Чи етично обґрунтована смертна кара?

У всіх культурах і цивілізаціях світу кара смертю завжди була найтяжчою карою, яку могла присудити людина людині. Мотиви присудження такої кари були різні: політичні, традиційні, релігійні, ідеологічні. Без сумніву, це спадщина дохристиянської культури, що більше є реваншом, компенсацією втрат, аніж культурою навернення та ресоціалізації злочинця.

З погляду біоетики головні аргументи проти смертної кари:

-         можливість помилки і невідкличність такої кари;

-         політична мотивація смертної кари;

-         смертна кара немає сенсу; статистика свідчить, що виконання смертного вироку не впливає на запобігання злочинам; з певністю можна ствердити, що вона не належно виховує злочинця, бо де немає життя, там немає виховання;

-         смертна кара є неетичною, оскільки дає поганий приклад, виглядає наче помста супільства за вчинені злочини;

-         смертна кара не є доконечною, бо щоб захистити суспільство від злочинців, достатньо позбавити їх свободи;

-         смертна кара негативна за своєю суттю, бо створює враження, наче немає ні засобів, ні способів, які би могли ресоціалізувати злочинців;

-         смертна кара несправедлива тому, що споживацьке суспільство "створює" злочинців і відповідальне за таку їхню позицію, але не чинить нічого, окрім того, що ліквідовує їх;

-         смертна кара є вбивством незалежно від мотивів.

Офіційно смертну кару в Україні скасували в лютому 2000 р. і внесли відповідні зміни до кримінального законодавства. Натомість запроваджене довічне позбавлення волі як найвищу міру покарання.

 

Вплив засобів масової інформації на формування біоетичного мислення особистості

Засоби масової інформації (ЗМІ), зокрема телебачення, є важливим джерелом комунікації, пізнання нового та інтелектуального збагачення – вони завжди повинні бути корисними у житті кожної людини і суспільства в цілому. У теперішній надзвичайно складний для людства час ЗМІ повинні сприяти духовному росту особи, спрямовувати до шляхетних ідей.

Водночас ЗМІ, використані зі злим наміром та з антигуманною метою, можуть стати засобом поневолення і маніпулювання людською свідомістю, формувати неправильне бачення світу та сприйняття інших осіб, пробуджувати й розвивати в людині злі нахили, заохочувати до негативного наставлення і антисоціальної поведінки. Надмірне захоплення телебаченням шкідливе для фізичного і психічного здоров’я, погіршує зір у дітей.

Найбільша проблема — перенасичення сценами вседозволеності, насильства і жорстокості, що особливо негативно впливає на сучасну молодь. Під загрозою опиняються національні і сімейні традиції. Весь спектр переживань, емоцій, відчуттів, які є звичайними у нормальній сім’ї (радість, смуток, горе, гнів, задоволення, спокій, насолода, відчуття захищеності, співстраждання з близькими, співчуття), замінений переживаннями з приводу перегляду тих чи інших телепередач. Дитині бракує ентузіазму, заангажованості, зацікавленості навколишнім світом, вона ізолюється від нього. У голові людини наче сидить герой серіалу чи фільму, думає і вирішує замість неї.

Через нестачу критичної оцінки та повчання батьків, діти, немов губка, вбирають усе, що пропонує їм телекультура. На такій основі формуються життєві ідеали дітей і молоді.

Кризова ситуація, яку спостерігаємо в Україні, великою мірою спричинена неконтрольованими засобами масової інформації, яким повинна належати провідна роль у вирішенні багатьох проблем. Найважливіше — формування дитячої і підліткової свідомості. Тому особливо працівники електронних ЗМІ повинні в своїх програмах більше уваги приділяти біоетичному, моральному, громадянському, правовому та естетичному вихованню молоді, розвиткові її духовності, культурного рівня, зокрема культурі подружніх стосунків. Телебачення та радіо може стати тим соціальним інститутом, який забезпечить нашому суспільству надійний розвиток у майбутньому, реалізуючи свої просвітницькі, освітні та виховні функції.

Подолати негативний вплив ЗМІ на формування молодого покоління можна лише за умови усвідомлення важливості та невідкладності цього завдання органами державного управління, різними громадськими та освітніми установами, молодіжними організаціями, а також духовними інституціями.

 

Запитання для самоконтролю

1.    Значення хвороби у житті людини.

2.    Причини транссексуалізму.

3.    Складові елементи та характерні ознаки транссексуалізму.

4.    Етична проблема транссексуалізму.

5.    Альтернатива хірургічного методу лікування транс сексуалізму.

6.    Гомосексуалізм – причини, визначення, лікування та профілактика.

7.    Оцінка війни з позиції біоетики.

8.    Аморальність смертної кари.

9.    Питання смертної кари в Україні.

10.                      Вплив засобів масової інформації на формування біоетичного мислення особистості.