Управління освіти виконкому
Кременчуцької міської ради
Кременчуцька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 16
Організація навчальної діяльності учнів
на етапі актуалізації знань
в умовах диференціації навчання
( на матеріалі алгебри
та геометрії 9 класу)
Л. С. Ванжула, вчитель математики Кременчуцької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 16
Організація навчальної діяльності учнів на етапі актуалізації знань в умовах диференціації навчання ( на матеріалі алгебри та геометрії 9 класу)
Рецензенти:
Т. М. Кравчук, методист міського методичного кабінету
Л. І. Батир, вчитель математики, вчитель-методист, заступник директора ЗОШ № 19
Запропонована розробка містить висвітлення
психолого-педагогічного обґрунтування етапу актуалізації знань в умовах різнорівневого навчання математики;
ролі етапу актуалізації знань та способів дій в навчанні математики вцілому та в структурі уроку;
особливостей методики організації роботи на даному етапі з використанням диференційованого підходу.
Розробку укладено відповідно до вимог навчальної програми з математики. Пропоновані завдання подано за темами: «Рівняння та системи рівнянь», «Розв’язування трикутників» (алгебра та геометрія, 9 клас).
Наукове зацікавлення – розвиток творчих здібностей учнів через впровадження в навчальний процес диференціації програмного матеріалу.
Рекомендовано для вчителів математики загальноосвітніх навчальних закладів.
Вступ
Актуалізація попередніх знань і способів дій – початковий етап уроку, під час якого мають розв'язуватися такі основні педагогічні завдання:
- активізація пізнавальної діяльності учнів;
- психологічне налаштування на роботу;
- формування установки на співробітництво;
- мотивація навчальної діяльності.
Це означає, що організувати роботу на уроці слід так, щоб усім учням було цікаво і все зрозуміло. Кожен повинен розраховувати на свої сили, свої знання і вміння (які треба пригадати, поновити в пам'яті ). Діти не повинні лякатись і відчувати себе дискомфортно на уроці. Учні мають володіти певним мінімумом знань і умінь, працювати на уроці разом з учителем. Школярі всі різні, і кожному з них властивий свій темп оволодіння навчальним матеріалом. Тому їх треба налаштувати на роботу, але на роботу, посильну для них. У цьому і полягає один із принципів особистісно орієнтованого навчання.
Останнім часом все більшого поширення набуває диференціація навчання на етапі актуалізації знань і способів дій. Таким чином, дослідження організації роботи на етапі актуалізації знань уроку математики, в умовах диференційованого підходу, є актуальними. Тому неповна розробленість даної проблеми та її актуальність і зумовили вибір теми даної розробки.
Експериментальні дослідження були проведені під час викладання математики в 9 класі, тому подана проблема розглядається на навчальному матеріалі 9 класу.
Об'єктом дослідження є організація роботи на етапі актуалізації знань уроку математики.
Предмет дослідження – шляхи і засоби проведення актуалізації знань в умовах різнорівневого навчання.
Мета дослідження полягає у вивченні умов підвищення ефективності навчання на основі застосування різних форм і методів проведення актуалізації попередніх знань і способів дій як основної складової повторення і систематизації знань, умінь та навичок в умовах диференційованого підходу навчання математики.
У процесі дослідження виходимо з такої робочої гіпотези: результативність роботи на уроці математики буде зростати, якщо організацію повторення вивченого матеріалу проводити з урахуванням диференціації навчання.
Виходячи з мети і гіпотези дослідження, планується розв'язати конкретні задачі:
здійснити теоретичний аналіз проблеми дослідження за літературними джерелами;
виходячи з класифікації типів уроків за основною дидактичною метою, виділити форми проведення етапу актуалізації попередніх знань і способів дій уроку математики при різнорівневому навчанні;
показати реалізацію даного дослідження на прикладі комплексу уроків з розділів "Розв'язування трикутників" (геометрія) та "Рівняння та системи рівнянь" (алгебра) математики 9 класу.
Для розв'язання цих задач використаємо такі методи дослідження:
- теоретичний аналіз літературних джерел, направлених на визначення змісту та логіки дослідження;
- вивчення навчально-програмної та інструктивно-методичної літератури середньої школи;
- педагогічні спостереження, бесіди;
- класифікація і узагальнення фактичного матеріалу, його обробка.
Практична значимість полягає у виділенні основних форм та способів організації роботи на етапі актуалізації знань уроку математики через призму диференційованого підходу до навчання; в узагальненні результатів дослідження до рівня схем, які обґрунтовують актуалізацію знань згідно типу уроку та дають можливість спланувати форми проведення початкового етапу уроку з метою більш раціонального використання часу і у розробці конкретних рекомендацій щодо актуалізації знань під час вивчення програмних тем 9 класу з алгебри та геометрії.
Розділ 1
Стан досліджуваної проблеми у педагогічній та методичній теорії і практиці
Досліджуючи проблему організації початку уроку в умовах різнорівневого навчання, розглянемо у комплексі питання, які розкривають її теоретичні аспекти, а саме питання про необхідність етапу актуалізації знань з точки зору психології та педагогіки взагалі і зокрема у 9 класі; про те, яку роль відіграє актуалізація знань і умінь у навчанні математики з урахуванням основ диференційованого навчання. На базі цього запропонуємо найдоцільніші, на наш погляд, методи проведення початкового етапу уроку у роботі з класом, що поділений на три диференційовані групи.
1.1.Психолого-педагогічне обґрунтування етапу актуалізації знань в умовах різнорівневого навчання математики
Все починається з підготовки уроку. Розробляючи його, вчитель намагається забезпечити ефективність навчання, поставивши учня у позицію суб'єкта навчання, перетворивши на співавтора уроку, враховуючи Концепцію особистісно орієнтованого навчання.
У загальному плані у зміст підготовки до окремого уроку входить:
- урахування психолого-педагогічних компонентів діяльності;
- аналіз результатів попередніх знань;
- формування мети, осмислення типу і структури уроку;
- відбір інформації, визначення методів та прийомів роботи ( на всіх етапах взаємодії з учнями );
- передбачення можливих забруднень у роботі з учнями при реалізації запланованого;
- орієнтація на успішне виконання домашнього завдання.
На що слід звернути увагу, готуючись до уроку математики у 9 класі? Перш за все, на психологічні особливості підлітків. В учнів цього віку високого рівня навчальних досягнень педагоги відмічають яскраво виражені відмінності за багатьма параметрами, зокрема в інтелектуальній діяльності. У значної групи учнів розвиваються стійкі інтереси до одного чи декількох навчальних предметів, з'являється здатність до розумової праці, намагання оволодіти новими знаннями та вміннями з цих предметів і відповідними галузями техніки, науки чи мистецтва. Інша група здібних підлітків (учні, які мають достатній рівень підготовки) має нахил до інтелектуальної діяльності, зацікавленість, вміння довго і зосереджено працювати не при вивченні шкільних предметів, а в самостійній діяльності. У загальному розвитку підлітки обох груп досягають, іноді, дуже високого рівня, на якому вони свідомо засвоюють і запам'ятовують матеріал.
Третя група (учні середнього та початкового рівня знань) – це учні з невизначеними інтересами, нестійкістю у професійних намірах чи повністю відсутніми пізнавальними інтересами і дуже обмеженим кругозором.
Однією з причин такої різкої відмінності в інтелектуальній діяльності старших підлітків є відсутність цілеспрямованої роботи по формуванню їх навчальної, зокрема, розумової діяльності у попередніх класах.
Тому навчання у 9 класі має бути різнорівневе, тобто таке, за якого кожен учень міг би оволодіти навчальним матеріалом у характерному для нього темпі, відповідно до його розвитку та здібностей.
В залежності від мети уроку, вчитель усвідомлює його тип та структуру, відбирає основну інформацію, визначається щодо форм і методів проведення кожного з етапів роботи, спираючись на індивідуальний та диференційований підходи до навчання.
Нас цікавить початковий етап уроку – актуалізація попередніх знань і способів дій. Цей етап має свої завдання, основні з яких: активізувати пізнавальну діяльність учнів та залучити їх до співробітництва на уроці.
Майстерність управління пізнавальною діяльністю на уроці залежить від багатьох факторів. Одним із найважливіших є уміння вчителя зробити свій предмет цікавим для школярів. Адже інтерес, як відмічають вчені, позитивно впливає на всі психічні процеси та функції : сприйняття, увагу, пам'ять, мислення, волю.
Які ж умови становлення навчально-пізнавальних інтересів? Як зробити, щоб прагнення до навчання постійно зростало?
1. Розвитку пізнавальних інтересів, любові до предмета і до самого процесу розумової праці сприяє така організація навчання, при якій учень діє активно, залучається у процес самостійного пошуку та "відкриття" нових знань, вирішує питання проблемного характеру.
2. Навчання, як і всяка інша робота, цікаве тоді, коли воно різноманітне. Одноманітна інформація та такі ж способи дії дуже швидко викликають нудоту.
3. Чим глибше новий матеріал пов'язаний із засвоєними раніше знаннями, тим він цікавіший для учнів.
4. Ні надто легкий, ні надто складний матеріал не викликає цікавості. Навчання має бути важким, але посильним.
5. Чим частіше оцінюється і перевіряється робота школяра, тим цікавіше йому працювати.
Секрет заохочення дітей до навчання полягає в умінні педагога співпрацювати з ними. Співпраця педагога і учнів – об'єднання їх інтересів та зусиль у розв’язанні пізнавальних задач. Це така форма спілкування, при якій школяр відчуває себе не об’єктом педагогічного впливу, а самостійною і вільно діючою особистістю.
Учитель звертається до учня за допомогою під час встановлення властивостей і особливостей предметів і явищ, що вивчаються, при визначенні шляхів розв’язання задачі та ін. Тут багато залежить від уміння педагога запевнити школярів, що без їх допомоги було б "важко" знайти відповідь, виконати завдання і т.п.
Крім того, на початковому етапі слід психологічно налаштувати дітей на роботу. Відомо, що значне місце у спілкуванні підлітків посідають розмови, обговорення будь-яких питань. Ці розмови часто носять малозмістовний характер і заважають навчальному процесу. Лише включаючи підлітків у активну колективно-розподілену діяльність, використовуючи принципи особистісно орієнтованого навчання, коли кожен учень виконує визначену роль у цьому процесі, беручи участь у колективних обговореннях всіх важливих питань навчального і суспільного життя, можна досягти такого становища, коли основним змістом спілкування учнів, їх розмов стають навчальні і суспільні справи, плани на найближче і більш віддалене майбутнє, тобто вони мають стати суб’єктами цієї діяльності.
Педагог повинен постійно виказувати віру у можливості та перспективи кожного школяра, а будь-які відхилення в його розвитку розглядати, в першу чергу, як результат методично-неграмотного підходу. Сприймати природні невдачі школяра, як його неспроможність і реагувати на це осудливо, навіть із співчуттям, але без орієнтації на їх обов’язкове подолання у майбутньому, не гуманно по відношенню до особистості.
Важливо постійно запевняти клас у цілому і кожного школяра зокрема, що всі вони здібні і можуть подолати будь-які перешкоди. На початку уроку, перед колективним розв’язуванням нової навчально-пізнавальної задачі, поясненням нового матеріалу, треба обов’язково попередити школярів про можливі труднощі і висловити надію, що всі вони зможуть їх подолати, одночасно пояснивши, як діяти, на що звернути увагу і т.д.
Отже, з психолого-педагогічних положень випливає необхідність проведення актуалізації як способу зацікавлення дітей уроком, його основними ідеями та гуманного відношення до особистості школяра.
Це досягається через використання диференційованого підходу до навчання, а також урізноманітненням способів проведення уроку в цілому та організації різних форм проведення етапу актуалізації знань зокрема.