Редактор
Це основний творчий працівник у видавництві, який безпосередньо відповідає за редагований оригінал, його структурний, інформативний, науковий і мовностилістичний рівень. Завданням редактора є професійно “провести” оригінал від редагування до перевтілення його в конкретний вид видавничої продукції та випуску у світ.
Така посада в штатному розкладі має свої різновиди: завідувач редакції, науковий редактор, старший редактор, провідний редактор, редактор, редактор-організатор.
Серед основних функціональних обов'язків редактора виділимо такі:
ґрунтовне ознайомлення з авторським оригіналом та підготовка висновку на придатність його до редагування;
формулювання письмових вимог до автора щодо доробки оригіналу та перевірка виконання зауважень після доопрацювання;
редагування затвердженого головним редактором авторського оригіналу згідно з технологією й технікою редакторської правки;
ознайомлення автора із внесеними правками, погодження з ним запропонованих скорочень, доповнень, змін;
надання авторові необхідної допомоги у вдосконаленні архітектоніки оригіналу (структурування розділів, параграфів, доцільності додавання до авторського тексту передмови, післямови тощо);
редагування підготовлених автором ілюстративних матеріалів, визначення місця їх розташування;
перенесення авторських виправлень до редакційної верстки;
підготовка каталожної картки видання, а також рекламних текстів;
візування видавничого оригіналу: до верстання, до друку, у світ;
безпосередня участь у розробці проекту художнього оформлення.
Коректор
Слово коректор – латинського походження (corrector – той, хто виправляє друкарські помилки при підготовці видання).
Поліграфічне підприємство, яке дбає про свою високу репутацію серед замовників, повинне мати цього представника редакторських професій аби уникнути можливих помилок на завершальному етапі виготовлення видавничого продукту. У видавництві коректор працює під безпосереднім керівництвом головного редактора.
До найголовніших функціональних обов'язків коректора належать:
зчитування як порівняння видавничого оригіналу з авторським (а також другої верстки з першою) після внесення редакторських правок;
вичитування як усунення орфографічних, пунктуаційних помилок, буквених неточностей та технічних огріхів верстки;
дотримання принципу одності (уникнення різночитань елементів тексту, що повторюються) в подачі прізвищ та ініціалів, бібліографічних посилань, географічних та історичних назв, мір ваги, скорочень;
виявлення смислових, логічних, стилістичних та фактичних помилок;
зіставлення цитат і використаних текстів з першоджерелами;
читання з особливою увагою специфічних елементів тексту (висновки і визначення термінів, дати, числа, імена);
спеціальна звірка з оригіналом прізвищ, оскільки редакторські комп’ютерні програми нерідко довільно замінюють невідоме прізвище на подібне, яке вже введене до їх словників;
“прив’язування” у змістовий контекст слів, у яких при комп’ютерній заміні букви змінюється смисл речення (шкода – на школа, реактора на редактора тощо).
перевірка правильності побудови таблиць, рисунків і креслень;
перевірка вихідних відомостей в останній підписній верстці;
звіряння ідентичності назв розділів, параграфів, підпараграфів;
стеження за правильною, логічно вмотивованою, розбивкою тексту на абзаци, особливо коли зробити неправильну розбивку може комп’ютер.