникає леге-нева недостатність — зменшується життєва ємність легень, легенева вентиляція, скорочується час затримки дихання.

Силікоз зустрічається у працівників гірничорудної (бурильники, забійники, прохідники, кріпильники, вибухівники та ін. )і машинобудівельної промисловості (дробострумники, обрубники та ін.),у виробництві вогнетривких матеріалів, у робіт-ників, які займаються розмолом піску, працюють, на будівництві тунелів тощо.

Силікоз є хронічним процесом і, як правило, розвивається в осіб, які пропра-цювали декілька років в умовах значного забруднення повітря пилом, що містить кремній.

Профілактика: усі заходи, спрямовані на запобігання пиловим захворюванням, можна поділити на три групи: 1)технологічні і технічні; 2)санітарно-технічні; 3)ме-дико-профілактичні.

Технічні заходи спрямовані на ліквідацію причин надходження пилу у повітря. Цього можна досягти шляхом раціоналізації технологічного процесу, наприклад, застосування вологого способу подрібнення, розмолу, змішування матеріалів. Нап-риклад, мокре буріння у гірничорудній і вугільній промисловості, мокре шліфування і обточування виробів у машинобудівній промисловості, зрошення матеріалів — джерел пилу на деяких інших виробництвах. Упровадження безперервної технології, за умови якої усуваються ручні операції, механізація і автоматизація виробничих процесів ,а також герметизація обладнання значно знижують концентрацію пилу у повітрі.

Санітарно-тєхнічні заходи ґрунтуються на правильній експлуатації санітарно-технічних установок і систематичному контролі за вмістом пилу у повітрі робочих приміщень. Велике значення у боротьбі з пилом надається раціонально улаштованій вентиляції, застосуванню індивідуальних захисних пристосувань — респіраторів, спеціальних шлемів і скафандрів з подачею до них чистого повітря, а також окуля-рів, спецодягу.

Медико-профілактичні заходи. Велике значення у боротьбі з пиловою патоло-гією мають попередні і періодичні медичні огляди працівників. Добрий ефект дають біологічні методи профілактики. У такому разі ураховують властивість організму збільшувати опір пиловому подразнику у разі ультрафіолетового опромінення, зас-тосування лугових інгаляцій і спеціального харчування. З цією метою улаштовують фотарії, де працівників опромінюють ультрафіолетовим промінням. Лугові інгаляції не тільки гальмують утворення фіброзу, але і посилюють виведення пилу з організму, що потрапив із слизом.