ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПІДГОТОВКИ КАДРІВ
КАФЕДРА ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ ТА УПРАВЛІННЯ В ОРГАНАХ ПРОКУРАТУРИ
Навчальна дисципліна:
„Юридична психологія”
Л Е К Ц І Я № 8
Форми використання спеціальних психологічних знань
РОЗРОБИВ: доцент кафедри,
к. ю. н., Радухівська Л.Л.
КИЇВ - 2014
План
Вступ
1. Форми використання спеціальних психологічних знань.
2. Спеціаліст-психолог як учасник кримінального процесу. Психологічне консультування.
3. Загальна характеристика судово-психологiчної експертизи
4.Особливостi проведення комплексних судово-психологічних експертиз.
5. Організаційно-правові засади проведення судово-психологiчної експертизи.
Висновок
Список рекомендованої літератури
Вступ
Сучасний стан розвитку психологічної науки дозволяє говорити про досить великі можливості використання спеціальних психологічних знань в кримінальному провадженні. Практична ж оптимізація судової діяльності загалом і діяльності судді зокрема може бути здійснена шляхом використання наукового доробку психологічної науки у сфері судочинства, зокрема кримінального, що сприятиме більш якісній та ефективній роботі суддів, зміцненню законності та правопорядку в державі.
1. Форми використання спеціальних психологічних знань.
Розкриття та розслідування кримінальних проваджень у сучасний період є складною, багатоаспектною діяльністю, що потребує все більшого використання знань багатьох наук, досвіду висококваліфікованих спеціалістів різних галузей, які можуть допомогти в цій діяльності (технічно, методично, гносеологічно тощо). Для розслідування вчинених злочинів Кримінальний Процесуальний Кодекс України дозволяє слідчим залучати таких спеціалістів з різних галузей науки і техніки. Як зазначає Є. П. Грішина, значимість залучення так званих “обізнаних осіб” у процес розслідування кримінального провадження обумовлена, щонайменше, трьома обставинами.
По-перше, своєчасним засвоєнням експертом, спеціалістом, консультантом чи іншими обізнаними особами нових досягнень науки та техніки.
По-друге, можливістю цілеспрямовано і високопрофесійно використовувати ці знання, що відкриває необмежені можливості для отримання достовірних доказів, і в кінцевому результати досягти істини у справі.
По-третє, незамінністю суб’єктів цих знань як в інформаційному плані, так і в процесуальному.
Ми поділяємо думку О. Д. Сітковської, яка зазначає, що розкриття змісту кримінально караної поведінки, закономірностей, що дають можливість визначити її як таку, поза виключною компетенцією правової науки. Вона змушена брати відповідні положення з психології; точність їх застосування залежить від того, чи беруть участь представники психологічної науки в їх інтерпретації.
На сьогодні використання спеціальних технічних, медичних знань в процесі розслідування злочинів вважається звичним явищем. Для цього державою створені спеціалізовані установи, зокрема, інститути судової експертизи, бюро судово-медичних експертиз, відділ судово-психіатричних експертиз, науково-дослідний криміналістичний центр тощо. Крім того, на практиці слідчий часто залучає спеціалістів у сфері комп’ютерних технологій при розслідуванні комп’ютерних злочинів та з інших новітніх наукових сфер.
Слідчий або прокурор зобов’язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо:
1) встановлення причин смерті;
2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;
3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;
4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості;
5) встановлення статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтею 155 Кримінального кодексу України.
Для порівняння, при розслідуванні злочинів професійні психологи майже не залучаються. Розслідування злочину вимагає від слідчого спілкування з учасниками кримінального процесу, кожен з яких має свої психологічні особливості, що підкреслюють його індивідуальність, мотиви поведінки. Професійні знання слідчого, прокурора носять правовий характер, у той час, коли в практичному плані лише їх не достатньо для отримання, перевірки і оцінки доказів. На практиці слідчий самостійно визначає вікові, індивідуальні, психологічні особливості підозрюваних, обвинувачених, потерпілих, свідків без допомоги відповідних фахівців. Такі характеристики можуть бути надані шляхом залучення до справи обізнаних осіб у формі судово-психологічної експертизи, надання довідок, рекомендацій, консультацій, залучення спеціаліста. Але виникає проблема пошуку відповідних фахівців-психологів. Слідчі звертаються в різні організації, починаючи з кафедр психології при інститутах, університетах і закінчуючи психоневрологічними відділеннями лікарень. Тому інколи як фахівці залучаються випадкові люди, які ніколи раніше не брали участі у слідчих діях, не проводили експертиз або які не мають досвіду спілкування з неповнолітніми правопорушниками, потерпілими тощо. Ось чому на сьогодні назріло питання створення спеціалізованих установ, які б могли при необхідності забезпечити слідчих кваліфікованою психологічною допомогою.
Під спеціальними психологічними знаннями розуміють професійні знання науки психології, її основних галузей, вміння застосовувати спеціальні тестові та інші психологічні методики, набуті при здобутті психологічних спеціальностей, у процесі навчання в аспірантурі, практичній діяльності (як психолога) особою, яка залучається до кримінального процесу як експерт, консультант, спеціаліст-психолог.
В. Я. Марчак вказує, що спеціальними психологічними знаннями належить вважати набуті особою, яка залучається до кримінального процесу як консультант, спеціаліст чи експерт, у процесі навчання чи роботи за психологічними спеціальностями, професійні знання про психологічні закономірності людини, що можуть використовуватися в кримінальному процесі для забезпечення завдань кримінального судочинства.
В. В. Кощинець вважає, що спеціальні знання експерта, спеціаліста та консультанта психологів – це психологічні теоретичні і методологічні знання про закономірності й особливості протікання і структури психологічної діяльності людини, що мають юридичне значення, отримані в результаті спеціальної професійної психологічної підготовки і впровадження в практику судової експертизи та практичного застосування, що використовуються у ході розслідування злочинів і розгляду кримінальних справ у суді з метою сприяння встановленню істини в справі на підставах і в порядку, визначеному кримінально-процесуальним кодексом.
Останнім часом рівень підготовки слідчих у галузі юридичної психології зростає. Але бути професіоналом одночасно у психології і у юриспруденції практично неможливо. Використання психологів як консультантів, спеціалістів, експертів повинно бути звичайним явищем при розслідуванні злочинів, особливо, вчинених неповнолітніми.
В основі оцінки кожної людини, в тому числі неповнолітнього, визначення його психологічних особливостей повинен бути індивідуальний підхід. Як зазначає С. Л. Рубінштейн, вивчення особистості передбачає знаходження відповіді на три основних питання: