6.Шум,вібрація,ультразвук.

Шум — це сукупність звуків різної сили і висоти, що безладно змінюється за часом і викликають неприємні суб'єктивні відчуття. У свою чергу, звуки являють собою механічні коливальні рухи, що поширюються у діапазоні частот, чутному для людського вуха. Світ наповнений різноманітними звуками: цоканням годинників і гудінням моторів, шелестінням листя і завиванням вітру, співом птахів і голосами людей. На слух людина сприймає пружні хвилі, що мають частоту у межах приблизно від 16 до 20 кГц (1Гц—одне коливання за 1с). У повітря за температури 0°С і нормальному тиску звук поширюється із швидкістю 330м/с, у морській воді близько 1500м/с, у деяких металах швидкість звуку досягає 7000 м/с. Пружні хвилі з частотою меншою ніж 16 Гц, називається інфразвуком, а хвилі, частота яких перевищує 20кГц— ультразвуком. Причини утворення звуків різні, що дозволяє поділити їх на механічні, аеро- і гідродинамічні.

Побутовий і виробничий шум. Шум класифікуються за характером спектра — широкополосний і тональний; за часовою характеристикою — постійний, непостій-ний. Непостійний шум, у свою чергу, поділяється на коливальній, переривчастий, імпульсний. Крім того, вирізняють шум низькочастотний (максимум рівня звуково-го тиску знаходиться нижче 400 Гц), середньо частотний (400—1000Гц); високочас-тотний (вище 1000Гц).

Розподіл енергії за частотами звуків, що складають шум, визначає спектраль-ний склад шуму. У такому разі звукова енергія може рівномірно розподілитися у широкій смузі частот. У таких випадках шум буде широкополосний. Якщо звукова енергія розподіляється нерівномірно, тоді шум називається тональним. Вплив тона-льного шуму шкідливіше позначається на здоров'ї людини.

Джерело коливальних рухів може створювати звукову хвилю(шум), що надхо-дить у навколишнє середовище безперервно (ткацький верстат) або періодично у вигляді імпульсів (ручний пневматичний інструмент). Шум, що утворюється у пер-шому випадку, називається стабільним, у другому — імпульсним. Другий є небез-печнішим для людини.

Ріст міст, розвиток сучасної техніки, створення нових засобів пересування, бу-дівництво великих потужностей тощо призводять до зростання інтенсивності шуму. Вуличний шум чинить на населення негативний вплив: заважає відпочинку, пору-шує сон, викликає стомлення і порушення діяльності нервової системи. У житлових будинках джерелом шуму може бути працюючий телевізор або радіоприймач, сані-тарно-технічне та інженерне обладнання. Джерелом шуму у містах можуть бути та-кож промислові підприємства, транспорт, залізничні станції, аеродром, річкові вок-зали, якщо вони розташовуються без достатнього відриву від житлової зони і не зас-тосовуються міри зниження шуму у самому джерелі.

Вплив виробничого шуму може зумовити порушення функціонального стану окремих органів, систем і організму в цілому. Великий вплив шуму на орган слуху. У робітників деяких професій (клепальники, котляри, ковалі тощо) слух може зни-зитися аж до повної глухоти. Під впливом шуму змінюються функції вегетативної нервової системи, прискорюються пульс і дихання, підвищується артеріальний тиск. Шум впливає і на внутрішні органи: пригнічує і скорочує моторну і секреторну фун-кцію шлунка, порушує функції інших органів. Можливий розвиток шумової хворо-би.

За умови тривалого впливу шуму настає перевтома, з'являється дратівливість і виснаження нервової системи. Спостерігаються явища астеновегетативного синдро-му, сповільнення психічних реакцій, зниження уваги, підвищення нервової збудже-ності.

У виробничих умовах дія шуму на організм залежить від тривалості впливу, ін.-тенсивності і частотної характеристики (спектра) шуму, від функціонального стану організму працюючих.

Для різних приміщень установлено різні допустимі рівні шуму. Так, для читаль-них залів, лікарняних палат, житлових кімнат у ночі цей рівень не повинен переви-щувати 30 дБ, для конструкторських бюро, конторських приміщень—50-60дБ. У ви-робничих приміщеннях рівень шуму, що становить не більше 85 дБ, навіть тривало діючи на організм не викликає професійної туговухості.

Вплив ультразвуку. Ультразвук—це механічне коливання пружного середо-вища з частотою 20тис. Гц, яке має певну енергію. У промисловості ультразвук ви-користовують для очистки і знежирювання деталей, механічної обробки твердих і крихких деталей (свердління, різання), під час захворювання, паяння, лудіння, для прискорення хімічних реакцій у гальванотехніці, для одержання емульсій, як метод аналізу і контролю (дефектоскопія, визначення в'язкості, твердості тощо).

У виробничих приміщеннях підсумкові рівні звукового та ультразвукового тис-ку під час різних технологічних процесів коливаються у межах 90-120 дБ. Впливу найчастіше зазнають руки робітника, наприклад, під час навантаження і розванта-ження деталей, обслуговування ультразвукових ванн, обробки деталей і утримання їх руками, під час паяння і лудіння. Причому дія ультразвуку часто носить не тільки локальний характер, але й нетривала.

У разі систематичного контакту із джерелом ультразвуку можуть розвиватися професійні захворювання—парез кисті і передпліччя. Особи, які обслуговують уль-тразвукове обладнання, часто скаржаться на головний біль, запаморочення, швидку втомлюваність, порушення сну. До кінця зміни у них може спостерігатися підви-щення температури тіла, зменшення частоти серцевих скорочень (брадикардія), спо-вільнення рефлекторних реакцій на зовнішні подразники.

У них часто спостерігаються порушення функцій периферичного відділу веге-тативної нервової системи, зниження усіх видів чутливості по типу рукавичок (ко-ротких або довгих), гіпергідроз, а також зниження слуху і своєрідні порушення з бо-ку вестибулярного апарату: відсутність ністагму в один або обидва боки.

Заходи боротьби з шумом та ультразвуком.

Профілактичним заходом боротьби з шумом та ультразвуком є зниження їх ін.-тенсивності у джерелі. Цього можна добитися, якщо розробити по-іншому техноло-гічний процес, по-іншому спроектувати, виготовити та експлуатувати машини, бу-дувати виробничі будівлі і споруди, а також організувати робочі місця. Якщо рівні звукового тиску на робочих місцях перевищують допустимі, треба підібрати облад-нання відповідної потужності, забезпечити його звукоізоляцією. У тих випадках, коли рівень шуму на робочих місцях не можна знизити до граничного допустимих рівнів, то виробничими процесами слід керувати із звукоізоляційних камер за допо-могою дистанційних пристроїв або автоматів. Так, застосування звукоізоляційного кожуха на верстатах дозволяє знизити рівень звукового тиску на 30-40дБ.

Організаційними заходами боротьби з шумом і ультразвуком є раціональний режим праці і відпочинку, скорочення часу перебування в умовах шуму, лікувально-профілактичної заходи. Добрий ефект дають засоби індивідуального захисту (зов-нішні і внутрішні антифони у вигляді наушників, шлемів, укладки з гуми, вати, пластмаси), особливо у зонах з рівнем звуку, що перевищує 85 дБА. Ці зони треба позначити знаками небезпеки.

Для усунення локальної дії у період завантаження і вивантаження деталей про-понується застосовувати автоблокування (вимикання коливань),затиски, щипці, ру-кавички.

Вплив вібрації. Вібрація являє собою механічний коливальний рух, який пере-дається тілу людини або окремим його частинам. У промисловості, на будівництві, у сільському господарстві і на транспорті працівники часто піддаються впливу вібра-ції.

За способом передачі людині розрізняють загальну і локальну вібрації.

Загальна вібрація—це вібрація місця. Впливає вона на робітника, який знахо-диться у положенні стоячи або сидячи (водії тракторів, машин та інших транспорт-них засобів),під час зіткнення з підлогою або сидінням.

Локальна вібрація виникає під час користування інструментами, деякими руч-ними механізмами і обладнанням, а також під час обробки деталей, які утримують руками. У такому разі вібрація передається на руки безпосередньо або через оброб-лювальні деталі. Загальну вібрацію, в свою чергу, поділяють на транспортну, тран-спортно-технологічну і технологічну.

Під впливом високочастотної вібрації, що передається на руки, може виникнути вібраційна хвороба. Характерною рисою цієї хвороби зміна тонусу капілярів судин шкіри долонної поверхні пальців рук з наступним розвитком спазму або атонії. Спазм характеризується сильним зблідненням пальців, як під час контакту з холод-ною водою, підсиленою пітнілістю, інколи навпаки, сухістю шкіри кистей. У разі впливу низькочастотної вібрації можливе порушення трофіки виявляється у стер-тості шкірного малюнка на долоні поверхні кистей, стовщенні і деформації нігтів або, навпаки, в ущільненні і стоншенні їх. Пальці стають малорухомі, деформовані, ущільненими дистальними нігтьовими фалангами, які надають їм вигляду барабан-них паличок.

Вібраційна хвороба супроводжується атрофією дрібних м'язів рук і плечей, зменшенням м'язової сили.

Кількість і глибина змін у кістково-суглобному апараті залежить від стану ро-боти з віброінструментами та інтенсивності вібрації, що впливає. У такому разі елас-тичність суглобних хрящів зменшується внаслідок їх тривалого функціонального напруженням, а це, у свою чергу, сприяє травматизації. У променевозап'ястковому суглобі і дрібних суглобах зап'ястка розвиваються явища деформуючого остеоарт-розу, що утруднює рух у пальцях. Можливе також ураження ліктьового, плечового і грудино-ключичного суглобів у вигляді остеопорозу і деформуючого спондильозу.

Відрізняють кілька форм вібраційної хвороби. Початкова форма характери-зується переважно суб'єктивними симптомами — болем, парестезією (спонтанно виникаючі неприємні відчуття оніміння, поколювання, пекучості, повзання мура-шок), яка супроводжується вираженими судинними порушеннями (гіпотермія, акро-ціаноз) і змінною чутливості шкіри рук.

Для вібраційної хвороби середньої важкості характерні стійкі порушення шкір-ної чутливості рук, підсилення болю, судинні зміни, що проявляються спазмами ка-пілярних судин з наступним зблідненням пальців і переходять у синюшність унас-лідок парезу нервових закінчень капілярних судин. За наявністю цієї форми хвороби можуть спостерігатися також кістково-суглобні ураження, зниження м'язової сили, функціональне порушення центральної нервової системи (астенія).

За умови важкої форми вібраційної хвороби клінічна картина може бути різ-ною. В одному випадку порушення чутливості шкіри поширюється на ділянку пле-ча, а інколи і грудної клітки. У такому разі можлива атрофія м'язів не тільки кистей, але і плеча. В іншому випадку крім типових порушень чутливості спостерігаються

атрофія м'язів нижніх і верхніх кінцівок, плечей, їх парези. У такому разі можливі

також порушення коронарного кровообігу внаслідок генералізації судинних змін, цереброваскулярні кризи.

Вплив загальної вібрації зумовлює вираженіші зміни з боку нервової системи, і

виявляється вони у вигляді запаморочення, шуму у вухах, сонливості, болю у литко-

вих м'язах, погіршення пам'яті, порушення координації рухів, зорових порушень — зміни кольоросприймання, обмеження поля зору, зниження гостроти зору. Спосте-рігаються вестибулярні порушення. Порушення серцево-судинної системи виявля-ються несталим артеріальним тиском, перевагою явищ гіпертензії( підвищений гідростатичний тиск у судинах, порожнистих органах або у порожнинах організму), а інколи, навпаки — зниженим артеріальним тиском наприкінці робочого дня, роз-витком спазму вінцевих судин, кардіодистрофією. Уражаються органи опори і руху, частіше ноги і хребет. Спостерігаються біль у шлунку, відсутність апетиту, нудота тощо.

У профілактиці хвороби головну роль відіграють технічні заходи, спрямовані на усунення або зменшення рівня вібрації (вібробезпечні пневматичні інструменти ударної дії, врубовідбійні машини, вугільні комбайни, пружинні і гумові амортиза-тори, прокладки, облицювання рукоятки тощо) і запобігання перевищенню гранич-но-допустимих рівней параметрів. У боротьбі з вібраційною хворобою велику роль відіграють раціональний режим праці і відпочинку (організація комплексних бригад з чергуванням працівників на операціях, що пов'язані із впливом вібрації і без неї; регламентування перерв тощо);застосування засобів індивідуального захисту (рука-виці, взуття, протишуми); усунення значних фізичних зусиль, незручного положен-ня тіла, впливу охолоджувальних чинників. Велике значення має також застосуван-ня ванночок для рук, масажу, виробничої гімнастики, ультрафіолетового поромі-нення.

Усі працівники, які стикаються із джерелами вібрації повинні проходити ме-дичні огляди перед вступом на роботу і не менше ніж 1 разу на рік — під час робо-ти. Не допускаються до роботи з віброінструментами особи, у яких є органічні ураження нервової системи ,астенічний стан, судинні зміни у вигляді ангіоспазму, гіпертонічна хвороба.