
- •Галина Терешкевич
- •Біоетика в системі охорони здоров’я і медичної освіти
- •Передмова
- •1. Історичні корені біоетики
- •Література
- •2. Епістемологія та етико‑культурні моделі біоетики
- •Література
- •3. Філософські основи біоетики
- •Література
- •Розділ 2
- •4. Стан і перспективи розвитку біоетики в Україні
- •Література
- •5. Вплив біоетики на ефективність діяльності органів та установ системи охорони здоров’я
- •Література
- •6. Біоетичний аспект боротьби з алкоголізмом. Тютюнозалежність як біоетична проблема
- •Тютюнозалежність як біоетична проблема
- •Література
- •7. Проблеми профілактики наркоманії та реабілітації і ресоціалізації наркозалежних снід – пандемія XXI століття
- •Література
- •Біоетичні проблеми хвороби
- •Транссексуалізм і корекція статевої орієнтації
- •Гомосексуалізм – етична чи медична проблема?
- •Війна як антигуманне явище
- •Чи етично обґрунтована смертна кара?
- •Вплив засобів масової інформації на формування біоетичного мислення особистості
- •Література
- •Маніпуляції з психічним здоров’ям людини
- •Література
- •10. Біоетика і трансплантація органів
- •Література
- •11. Право на життя від моменту запліднення
- •Література
- •12. Біоетична концепція охорони життя людини. Аборт – звичайна операція чи жорстоке вбивство?
- •Пренатальне обстеження як біоетична проблема
- •Вирішення проблеми постабортного синдрому в контексті біоетики
- •13. Біоетична концепція охорони життя людини. Контрацепція та її альтернатива – природні методи розпізнавання днів плідності
- •Альтернатива контрацепції – природні методи розпізнавання днів плідності
- •Біоетичні основи утримання від дошлюбних і позашлюбних статевих зносин
- •14. Біоетична концепція охорони життя людини. Репродуктивні технології - технології життя чи смерті? Клонування людини – досягнення чи небезпека?
- •Клонування людини – досягнення чи небезпека ?
- •Проблеми біобезпеки в контексті біоетики
- •Література
- •16. Проблема евтаназії в контексті біоетики. Альтернатива евтаназії – паліативне лікування
- •Смерть як суспільний феномен
- •Евтаназія в контексті біоетики
- •Юридичні та моральні аспекти евтаназії
- •Моральні проблеми самогубства
- •Особливості паліативної терапії
- •Біоетичні проблеми реанімації
- •Література
- •Висновки
- •Список використаних джерел
- •Перелік навчально-методичної літератури
- •Захворюваність на розлади психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин по Львівській області та Україні за 2000-2006 рр. (на 10 тис. Населення)
- •Клятва Гіппократа
Гомосексуалізм – етична чи медична проблема?
"Я зверну лице Своє проти того чоловіка, і винищу його з-поміж народу його, бо з насіння свого дав він Молохові, щоб занечистити святиню Мою, збезчестити Моє святе ймення" (Левіт 20. 3). "А хто лежатиме з чоловіком як із жінкою, - гидоту вчинили обоє вони; смертю мусять їх покарати; кров їхня на них" (Левіт 20. 13).
Гомосексуалізм (від грец. homos – однаковий і лат. sexus – стать) – статеве збочення зі сексуальним потягом до осіб своєї статі.
На підставі звичайних наукових спостережень не можна стверджувати, що гомосексуальні нахили є природженими. Не виключається вплив гормонів у пренатальний період, але він може лише створити схильність до розвитку гомосексуальних нахилів у несприятливих психосуспільних обставинах. Середовищем, яке має найбільший вплив у сексуальному вихованні, є сім'я. Взаємні стосунки батьків, поділ ролей, котрі виконуються в сім’ї, істотно впливає на дитину і визначає її контакти з протилежною статтю. Надмірне зосередження на сексуальній сфері випливає з відсутності добрих взаємин у сім’ї. Сім’я відіграє визначальну роль у розвитку статевої ідентифікації, результатом якої повинно бути прийняття своєї біологічної статі, психічне почуття приналежності до своєї статі, а також виконання суспільної ролі, пов'язаної з цією статтю. Помилки і конфлікти у внутрішньородинних стосунках, які спричиняють невідповідний перебіг процесу ідентифікації з власною статтю, можуть у період дозрівання поєднуватись з раптовими еротично-сексуальними відчуттями (зокрема у хлопців), і тоді недостатньо вихована чоловічість чи жіночість стає чимось захопливим і бажаним.
Ще однією причиною є духовна порожнеча, відсутність пізнання Божої любові до людей і особистого з Ним зв’язку.
Гомосексуалізм – статеве життя між чоловіками через пряму кишку – належить до психічних розладів. Фізіологічно функцією прямої кишки є виведення нечистот з організму, у ній найбільше патогенних, тобто хвороботворних бактерій (число цих бактерій вимірюється біліонами біліонів).
Функцією статевих органів є продовження людського роду. У чоловіка сечовипускний канал (сечівник) є спільним каналом для виведення сечі і сперми, тобто він з’єднаний із сечовим міхуром, нирками, а також з передміхуровою залозою (простатою). Якщо сечовипускний канал чоловіка опиняється в прямій кишці партнера, він інфікується безліччю хвороботворних бактерій. Інфекція потрапляє аж у нирки і в передміхурову залозу. Доки чоловік молодий, хвороба має прихований перебіг. При ослабленні організму у похилому віці виникають простатит, нефрит, цистит. Інколи нефрити мають латентний (прихований) перебіг, а з роками виникають гіпертонічна хвороба, інфаркти, інсульти. Часто у старості гріх гомосексуалізму виявляється недоумством, деградацією особистості. Простатити переходять в аденому, яка перекриває вихід сечі, спричиняючи хронічну ниркову недостатність, уремію, смерть. Можливе нетримання калу через ослаблення сфінктера прямої кишки. Простатити часто є наслідком перелюбу – статевх зносин з різними партнерами. Можуть виникати: грибкове ураження, трихомоніаз, гонорея, сифіліс сечостатевих органів. Гомосексуалісти найчастіше хворіють на СНІД. У них послаблюється імунна система. Інфекція через сечові шляхи може поширюватись гематогенно (через кров) і лімфогенно (через лімфу) в усі інші органи.
Гомосексуалізм є однією із причин поширення таких небезпечних інфекційних захворювань, як вірусні гепатити В, С, D, інфекційний мононуклеоз, цитомегаловірусна інфекція тощо.
Гомосексуалізм – це гріх проти Божого задуму, бо чоловік не створений для статевого акту з чоловіком, а пряма кишка не створена для єднання в любові і розмноження. Гомосексуаліст занапащає своє здоров’я і життя.
До статевих розладів, статевих збочень, перелюбу схильні люди з психічними розладами. Це можуть бути неврози (неврастенії, психастенії), істеричні неврози, психопатії, шизофренії, циркуляторні психози, олігофренії (недоумства), старечі недоумства.
Першим кроком до лікування особи з гомосексуальними нахилами є визнання цього факту проблемою і прагнення переміни. Істотною умовою переміни є допомога цій людині у знаходженні власної цінності.
Лікування полягає у розвитку духовності. Якщо в людини збережена самокритичність (при невротичних розладах і пограничних з психічними розладами станах), розвиваючи свою духовність, людина навчиться любити Бога серцем, насолоджуватись синівською любов'ю до свого Творця, яку не можна порівняти з примітивним чуттєвим задоволенням статевого інстинкту. Треба навчитись переводити акцент свідомості з інстинктивної чуттєвості на вищі духовні сфери, жити з гідно з Божим задумом.
Людина не знає, як довго триватиме її життя, тому кожної миті має бути готова звітувати перед Богом за свої вчинки.