3. Поняття механізму адміністративно-правового регулювання правовідносин у сфері забезпечення техногенної безпеки.

Сфера правового регулювання - це сукупність суспільних відносин, які

можна і необхідно впорядкувати за допомогою права і правових засобів.

На основі аналізу всіх складників механізму правового регулювання у сфері забезпечення ТБ, можна побудувати таку ієрархічну систему нормативно-правових актів за їхньою юридичною силою, що регламентує діяльність спрямовану на забезпечення ТБ,

1. Конституція України.

2. Міжнародні нормативно-правові акти, ратифіковані Україною.

3. Конституційні Закони України.

4. Норми матеріального та процесуального права, об'єднані у кодекси України і Закони України.

5. Постанови Верховної Ради України.

6. Укази і розпорядження Президента України.

7. Постанови Кабінету Міністрів України.

8. Надвідомчі міжгалузеві нормативні акти, відомчі нормативні акти МНС та міжвідомчі нормативні акти.

9. Нормативні акти місцевих державних адміністрацій.

10. Нормативні акти органів місцевого самоврядування.

Головну роль у регулюванні правовідносин у сфері забезпечення ТБ

відіграють саме закони. На сферу правового регулювання при забезпеченні ТБ здійснюють правовий вплив кодекси.

Як динамічна категорія процес правового регулювання складається з

трьох основних стадій:

• перша стадія - регламентація суспільних відносин, яка потребує правового опосередкування;

• друга стадія - дія юридичних норм, у результаті якої виникають або

змінюються правовідносини (суб'єктивні юридичні права та обов'язки конкретних осіб);

• третя стадія - реалізація суб'єктивних юридичних прав та обов'язків ;

Трьом стадіям процесу правового регулювання відповідають три елементи або частини його механізму:

1) юридичні норми;

2) правовідносини;

3) акти реалізації суб’єктивних прав та обов'язків.

Способи правового регулювання визначаються як шляхи юридичного впливу, виражені через юридичні норми. Під способами правового регулювання розуміють первинні засоби правового впливу на поведінку людей, пов'язані з наділенням їх суб'єктивними юридичними правами або покладанням на них суб'єктивних юридичних обов'язків. До основних способів правового регулювання належать позитивні: зобов'язання, заборони, дозволи.

1. Зобов'язання - це юридичне закріплена необхідність певної поведінки в тих чи інших умовах, обставинах. Наприклад, покладення обов'язку пройти паспортизацію ПНО, обов'язку пройти спеціальне навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, установах та організаціях.

2. Заборона - це юридична необхідність утримуватись від певної поведінки. Як приклади заборони можуть бути положення норм адміністративного права про заборону порушувати встановлені законодавством вимоги пожежної безпеки, про заборону порушувати правила перевезення спеціальних та небезпечних вантажів, адже, встановлюючи відповідальність за певні дії, вони тим самим їх забороняють.

3. Дозвіл - тобто надання суб'єкту права на здійснення певних дій. Прикладом здійсненна правового регулювання за допомогою цього засобу може бути видача дозволу органами державного пожежного нагляду на початок роботи підприємствам, установам, організаціям, орендарям та підприємцям та оренду приміщень, видача дозволів (ліцензій) на ведення діяльності в галузі поводження з радіоактивними відходами. та ін.

Крім способу правового регулювання, визначають і його типи, під якими розуміють особливості загального порядку регулювання того, на чому базується правове регулювання в даному конкретному випадку: дозволу чи заборони. Відповідно до цього можна виділити такі типи правового регулювання у сфері забезпечення ТБ:

1. Загальний дозвіл - це тип правового регулювання, який базується на своєрідній презумпції дозволу виконувати ті чи інші дії. Виняток становлять випадки прямої заборони законом тих або інших дій. Отже, цей тип правового регулювання виходить з формули: дозволено все, крім того, що прямо заборонено законом. Як приклад, при проведенні будівельних робіт заборона проведення газозварювальних робіт без спеціального дозволу.

2. Звільнення від заборони - тип правового регулювання, основу якого складає загальна заборона певних видів дій, але при цьому формулюється конкретне звільнення від неї, тобто робиться виняток із загальної заборони. В цьому типі правового регулювання реалізується принцип: заборонено все, за винятком того, що прямо дозволено законом. Прикладом може бути заборона паління на певній території, але дозвіл робити це у спеціально визначеному місці.

Основні способи регулювання реалізуються через виконання, дотримання та використання. ,

Разом з основними, застосовуються й допоміжні способи: примус, заохочення, надання пільг, рекомендації, покарання.

Таким чином нормативно-правові акти, що регулюють правовідносини у сфері забезпечення ТБ, складають певну систему.

Таким чином, правове регулювання при забезпеченні ТБ - це дія права на суспільні відносини у цій сфері за допомогою певних юридичних засобів, через систему яких і забезпечується розвиток цих відносин у рамках і напрямах, визначених нормами права.

Основними чинниками, що забезпечують ефективність правового регулювання, можна вважати:

1. Відповідність вимог норм права рівню соціально-економічного розвитку суспільства.

2. Рівень досконалості законодавства.

3. Рівень правової культури громадян.