Казка «язик-чарівник»

Твій язичок великий мандрівник та чарівник. Він мандрує в ротику й перетворюється чи в місточок, чи в гірку. А сьогодні він уявив, що нижні зубки — це стіна, а перед цією стіною внизу — яма.

«А раніше там, мабуть, було море», - так подумав язичок та й опустив свій кінчик. Його кінчик був на самому дні, а сам він вигнувся гіркою. Тому всі дивуються: «Н-н - навіщо він це зробив?» - перший звук, це й є англійський звук [ ŋ ].

Казка про сопілочку

Ми знову в країні англійських звуків. Сьогодні завітаємо в гості до англійського звука [ w ]. Зробіть «сопілочку» долонею та прикладіть її до губ. Зробіть губками таку ж «сопілочку», та «пограйте» на ній. Вимовіть звук «в-в-в» і у вас вийде англійський звук [w].

ВИКОРИСТАННЯ ФОНЕТИЧНОЇ КАЗКИ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ ВИВЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Навчання англійської мови на початко­вому етапі, з одного боку, ґрунтується на знаннях з рідної мови про звуки, букви, склади, а з іншого — потребує формування зовсім інших фонетичних та пов’язаних із ними букво-графічних зразків, що знач­но відрізняються від фонетико-графічної будови рідної мови.

Моя педагогічна практика свідчить, що учні дуже часто плутають голосні звуки англійської та української мов, не співвід­носять графічний знак букви з її фонетич­ним відображенням, що загальмовує про­цес навчання їх читання.

Суттєву допомогу у формуванні суто ан­глійських графічно-фонетичних зразків надає використання фонетичної казки.

Зміст фонетичної казки

Король країни Фонетики вирішив зібрати усіх своїх слуг в одному палаці, щоб легше було ними керувати. Цей палац було назва­но “The English Alphabet”. Він був багатопо­верховим, з гарними у розкішними кімна­тами на верхніх поверхах. Слугам-літерам дуже хотілось стати власниками цих кімнат. Та ось марафон розпочався...

Першою прибігла найспритніша та най­розумніша літера й почала гукати своїх товаришів, захоплена красою кімнати: «Ей, хлопці та дівчата, брати та сестри! Ей, усі сюди!» Відтоді її називають «Ей» (А [еі]). (Діти малюють у повітрі літеру «А»).

Другою прибігла її подруга з дуже поганим характером, схожа на беззубий гребінець. Вона була завжди незадоволена й вислов­лювала свої почуття, криво всміхнувшись, зі звуком «І—і—і» (Е [і:]). Ось чому її назива­ють І. (Діти малюють у повітрі літеру Е).

Попереду літер, які стрімко бігли схода­ми догори, була тонесенька, молодесенька літера - одноніжка, яку завжди ображали, наступаючи на її єдину ніжку, завдаючи їй великого болю. Так було і цього разу, і вона жалісно зарепетувала: «Ай, болить! Я скоро не витримаю! Ай, болить!» Так до неї при­чепилося ім’я «Ай» (І [аі]). (Діти малюють у повітрі графічний знак літери І).

Четвертою прибігла літера, яка була товсте­сенька, кругленька тіточка. Вона не любила марафонів. І коли вона забігла до своєї чарівної кімнати, вона з полегшенням зітхнула: «Оу, це було важкувато. У моєму то віці...» Брати та сестри тепер так і назвали її «Оу» (О [оu]). (Діти малюють у повітрі графічний знак літери О).

П’ятою прибігла літера «Ю». Казкар чомусь нічого мені про цю літеру не повідомив. Але ж ви, напевно, маєте чудового друга Юрія, або подругу Юлію. Нехай же їхні іме­на нагадують вам про цю незнайомку.

Літера «Вай» (Y [ wаі]) - найповажніша і найстаріша. Вона пам’ятає ще перші ста­родавні манускрипти, написані на папірусі та пергаменті. Це були перші пам’ятки, написані від руки людиною. Мабуть, ви не здогадалися, але ж Y є прабабусею І.

Завдання після прослуховування тексту

• Співвідносити кожну голосну з її історією (закріпити нову асоціацію) у режимі Т — СІ.

• Співвідносити кожну голосну з її історією (закріпити нову асоціацію) у режимі Р1 — Р2.

1. Завдання для повторення знань.

а) Дивлячись на абетку (алфавіт), назвати правильно всі голосні в їх алфавітному порядку.

2. Завдання на закріплення знань

а) Заплющивши очі, виконати «1)» зав­дання;

б) По пам’яті намалювати в повітрі графічні знаки голосних літер в їх алфавітному порядку;

в) Вчитель називає літери в алфавітному порядку, діти записують.

1) Завдання для контролю знань.

а) Робота у парах: один називає (у будь якому порядку), обидва пишуть, потім порівнюють та оцінюють себе знаками «плюс» (+) — за роботу без помилок, та «мінус» (.-) - якщо були помилки; той, хто одержав у чотирьох парних диктан­тах три «+», вважається переможцем.

б) Диктант «Teacher - Class» для контролю рівня здобутих знань, для розрізнення й написання букв, що позначають голосні звуки (у довільному порядку).