Тема 4. Концепція Державної програми "Репродуктивне здоров'я нації на 2006-2015 рр. Загальна характеристика проблеми репродуктивного здоров'я в Україні.

Сталий розвиток суспільства будь-якої країни значною мірою залежить від демографічних перспектив, які визначаються здатністю населення до простого відтворення або заміщення чисельності покоління батьків чисельністю покоління дітей. Стійка тенденція скорочення чисельності населення внаслідок зниження рівня народжуваності та підвищення рівня загальної смертності ставить під загрозу майбутнє країни. В Україні протягом останнього десятиліття відбувається суттєве скорочення середньої очікуваної тривалості життя за рахунок погіршення здоров'я, в тому числі репродуктивного.

Низький рівень народжуваності та високий рівень загальної смертності населення виводять проблему репродуктивного здоров'я і тривалості життя в ранг загальнонаціональних, а збереження репродуктивного здоров'я населення виходить за рамки суто медичного питання і стає загальнодержавною, міжсекторальною проблемою.

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я репродуктивне здоров'я - це стан повного фізичного, розумового і соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороб репродуктивної системи або порушення її функцій, тобто репродуктивне здоров'я означає можливість задовільної та безпечної здатності до відтворення.

Охорона репродуктивного здоров'я визначена ВООЗ на глобальному рівні, як пріоритетна галузь у відповідності до Резолюції Всесвітньої Асамблеї ООН з охорони здоров'я від 1995 р.

Каїрська конференція (1994) закликала всі країни до 2015 року забезпечити загальну доступність служб планування сім'ї на основі існуючих систем первинної медико-санітарної допомоги в умовах більш широкого комплексу заходів щодо зміцнення репродуктивного здоров'я, які б забезпечували охорону здоров'я жінок до, під час та після пологів, профілактику абортів та їх ускладнень, хвороб, що передаються статевим шляхом, ВІЛ/СНІД, лікування безплідності та ускладнення після абортів. Програма дій цієї конференції закріплює право чоловіків і жінок на одержання інформації та закликає всі країни до 2015 року забезпечити універсальний доступ до всього спектру безпечних і надійних методів планування сім'ї та відповідних послуг з репродуктивного здоров'я.

В Декларації Асамблеї Тисячоліття ООН - "Самміту Тисячоліття" (2000) значна увага приділяється збереженню репродуктивного здоров'я. Серед 40 цілей Тисячоліття три мають безпосереднє відношення до вирішення проблем охорони репродуктивного здоров'я: зменшення до 2015 р. на дві третини смертності дітей віком до п'яти років, материнської смертності на - три четвертини та обмеження поширення ВІЛ/СНІДу.

Головною метою державної політики в Україні є досягнення нової якості життя громадян через запровадження соціальних, економічних та демократичних європейських стандартів життєдіяльності людини і суспільства. У центрі уваги - людина, задоволення її культурних, духовних та освітніх потреб, надання їй якісних медичних послуг, забезпечення реалізації демократичних прав і свобод.

Основним завданням політики Уряду щодо сім'ї, жінок, дітей та молоді є подолання тенденцій скорочення населення, посилення інституту сім'ї, державна підтримка народжуваності.

Негативні тенденції у відтворенні населення України обумовили від'ємний приріст населення, що вперше було зареєстровано в 1991 р. (-0, 8 на 1000 населення), а в 2001 році він вже становив - - 7, 5. Збільшення народжуваності протягом 2002-2004 рр. (на 9, 5%) не вирішило проблем демографічної кризи. Рівень народжуваності залишається майже вдвічі нижчим за загальну смертність (16, 0 на 1000 населення).

Такий стан справ загрожує національній безпеці України і зумовлює актуальність розроблення програми "Репродуктивне здоров'я нації 2006-2015". Значення зміцнення репродуктивного здоров'я, як передумови і чинника підвищення рівня народжуваності, значно зростає, оскільки низький рівень здоров'я є тягарем для економіки країни і, навпаки, задовільний його рівень - це ресурс для соціального і економічного розвитку.

На рівні сім'ї поліпшення репродуктивного здоров'я зменшує імовірність безплідності чи появи небажаної вагітності, які призводять до психологічного дискомфорту сім'ї та дестабілізації шлюбно-сімейних відносин.

Основними проблемними питаннями репродуктивного здоров'я є: материнська та малюкова смертність, високий рівень абортів, невиношування вагітності, високий рівень ускладнень вагітності та пологів, поширеність жіночої та чоловічої безплідності, захворюваність населення інфекціями, що передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ/СНІД, онкологічна захворюваність репродуктивної сфери.

У зв'язку з тим, що материнська, перинатальна смертність та смертність немовлят вважаються одними з найчутливіших барометрів соціально-економічного благополуччя країни, їх виділяють із загальної проблеми смертності. Кожен випадок плодово-малюкових репродуктивних втрат спричиняє для держави і суспільства в цілому непрожите і "непропрацьоване" життя. Рівень смертності немовлят значною мірою визначає і середню очікувану тривалість життя людини. Особливого значення проблема рівня плодово-малюкових втрат набуває в сучасний період, коли природний приріст населення загрозливо зменшується.

На сьогоднішній день медико-соціального значення набула проблема абортів з огляду на високі показники безпосередніх та віддалених ускладнень після цієї операції, негативного впливу на сімейні відносини та на репродуктивні втрати як складові демографічних втрат, а також як значні економічні витрати в умовах обмежених економічних ресурсів.

Реалізація Національної програми "Репродуктивного здоров'я на 2001-2005 рр." показала успішність міжсекторального підходу у вирішенні проблем репродуктивного здоров'я достроковим (2003р.) досягненням запланованих очікуваних результатів, а саме позитивної тенденції основних чинників порушень репродуктивного здоров'я жінок: зниження рівня захворювань, що передаються статевим шляхом, штучного переривання небажаної вагітності та їх наслідків (невиношування, материнської та малюкової смертності).

Національна програма стала достатнім політичним і стратегічним інструментом для розв'язання багатьох з вищезгаданих проблем. Тому розробка та впровадження нової Державної програми "Репродуктивне здоров'я нації 2006-2015", що охопить значно ширше коло проблем репродуктивного здоров'я різних верств населення України, стане логічним продовженням виробленої стратегії у напрямку досягнення позитивної динаміки показників репродуктивного здоров'я європейського рівня.

Сучасний стан репродуктивного здоров'я населення вимагає нових підходів та ефективних шляхів вирішення проблеми його збереження та поліпшення.

Цією Концепцією визначаються основні засади розробки і реалізації Державної програми "Репродуктивне здоров'я нації на 2006-2015 роки", оскільки репродуктивне здоров'я (РЗ), як складова загального здоров'я, є важливим чинником забезпечення сприятливих демографічних перспектив країни, передумовою формування її демографічного і соціально-економічного потенціалу, забезпечення сталого розвитку як стратегічного завдання, що стоїть перед українським суспільством.

Репродуктивне здоров'я необхідно розглядати як частину громадського здоров'я - медико-соціальним ресурсом і потенціалом суспільства, що сприяє забезпеченню національної безпеки. Громадське здоров'я обумовлене комплексною дією соціальних, поведінкових і біологічних факторів; його поліпшення сприятиме збільшенню тривалості і якості життя, благополуччя людей, гармонійному розвиткові особистості і суспільства.

Громадська охорона здоров'я - система наукових і профілактичних заходів та структур медичного і немедичного характеру, діяльність яких спрямована на охорону і зміцнення здоров'я населення, профілактику захворювань і травм, збільшення тривалості активного життя і підвищення працездатності та передбачає об'єднання зусиль усіх членів суспільства. Громадська охорона здоров'я належить до системи охорони здоров'я і є найважливішою складовою життєзабезпечення населення.

Аналіз причин незадовільного стану репродуктивного здоров'я. Невід'ємними складовими покращання показника народжуваності є соціальне становище української сім'ї, стан і формування репродуктивного здоров'я та якість надання медичних послуг.

І. Соціально-економічні складові. Неефективність в українському суспільстві роботи на всіх рівнях щодо посилення ролі інституту родини та втрата історичних українських традицій щодо формування та збереження сім'ї, як основної складової суспільства є важливим чинником зменшення чисельності населення, пов'язаної з "недонародженням" дітей у сім'ях, батьки яких розлучилися (у 2004 кількість розлучень становила 173163, що складає 3, 6 на 1000 осіб). За останнє десятиріччя значно збільшилось число неповних сімей (з одним із батьків) або сімей, в якій один з батьків не є біологічним батьком дитини. Проте має важливе значення не тільки структура сім'ї, а й якість взаємин усередині сім'ї. Позитивні взаємини батьків посилюють почуття благополуччя дитини і зменшують імовірність поведінкового ризику для здоров'я.

Державна політика у сфері охорони репродуктивного здоров'я населення виходить за межі компетенції охорони здоров'я і набуває характеру першочергових завдань щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення у сфері репродуктивного здоров'я. Законодавство передбачає рівність жінки і чоловіка у сім'ї та в суспільстві, право жінки самій вирішувати питання про материнство з гарантією умов для поєднання праці з материнством та надання матеріальної і моральної підтримки сім'ї. Однак, чинні нормативно-правові документи потребують перегляду у зв'язку з їх недосконалістю, постійного доповнення, і водночас існує необхідність розробки і прийняття нових з погляду досягнень світової медичної практики, з урахуванням міжнародних правових документів, а також економічних, соціальних та галузевих реформ в Україні.

Недостатність державних гарантій соціального забезпечення майбутніх членів суспільства (народження, утримання, виховання, освіта, працевлаштування, відповідність заробітної плати повним, а не мінімальним потребам) призводить до невпевненості батьків у майбутньому своїх дітей та відмови від народження більше однієї дитини, що в свою чергу спричинює зменшення чисельності населення. Дані соціологічного вивчення стану репродуктивного здоров'я українських жінок (1999 р.) свідчать, що більшість українських жінок планують мати лише одну дитину, відкласти народження дитини або взагалі відмовитись від нього. Вже у віці 20-24 роки 30% жінок не планують народження наступної дитини, а у віці 25-29 років ця частка збільшується до 46, 4%.

Недостатня соціальна та правова захищеність жінки у сфері праці, недостатній контроль за дотриманням правил та норм охорони праці, техніки безпеки є однією з причин незадовільного стану здоров'я жінок. Незадовільні умови праці. сприяють погіршенню здоров'я.

Порушення гендерної рівності у вирішенні проблем працевлаштування сприяє поширенню "трудової міграції" населення, особливо жінок. Адже відомо, що кількість жінок від кількості тих, хто виїхав за кордон на робот, становить не менш як 70 відсотків. Отже, йдеться про мільйони жінок репродуктивного віку, які виїхали з України у пошуках роботи.

Гендерного підходу потребує також питання підвищення рівня заробітної платні у сфері праці жінок та подолання такої негативної тенденції в українському суспільстві як "фемінізація бідності", оскільки саме жінки складають переважну більшість того населення, яке перебуває за межею або на межі бідності. Поширена з боку роботодавців, особливо, у сфері приватного бізнесу, дискримінація жінок у процесі найму та при звільненні з роботи, їх останніми приймають на роботу і першими звільняють В результаті жінки витісняються в низькооплачувані сфери або шукають роботу, в тому числі і за сумісництвом, в тіньовому секторі. Багато жінок їдуть за кордон в пошуках кращих економічних можливостей і там реалізують свої репродуктивні функції. Розшарування соціального становища чоловіків та жінок стало причиною неспроможності виховання дітей у неповних сім'ях (здебільшого однією жінкою).

Сьогодення України характеризується ще однією медико-соціальною проблемою: особливістю смертності у працездатному віці є так звана "надсмертність" чоловіків: у 2003р. показник смертності від усіх причин в працездатному віці чоловіків у 3, 6 рази перевищував смертність жінок - ( 962, 9 та 264, 2 на 100 тис. нас. відповідної статі), що є надзвичайно загрозливим як для сфери промислового виробництва, так і для відтворення нації. Незворотні втрати життя чоловіків у репродуктивному віці, який практично співпадає з працездатним, деформують статеве співвідношення у суспільстві, обумовлюють значну кількість одиноких жінок, неповних сімей та дітей-сиріт. Середня очікувана тривалість життя (СОТЖ) - інтегральний показник здоров'я населення. З 1990 до 2003р. СОТЖ в Україні скоротилася майже на 3 роки (у 1990 р. - 70, 54, у 2003 р. - 67, 6 років) і сьогодні є меншою у порівнянні з середньоєвропейськими показниками на 6, 45 роки, з країнами Євросоюзу - на 10, 39 роки.

Умови формування стану репродуктивного здоров'я населення. Незважаючи на позитивні досягнення останніх років, репродуктивне здоров'я населення України залишається незадовільним, позначаючись на кожному з життєвих етапів людини. Здоров'я дитини значною мірою визначається умовами її розвитку в утробі матері, в періоді новонародженості, дитинстві та у підлітковому віці. Відповідно до стратегії охорони здоров'я ВООЗ, здоров'я та виживання дитини характеризується складним взаємним зв'язком із здоров'ям батьків, соціальним благополуччям сім'ї та послугами з репродуктивного здоров'я.

Стан здоров'я вагітних жінок в Україні не може забезпечити очікувань народження здорового покоління: частота анемій серед вагітних, яка здебільшого залежить від соціально-економічного стану сімей, а саме від неправильного харчування, збільшилась майже в 2, 5 рази за останні роки і нею страждає більше половини вагітних. Втричі зросли хвороби сечостатевої системи, як наслідок низької репродуктивної культури та безвідповідальної статевої поведінки. Спостерігається збільшення поширеності хвороб системи кровообігу (в 1, 6 разів), значна частка яких успадкована з підліткового віку і пов'язана з нездоровим способом життя. Складна екологічна ситуація зумовлює зростання рівня захворюваності щитоподібної залози у вагітних жінок, яка за останнє десятиліття зросла майже у 10 разів.

Низький рівень здоров'я вагітних значно підвищує ризик материнської та дитячої патології, є причиною високої частоти ускладнених пологів (2004 р.- 63, 8% випадків), що в свою чергу є ризиком репродуктивних втрат.

Штучне переривання вагітності наносить непоправну шкоду здоров'ю і в першу чергу репродуктивному, які впливають на фертильність жінок, перебіг наступних вагітностей та пологів.

Рівень абортів та їх наслідки все ще викликають велике занепокоєння. У структурі причин материнської смертності, якій можна було запобігти, аборти і пов'язані з ними ускладнення забирають життя майже кожної десятої жінки, що померла під час вагітності. Не зважаючи на тенденцію до зниження, рівень абортів в Україні залишається найбільш високим серед країн Європи і складає 21, 1 на 1000 жінок фертильного віку; 45, 8 - на 100 вагітностей, 84 - на 100 пологів.

Спостерігається несприятлива тенденція до підвищення кількості абортів у вперше вагітних, наслідком яких є високий рівень захворюваності та ризик безплідності. (у 2004 р. у порівнянні з 1991 роком цей показник збільшився у 2 рази: у 1991 - 5, 6%, у 2004 - 12, 1% ). Реально вплинути на рівень абортів можна шляхом охоплення сучасними методами контрацепції 40%-45% жінок фертильного віку. При позитивній динаміці використання сучасних методів контрацепції, охоплення ними жінок фертильного віку все ще залишається низьким, що обумовлене як недостатньою обізнаністю жінок щодо сучасних контрацептивів та безпеки їх застосування для здоров'я, так і низькою їх доступністю внаслідок високої вартості.

Своєчасність народження бажаних дітей є підґрунтям для розуміння, що діти - це наш людський капітал та інвестиції у завтрашнє суспільство і суспільству слід піклуватися про ці інвестиції таким чином, щоб забезпечити найбільш можливі дивіденди. На фоні незадовільного стану здоров'я вагітних жінок, - очікування народження здорових дітей є сумнівним. Це підтверджується тим, що причини перинатального періоду складають 98, 2% в структурі захворюваності новонароджених основну масу, серед яких дихальні розлади, гіпоксія та розлади харчування. Такий стан здоров'я дітей при народженні є причиною збільшення поширеності захворювань серед дітей віком до 14 років (1992 р. - 130, 9 на 100 дітей, 2004 - 174, 0) та дитячої інвалідності (1992 р. - 95, 7 на 10 000 дітей, 2004 - 196, 0).

Забезпечення молодим людям найкращих можливостей в житті необхідно розглядати від зачаття до вісімнадцяти років. Аналіз стану здоров'я підлітків свідчить про негативну його тенденцію: захворюваність дівчат 15-17 років складає 8277, 3 на 10 тис., а юнаків - 8135, 0 відповідно. За останні роки в Україні загальна захворюваність дівчат зросла в 1, 7 рази, хвороб сечостатевої системи - у 4, 6 рази, запальних захворювань репродуктивних органів - у 4, 6 рази. Значний вплив на репродуктивне здоров'я цих контингентів населення має їх репродуктивна поведінка. До факторів, що впливають на репродуктивну поведінку підлітків та молоді, відносяться негативний вплив порнографії у багатьох інформаційних полях, в тому числі і пропаганда сексуального насилля, широке розповсюдження шкідливих звичок (тютюнопаління, алкоголізм, наркоманія).

Одним із основних поведінкових чинників розладу репродуктивного здоров'я вважаються ІПСШ як у підлітковому, так і в дорослому віці. Зазначені інфекції нерідко стають причиною безплідності, невиношування вагітності, а також пренатального інфікування плода з можливими тяжкими наслідками і навіть вадами розвитку плода. Тривалий перебіг цієї групи хвороб також часто призводить до безплідності, а в подальшому - до онкогінекологічної патології. Як наслідок нездорового способу життя є запальні хвороби статевих органів. Частота даної патології залишається високою і має стійку тенденцію до зростання: за період з 1992 по 2004 рік вона збільшилась у 1, 4 рази (у 1992 р. - 90, 4, у 2004 р. - 130, 9 на 10 тис. жінок 18 років і старше). Щорічне виникнення репродуктивних проблем у більш як 11 тис. жінок пов'язано із позаматковою вагітністю, рівень якої значною мірою впливає на репродуктивні процеси та втрати. Доведено, що ризик виникнення позаматкової вагітності після перенесеного запального процесу статевих органів збільшується в 6-10 разів.

Серед чинників, які впливають на репродуктивне здоров'я значне місце займає ВІЛ-інфекція та захворюваність на СНІД. Починаючи з 1995 р. відбувається надзвичайно швидкий ріст чисельності ВІЛ-інфікованих. ВІЛ-інфекція/СНІД на сучасному етапі розвитку людства стала однією з найважливіших серед проблем здоров'я, зокрема репродуктивного. Україна знаходиться в епіцентрі епідемії ВІЛ у Східній Європі - показник кількості зареєстрованих нових випадків ВІЛ-інфікування майже вдвічі перевищує відповідний показник для Західної Європи, і майже в 14 разів - для Центральної Європи. Викликає стурбованість не стільки кількість ВІЛ-інфікованих, скільки швидкість, з якою поширюється інфекція, причому вже з 1995 року епідемія вийшла із середовища ін'єкційних наркоманів і розповсюджується серед так званих "благополучних" груп населення. За 2004 рік зареєстрований 12 491 ВІЛ-інфікований громадянин України, в т.ч. 2293 дитини, всього станом на 01.01.2005 р. в Україні виявлено 134 320 ВІЛ-позитивних осіб.

Важливою проблемою сьогодення стала проблема ВІЛ-інфікованих вагітних жінок, що в свою чергу призводить до негативної динаміки збільшення ВІЛ-інфікованих дітей. Щорічне збільшення на 20% кількості ВІЛ-інфікованих вагітних призводить до збільшення кількості ВІЛ-інфікованих дітей. Сучасні технології на світовому рівні дозволяють майже у 100% випадків попередити ВІЛ у новонароджених. Більшість з них запроваджено в Україні, що дало можливість знизити рівень вертикальної трансмісії до 8, 2%. Проте існуючий рівень перинатального інфікування вимагає мобілізації зусиль не лише медичної галузі, а всього суспільства у боротьбі з поширенням ВІЛ серед населення України як загрозу його чисельності в значних масштабах.

Незадовільний стан репродуктивного здоров'я призводить до репродуктивних втрат за рахунок невиношування, безплідності, материнської та малюкової смертності.

Невиношуванням за даними аналізу останніх трьох років закінчується кожна десята вагітність, здебільшого як результат високої розповсюдженості абортів, інфекцій, що передаються статевим шляхом, ендокринної патології та ін. Прямі репродуктивні втрати від невиношування вагітності щорічно складають 36-40 тис. ненароджених бажаних дітей.

Про репродуктивні втрати свідчить і те, що більше 40-50% випадків перинатальної патології та смертності пов'язані або зумовлені передчасними пологами. З кожним роком зростає число маловагових дітей (з масою тіла при народженні менше 1000 грамів), питома вага їх серед новонароджених складає від 5% до 10%, а рання неонатальна смертність цих новонароджених у 18 разів вища, ніж серед доношених дітей.

Безплідність є одним із важливих показників стану репродуктивного здоров'я і патологією не тільки жінок, а й чоловіків. На сьогодні небажана безплідність стосується 10-15% українських сімей, що можна розглядати як прямі репродуктивні втрати. Оціночна кількість неплідних подружніх пар складає в Україні біля 1 млн. За науковими даними майже у 80% випадків причиною безплідності у жінок є аборт, у 15-25% - запальні хвороби статевих органів. Вирішення проблеми безплідності є важливим резервом поліпшення демографічної ситуації.

Рівень материнської та малюкової смертності є одними із найважливіших показників стану РЗ та складовими загальної смертності населення. Зусилля служби охорони материнства та дитинства в останні роки сприяли покращанню показників материнських та дитячих втрат шляхом впровадження заходів з планування сім'ї, сучасних стандартів профілактики, діагностики та лікування хвороб репродуктивної системи та надання якісної медичної допомоги, а також створення неонатологічної служби.

Зниженням за останні десять років рівня материнської смертності на 60% (2004р. - 13, 8 на 100 тис. народжених живими), малюкової - на 36% ( 9, 6 на 1000 народжених) вдалося досягнути орієнтовних показників ВООЗ (відповідно 15, 0 та 10, 0) для нашої країни відносно рівня соціально-економічного розвитку, що позитивно вплинуло на демографію населення.

Цим позитивним зрушенням у сфері репродуктивного здоров'я. сприяв комплекс заходів, здійснених протягом останніх 10 років у рамках Програми планування сім'ї та Національної програми "Репродуктивне здоров'я 2001-2005". Однак, показники материнської та малюкової смертності все ще залишаються у 2-3 рази вищі, ніж у розвинених країнах світу та Європи.

Поширеність онкологічної патології репродуктивних органів, яка є однією з провідних причин у жіночій смертності, що також призводить до втрати життів значної кількості молодих жінок, які не реалізували свою репродуктивну функцію. Так, рівень загальної захворюваності населення в Україні на онкологічну патологію протягом 1992-2002 років підвищився на 3, 1%, а жіночого населення - на 6, 4%. Щорічно помирає понад 1000 жінок працездатного віку (майже співпадає з репродуктивним) до одного року від встановлення діагнозу раку статевих органів.

Така ситуація зумовлена як індивідуальними факторами ризику (спадковість, порушення репродуктивної функції, паління, стресовий та малорухомий спосіб життя, зловживання алкоголем, надмірна вага тіла), так і впливом зовнішніх чинників , перш за все, антропогенних.

Поширеність інфекцій, що передаються статевим шляхом серед чоловіків, хвороби урогенітальної системи, рівень безплідності (50% в загальній структурі) потребує приділення уваги цій проблемі. Жіноча і чоловіча репродуктивні системи - це динамічні інтегральні структури, що забезпечують відтворення потомства, тобто реалізація репродуктивної функції залежить від стану репродуктивного здоров'я як жіночого, так і чоловічого населення. Адже на фоні низької народжуваності репродуктивне здоров'я чоловіків є додатковим несприятливим фактором негативної динаміки демовідтворення населення.

На сучасному етапі спосіб життя кожної людини вважається одним із головних чинників формування та збереження репродуктивного здоров'я. Складові здорового способу життя включають різноманітні елементи, що поширюються на всі сфери здоров'я - фізичну, психічну, соціальну, духовну. Однією з головних стратегій держави з питань здоров'я є формування у дітей і молоді стереотипу здорового способу життя (вживання якісних продуктів харчування, питної води тощо; збільшення рухової активності; попередження або відмова від шкідливих звичок: паління, вживання алкоголю, наркотиків; безпечної статевої поведінки; психо-гігієни).

Недостатнє усвідомлення батьками ролі у вихованні дітей, а також перекладання відповідальності на освітні заклади та оточуюче середовище є першопричиною численних порушень здоров'я майбутнього покоління. Лише 58% батьків обговорюють з своїми дітьми питання статевого розвитку та статевого життя, безпечної сексуальної поведінки. Понад 25% зважають на "небажання дітей обговорювати ці теми", 10% вважають, що "це за мене зроблять інші", що уособлює собою безвідповідальне ставлення до статевого виховання власних дітей.

Таке явище, як "сексуальна революція" серед молодого покоління, яка супроводжувала соціально-економічні перетворення у нашій країні на початку 90-х років стало одним із негативних чинників незадовільного стану репродуктивного та статевого здоров'я підлітків Вік "сексуального дебюту" в Україні знижується, поширюється тенденція збільшення числа статевих партнерів, що підтверджується проведеними соціологічними дослідженнями. Причин такої ситуації є декілька. В першу чергу, на свідомість та сексуальну поведінку підлітків впливають недоліки виховання в сім'ї та освітніх закладах, великий обсяг негативної інформації і все сильніше відчувається вплив низькопробної іноземної культури, в тому числі сексуальної, технологій, особливо комунікаційних.

Тенденція до збільшення з віком кількості шкідливих звичок. Особливо стрімким є зростання з віком кількості підлітків, що вживають наркотики. Найбільшу питому вагу серед причин схильності до шкідливих звичок займають: проста зацікавленість, пропозиції друзів та бажання розслабитись. У віковій групі 19-20 років із цікавості почали вживати алкоголь біля 19% опитаних дівчат та 42% юнаків. Зустрічаються, навіть, випадки, коли вживання алкоголю було запропоновано батьками (5-8%) та примушено силою (1-3%). У віковій групі 12-14 років юнаки із простої зацікавленості почали вживати алкоголь у 22% випадків, палити - 16%, вживати наркотики - біля 1%. Отриманий поведінковий "вантаж" звичок, з яким молоді люди приходять у доросле життя, має негативний вплив на загальний стан здоров'я у подальшому, на репродуктивне - зокрема.

Як інфекційні, так і неінфекційні захворювання більш розповсюджені серед малозабезпечених та соціально незахищених прошарків. Результати спеціального дослідження рівності в отриманні послуг з охорони здоров'я, проведеного Українським інститутом громадського здоров'я, свідчать, що поширеність захворювань серед малозабезпеченого населення на 45, 7% перевищує аналогічний показник у забезпечених; рівень госпіталізації осіб з низьким рівнем доходів втричі вищий, ніж осіб з доходами, вищими за середні. Більшим серед малозабезпечених є також рівень поширеності хронічних неінфекційних хвороб, наявність яких обмежує можливість заробляти на життя; незадовільні умови проживання та харчування погіршують ситуацію, а лікування виснажує і так незначні збереження. Поширеність шкідливих звичок серед малозабезпечених верств населення є більш високою, що обумовлює формування патології, пов'язаної з тютюнопалінням та зловживанням алкоголем, та, відповідно, зростання потреби у медичній допомозі.

Народження здорової дитини в значній мірі залежить від якості надання медичної допомоги. На сьогодні якість надання акушерсько-гінекологічної допомоги потребує покращання так, як ще мають місце неефективність антенатального догляду, поліпрагмазія у веденні вагітності та пологів, не завжди медична допомога надається на основі принципів науково доказової медицини та сучасних низькозатратних технологій. Наявність проблем у питаннях забезпеченості рівної доступності до консультативно-медичної допомоги у підлітків на всіх рівнях: як сім'ї так і державних закладів, які надають зазначені послуги з метою збереження здоров'я молодого покоління українського населення.

Створення належних умов для реалізації населенням репродуктивної функції та планування сім'ї є запорукою збереження й оптимального розвитку продуктивних сил, без чого неможливе збереження і відтворення народу, нації, держави.

Запитання для перевірки:

1. Що таке репродуктивне здоров’я?

2. Визначте озновні питання та цілі вирішення проблеми охорони здоров’я?

3. Розкрийте сутність та охарактеризуйте мету державної політики України щодо здоров’я сім’ї, дітей та молодді.

4. В чому сутність державної програми «Репродуктивного здоров’я нації на 2006-2015 рр.»?

5. Дайте визначення поняттю «Громадська охорона здоров’я»

6. Проаналізуйте причини незадовільного стану репродуктивного здоров’я нації?

7. У чому полягає гендерний підхід щодо вирішення проблеми репродуктивного здоров’я?

8. Умови формування стану репродуктивного здоров’я населення України.

Література:

1. МОЗ України: [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.moz.gov.ua/ua/main/?docID=3895.

Тема 5. Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 10, ст.70 ) { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 609-V 16.10.2012 }. Цей Закон визначає правові і організаційні основи попередження насильства в сім'ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї. Для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: насильство в сім'ї - будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю; фізичне насильство в сім'ї - умисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі і гідності; сексуальне насильство в сім'ї - протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до дитини, яка є членом цієї сім'ї; {Абзац четвертий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI (5462-17) від 16.10.2012} психологічне насильство в сім'ї - насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю; економічне насильство в сім'ї - умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я; члени сім'ї - особи, які перебувають у шлюбі; проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання; { Статтю 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 } жертва насильства в сім'ї - член сім'ї, який постраждав від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства з боку іншого члена сім'ї; попередження насильства в сім'ї - система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім'ї, припинення насильства в сім'ї, яке готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства в сім'ї, а також медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім'ї; реальна загроза вчинення насильства в сім'ї - погроза вчинення одним членом сім'ї стосовно іншого члена сім'ї умисних дій, передбачених абзацом другим цієї статті, якщо є реальні підстави очікувати її виконання; захисний припис - спеціальна форма реагування уповноважених підрозділів органів внутрішніх справ щодо захисту жертви насильства в сім'ї, яким особі, яка вчинила насильство в сім'ї, забороняється вчиняти певні дії стосовно жертви насильства в сім'ї; { Абзац дванадцятий статті 1 виключено на підставі Закону N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 } корекційна програма - програма, спрямована на формування гуманістичних цінностей та ненасильницької моделі поведінки в сім'ї особи, яка вчинила насильство в сім'ї. { Статтю 1 доповнено абзацом тринадцятим згідно із Законом N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 }. Законодавство про попередження насильства в сім'ї складається з Конституції України (254к/96-ВР), цього Закону, інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо попередження насильства в сім'ї. Органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї: 1. Здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї в межах наданих їм повноважень покладається на: 1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань попередження насильства в сім'ї; { Підпункт 1 частини першої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 } 1-1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань попередження насильства в сім’ї; { Частину першу статті 3 доповнено підпунктом 1-1 згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 } 2) відповідні підрозділи органів внутрішніх справ; { Пункт 2 частини першої статті 3 в редакції Закону N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 } 3) органи опіки і піклування; 4) спеціалізовані установи для осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та жертв такого насильства: кризові центри для членів сімей, в яких вчинено насильство в сім'ї або існує реальна загроза його вчинення (далі - кризові центри); центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї. { Пункт 4 частини першої статті 3 в редакції Закону N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 } 2. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, об'єднання громадян, а також окремі громадяни можуть сприяти у здійсненні заходів з попередження насильства в сім'ї. Підставами для вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї: 1. Заява про допомогу жертви насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї; висловлене жертвою насильства в сім'ї або членом сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто; отримання повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення стосовно дитини, яка є членом цієї сім’ї, чи недієздатного члена сім'ї. { Абзац четвертий частини першої статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 } 2. Заява та повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення приймаються за місцем проживання постраждалого органами, зазначеними в пунктах 1 та 2 частини першої статті 3 цього Закону. 3. Орган, до якого надійшла заява або надійшло повідомлення про вчинення насильства в сім'ї або реальну загрозу його вчинення, розглядає заяву чи повідомлення та вживає в межах своїх повноважень передбачені законом заходи з попередження насильства в сім'ї. 4. Порядок розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім'ї або реальну загрозу його вчинення затверджується Кабінетом Міністрів України ( 616-2003-п ). Органи й установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства у сім’ї . Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань попередження насильства в сім'ї, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань попередження насильства в сім'ї { Назва статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 } Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань попередження насильства в сім’ї: розробляє і затверджує методичні рекомендації щодо проходження корекційної програми та організовує забезпечення кризових центрів такими методичними рекомендаціями; надає органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам і організаціям незалежно від форми власності, об’єднанням громадян, окремим громадянам методичну і практичну допомогу, консультації з питань попередження насильства в сім’ї; організовує і проводить просвітницьку та роз’яснювальну роботу серед членів сім’ї, де виникає реальна загроза вчинення насильства в сім’ї або де було вчинено насильство в сім’ї, про права, заходи і послуги, якими вони можуть скористатися; організовує і проводить просвітницьку та роз’яснювальну роботу серед громадськості про проблему насильства в сім’ї та заходи, які існують з попередження насильства в сім’ї. { Статтю 5 доповнено новою частиною першою згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 } Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань попередження насильства в сім’ї: { Абзац перший частини другої статті 5 в редакції Закону N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 } бере участь в розробленні та реалізує державну політику щодо попередження насильства в сім'ї; координує діяльність уповноважених підрозділів органів внутрішніх справ, органів опіки і піклування у питаннях попередження насильства в сім'ї; { Абзац статті 5 в редакції Закону N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 } визначає потребу регіонів у створенні спеціалізованих установ для жертв насильства в сім'ї та організовує роботу з їх створення; { Абзац статті 5 в редакції Закону N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 } здійснює контроль за організацією і діяльністю спеціалізованих установ для жертв насильства в сім'ї; Повноваження уповноважених підрозділів органів внутрішніх справ щодо попередження насильства в сім'ї { Назва статті 6 в редакції Закону N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008; із змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 }: 1. В органах внутрішніх справ заходи щодо попередження насильства в сім'ї здійснюють уповноважені підрозділи органів внутрішніх справ, які: виявляють причини і умови, що сприяють проявам насильства в сім'ї, вживають у межах своїх повноважень заходів щодо їх усунення; беруть на профілактичний облік осіб, схильних до вчинення насильства в сім'ї, та проводять виховно-попереджувальну роботу з ними; відвідують сім'ї, члени яких перебувають на профілактичному обліку, за місцем їх проживання і проводять з ними профілактичну роботу; виносять офіційні попередження членам сім'ї про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї; приймають та розглядають у межах своїх повноважень, визначених законом, заяви і повідомлення про насильство в сім'ї або про реальну загрозу його вчинення; вживають відповідних заходів щодо припинення насильства в сім'ї, а також дій членів сім'ї, що направлені на виконання реальної загрози вчинення насильства в сім'ї; повідомляють членів сім'ї, де виникає реальна загроза вчинення насильства в сім'ї або де було вчинено насильство в сім'ї, про права, заходи і послуги, якими вони можуть скористатися; направляють жертв насильства в сім'ї до спеціалізованих установ для осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та жертв такого насильства; виносять захисні приписи у випадках, передбачених цим Законом; контролюють виконання вимог захисних приписів; направляють осіб, які вчинили насильство в сім'ї, до кризових центрів для проходження корекційної програми; взаємодіють із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань попередження насильства в сім'ї, з органами опіки і піклування та спеціалізованими установами для осіб, які вчинили насильство в сім'ї, та жертв такого насильства у питаннях попередження насильства в сім'ї; { Абзац тринадцятий частини першої статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 } надають інформацію з питань попередження насильства в сім'ї на запит уповноважених органів; здійснюють інші повноваження щодо попередження насильства в сім'ї, передбачені законом. { Частина перша статті 6 в редакції Закону N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 } 2. Повноваження уповноважених підрозділів органів внутрішніх справ поширюються на випадки, коли жертва насильства в сім'ї або особа, стосовно якої існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, а також особа, що вчинила насильство в сім'ї, не досягли 18-річного віку. { Частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 } Повноваження органів опіки і піклування щодо попередження насильства в сім'ї. Органи опіки і піклування: надають допомогу у відновленні порушених прав та захисті законних інтересів неповнолітнім, які мають батьків і проживають у сім'ях, дітям-сиротам, які залишилися без піклування батьків і виховуються в сім'ях опікунів (піклувальників), прийомних сім'ях, дитячих будинках сімейного типу, а також членам сім'ї, визнаним в судовому порядку недієздатними, у випадках, коли стосовно них вчинено або існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї; представляють у суді інтереси дітей та недієздатних членів сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї або стали жертвами насильства в сім'ї; { Абзац третій статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008, N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 } здійснюють інші повноваження щодо попередження насильства в сім'ї, передбачені законом. Кризові центри. 1. Кризові центри створюються місцевими державними адміністраціями за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань попередження насильства в сім'ї, відповідно до соціальних потреб регіону. { Частина перша статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 } 2. Кризові центри можуть також створюватися органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, благодійними фондами, об'єднаннями громадян і окремими громадянами за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань попередження насильства в сім'ї, і реєструються в порядку, визначеному законом. { Частина друга статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 } 3. Працівники кризових центрів: здійснюють прийом членів сім'ї, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї; здійснюють прийом осіб, які вчинили насильство в сім'ї, для проходження корекційної програми; організують надання необхідної психологічної, педагогічної, медичної, юридичної допомоги членам сім'ї, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї; розробляють корекційні програми та організовують їх проходження особами, які вчинили насильство в сім'ї; відповідно до можливостей надають притулок для тимчасового перебування членам сім'ї, які можуть стати або стали жертвами насильства в сім'ї; повідомляють членів сім'ї, де виникає реальна загроза вчинення насильства в сім'ї або де було вчинено насильство в сім'ї, про права, заходи і послуги, якими вони можуть скористатися; повідомляють уповноважені підрозділи органів внутрішніх справ про виявлені факти реальної загрози застосування насильства в сім'ї або про факти вчинення такого насильства; вивчають і узагальнюють причини та умови конкретних проявів насильства в сім'ї; надають інформацію з питань попередження насильства в сім'ї на запит уповноважених органів; забезпечують збереження конфіденційної інформації щодо осіб, які звернулися до кризового центру про допомогу; взаємодіють із засобами масової інформації, громадськими організаціями у проведенні просвітницької та виховної роботи з питань попередження насильства в сім'ї; у випадках, установлених законом, вживають вичерпних заходів щодо забезпечення доступу до безоплатної правової допомоги. { Частину третю статті 8 доповнено абзацом тринадцятим згідно із Законом N 5477-VI ( 5477-17 ) від 06.11.2012 - зміна набирає чинності поетапно після початку діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги - див. розділ II Закону N 5477-VI ( 5477-17 ) від 06.11.2012 } { Частина третя статті 8 в редакції Закону N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 } 4. Кризові центри є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку з зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї: 1. Центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї створюються відповідно до законодавства, що регламентує створення закладів охорони здоров'я (v0038282-04). Центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї можуть створюватися в системі діючих закладів охорони здоров'я. 2. В центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї поміщаються жертви насильства в сім'ї (з їхньої згоди або на їхнє прохання) на підставі рішення медичної комісії центру. Щодо дитини необхідна згода одного з батьків, усиновителів, опікуна чи піклувальника, у разі, якщо вони не зазнали насильства від одного з них, або органу опіки і піклування. { Частина друга статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законами N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008, N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 } 3. Жертви насильства в сім'ї перебувають у центрах медико-соціальної реабілітації протягом терміну, необхідного для їхнього лікування та психо-соціальної реабілітації. За їхнім бажанням вони можуть пройти курс лікування та психо-соціальної реабілітації амбулаторно. 4. Працівники центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї: надають жертвам насильства в сім'ї первинну медико-санітарну і психологічну допомогу, окремі види психіатричної допомоги на підставах та в порядку, передбачених Законом України "Про психіатричну допомогу" ( 1489-14 ), іншими законами; за необхідності направляють жертв насильства в сім'ї для відповідного подальшого лікування; організовують надання юридичних консультацій жертвам насильства в сім'ї та у випадках, установлених законом, вживають вичерпних заходів щодо забезпечення доступу до безоплатної правової допомоги; { Абзац четвертий частини четвертої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5477-VI ( 5477-17 ) від 06.11.2012 - зміна набирає чинності поетапно після початку діяльності центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги - див. розділ II Закону N 5477-VI ( 5477-17 ) від 06.11.2012 } повідомляють про вчинене насильство в сім'ї уповноважені підрозділи органів внутрішніх справ; надають інформацію з питань попередження насильства в сім'ї на запит уповноважених органів. Спеціальні заходи з попередження насильства в сім'ї. Офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї: 1. Члену сім'ї, який вчинив насильство в сім'ї, виноситься офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, за умови відсутності в його діях ознак злочину, уповноваженими підрозділами органів внутрішніх справ, про що йому повідомляється під розписку. 2. Офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї може бути винесено осудній особі, яка на момент його винесення досягла 16-річного віку. 3. У разі вчинення особою насильства в сім'ї, після отримання нею офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, ця особа направляється до кризового центру для проходження корекційної програми, а також щодо неї у випадках і в порядку, передбачених цим Законом, може бути винесено захисний припис. Проходження корекційної програми для такої особи є обов'язковим. { Частина третя статті 10 в редакції Закону N 599-VI ( 59917 ) від 25.09.2008 } { Статтю 11 виключено на підставі Закону N 599-VI( 599-17 ) від 25.09.2008 } Взяття на профілактичний облік та зняття з профілактичного обліку членів сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї: 1. Членів сім'ї, яким було винесено офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, уповноважені підрозділи органів внутрішніх справ беруть на профілактичний облік. 2. Зняття з профілактичного обліку членів сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, проводиться органами, які брали особу на такий облік, якщо протягом року після останнього факту вчинення насильства в сім'ї особа жодного разу не вчинила насильства в сім'ї. 3. Порядок взяття на профілактичний облік та порядок зняття з профілактичного обліку членів сім'ї, яким було винесено офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, затверджуються Міністерством внутрішніх справ України ( z0380-02 ). Відповідальність за вчинення насильства.Захисний припис: 1. Особі, яка вчинила насильство в сім'ї після отримання офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, працівниками уповноважених підрозділів органів внутрішніх справ за погодженням з начальником відповідного органу внутрішніх справ і прокурором може бути винесений захисний припис. { Частина перша статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5462-VI ( 5462-17 ) від 16.10.2012 } 2. Захисний припис не підлягає погодженню у разі наявності в діях особи, яка вчинила насильство в сім'ї, ознак злочину. 3. Захисний припис може бути винесений до осудної особи, яка на момент винесення захисного припису досягла 16-річного віку. 4. Захисним приписом особі, стосовно якої він винесений, може бути заборонено чинити певну дію (дії) по відношенню до жертви насильства в сім'ї, а саме: чинити конкретні акти насильства в сім'ї; отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім'ї; розшукувати жертву насильства в сім'ї, якщо жертва насильства в сім'ї за власним бажанням перебуває у місці, що невідоме особі, яка вчинила насильство в сім'ї; відвідувати жертву насильства в сім'ї, якщо вона тимчасово перебуває не за місцем спільного проживання членів сім'ї; вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім'ї. 5. Зазначені у частині четвертій цієї статті обмеження встановлюються на термін до 90 діб з дня погодження захисного припису з прокурором. { Частина п'ята статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом N 599-VI ( 599-17 ) від 25.09.2008 } Стягнення коштів на утримання жертв насильства в сім'ї у спеціалізованих установах для жертв насильства в сім'ї Рішення про стягнення з осіб, які вчинили насильство в сім'ї, коштів на відшкодування витрат на утримання жертв насильства в сім'ї у спеціалізованих установах для жертв насильства в сім'ї приймається судом в установленому законом порядку за позовом адміністрації спеціалізованих установ для жертв насильства в сім'ї. Відповідальність за вчинення насильства в сім'ї Члени сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність відповідно до закону. Охорона прав членів сім'ї при здійсненні заходів з попередження насильства в сім'ї: 1. Членам сім'ї, стосовно яких здійснюються заходи з попередження насильства в сім'ї, держава гарантує охорону прав і законних інтересів. 2. Посадові особи та працівники, які здійснюють заходи з попередження насильства в сім'ї, не можуть розголошувати відомості про особисте та сімейне життя, що стали їм відомі у зв'язку з виконанням їх службових обов'язків. Запитання для перевірки: Насильство у сім'ї це? Види насильства та їх характеристика? Попередження насильства у сім'ї? Органи та установи на які покладається здійснення заходів щодо попередження насильства у сім'ї? Підстави щодо вживання заходів попередження насильства у сім'ї? Повноваження органів опіки й піклування щодо попередження насильства у сім'ї? Робота кризових центрів та здійснення роботи соціальних працівників кризових центрів стосовно жертв насильства у сім'ї? Центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства у сім'ї? Спеціальні заходи щодо попередження насильства у сім'ї? Відповідальність та покарання за здійснення насильства у сім'ї? Охорона прав членів родини при здійсненні заходів попередження насильства у сім'ї? Література: Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 10, ст.70 ) { Із змінами, внесеними згідно із Законами N 609-V 16.10.2012}.