Складносурядні речення з розділовими сполучниками

У складносурядних реченнях, предикативні частини яких по­єднані розділо-вими сполучниками або, чи, а чи, чи... чи, то... то, чи то... чи то, не то... не то, виражаються розділові відно­шення несумісності, взаємовиключення, а також від-ношення чергування. Залежно від цих відношень їх поділяють на два різновиди:

1. речення взаємовиключення;

2. речення чер­гування.

Складносурядні речення, що позначають несумісні, взаємовиключні дії або явища, зазвичай двочленні, двокомпонентні, хоча серед них, зокрема речень з повторюваними спо­лучниками, зустрічаються й багатокомпонентні. Предикатив­ні частини таких речень поєднуються за допомогою сполуч­ників або, чи, а чи, або... або, чи... чи, а також чи то... чи то: Хіба що-небудь трісне і в ту ж мить затих-не, або зірветься запізніла рибка і, різко відсахнувшись від човна, щезне в сутін-ках (Г. Т.); Не раз, як тільки лист од вітру зашумить, Чи блиснуть проти сонця ярі квіти, Вона зненацька в думці забринить (М. Р.); Чи така вже нас родила ма-ти, Чи до серця вам вкотився грім (А. М.); Так зараз і нашле: або свиня бублики похвата, або со­бака олію вип'є, або п'яний поточиться і коробку переверне...

(Г. К.-О.); Так завжди: чи в піснях забути хочу муку, Чи хто мені стискає друж-ню руку, Чи любая розмова з ким ведеться, Чи поцілунок на устах озветься

(Л. У.); Чи то мені здається, чи то справді свист тихне (М. К.); Чи то в житті не бачили її, Чи то забули наші менестрелі (А. М.). Як видно з прикладів, розді-лові сполучники чи... чи, або... або можуть повторюватися не два, а три і більше разів. У таких випадках на значення несу­місності нашаровуються значення чергу-вання: Це або місяць вирина з облака, або вільний вітер пронесеться лукою, або мороз ударить (М. В.).

У складносурядних реченнях з розділовими сполучниками другого різнови-ду, в яких події, про які йдеться в їх предика­тивних частинах, існують у різних ча-сових планах, тобто чер­гуються, або якщо треба вказати на послідовну зміну цих подій, широко використовується повторюваний сполучник то... то, який може повторюватися і кілька разів: То шумів зелений лист, то в вікні мінився злотом ряст весняний, то золотим дощем ли­лись пісні (Л. У.); То іволга у пісні їх дзве-нить, То хлопчик, друзів кличучи, свистить, То соловейко розсипає трелі, То ко-лесо не­мазане скрипить (М. Р.); То заблищить у небі яскраво одинока зірка, то засвітяться контури сизуватої хмари (А. Ш.). Своєрід­ну роль виконують повто-рювані сполучники не то... не то, чи то... чи то, які, виражаючи семантичні від-ношення чергуван­ня, послідовності між предикативними частинами складного речення, мають значення непевності, сумніву, вагання у тому, що з перелічених тверджень є справжнім, а що ні; до цього ж додається ще й відтінок питальності. Наприклад: Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в за-ломах про­валля (М. К.); Не то блискавки пронизували небо, не то спалахи елек-трозварки освітлювали обрій (А. Ш.); Чи то праця задавила молодую силу, Чи то нудьга невсипуща його з ніг звалила (Т. Ш.); Чи то настане нічка темна, Чи то веселий день шумить (Л. Г.); Чи то снилось мені, чи то справді було — Наді мною ялини зеле­не крило (М. Н.).