Білет№1 1.Державотворча роль мови. Мова як засіб пізнання, мислення, спілкування. Зрештою, з мови починається саме держава. У мові - важлива суть існування держави, її сила і могутність. Без рідної мови немає народу як нації. Поетично і влучно сказав про це відомий письменник Панас Mирний, який назвав мову найдорожчим скарбом народу. Він писав: "Мова - така ж жива істота, як народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть задля його душі, смерть задля всього того, чим він відрізняється від інших людей”.  У державотворчому процесі українській мові відводиться провідна роль. Разом з тим, останніми роками не забезпечується її належний розвиток. Складною є ситуація з дотриманням норм українського правопису. Мова — "найважливіша частина нашої особистості, нашої поведінки, нашої думки, вона — тіло цієї думки, визначає ступінь нашої свідомості, є своєрідним її мірилом, — наголошує мовознавець О.Сербенська. — Мова якнайтісніше пов'язана з духовним світом, сферою почуттєвого, з "розумом серця" - і усвідомлення того, що таке мова, як і за якими ознаками вона живе, що зберігає, а що руйнує її організм, яка її роль у житті людини і народу, виробляє здатність не піддаватися впливам середовища, якщо воно затягує. І насамперед за мовною ознакою людина шукає собі подібних, або, як кажемо, ідентифікує себе". 2.Складноскорочені слова, абревіатури та графічні скорочення. Складноскорочені слова і абревіатури утворюються по різному: - від початкових частин окремих слів:отоларинголог - початкової частини першого слова і початкових звуків наступних слів: Мінмолодспорт - початкової частини першого слова і повного другого слова: оперблок, медсестра - початкових звуків або початкових букв кожного окремого слова (власне це абревіація)- УЗД АТ, Складноскорочення пишуться з великої літери, якщо вони є власними назвами, тобто виконують адресну функцію і вживаються на позначення установ одинично і не відмінюються: ВНЗ, КРВНЗ, США. З малої літери пишуться складноскорочення, якщо вони є звичайними назвами (оперблок, медсестра), відмінюються (оперблоку, медсестри) і перетворилися у звичайні слова-корені, за допомогою яких будуються нові слова (неп, бо за часів непу, непівська модель розвитку економіки). Графічні скорочення. Абревіатури є самостійними словами, які мають усі граматичні ознаки, а тому їх слід відрізняти від звичайних графічних скорочень відповідних слів і словосполучень.Останні не мають абревіатурної вимови і власних граматичних характеристик: вони передаються на письмі малими літерами, після яких ставиться крапка (крім стандартних скорочень з метричної системи мір: мм, см), курсиром, через скісну лінію, з написанням через дефіс, якщо скорочення у середині слова. 3.Оголошення про набір слухачів у школу менеджменту Оголошується набір слухачів на підготовчі курси Школа менеджменту оголошує набір слухачівна підготовчі курси

На курси приймають випускників загальноосвітніх шкілСлухачам курсів надається висококваліфікована допомога у підготовці до складання незалежного тестування відповідно до програм Українського центру оцінювання якості освіти з української мови, математики, фізики, географії, хімії, Історії України та іноземної мови за напрямами підготовки: Юрист-економіст Бухгалтер-економіст Менеджер-організатор ПРИЙОМ ДОКУМЕНТІВ – З 8 ЖОВТНЯ 2013 РОКУ Для зарахування на курси слухачам необхідно заповнити заяву встановленого взірця, заповнити угоду встановленого взірця а також подати: 4 фотокартки розміром 3 х 4, копію паспорта або свідоцтва про народження, копію табеля за 10 клас, паспортні дані одного з батьків. ПОЧАТОК ЗАНЯТЬ – 7 ГРУДНЯ 2013 РОКУ За довідками звертатись в приймальну комісію університету за адресою: 80381, м. Дубляни, Жовківський район, Львівська область, ЛНАУ (головний корпус, ауд. 130), тел. (032) 224-24-98, http://www.lnau.lviv.ua

Білет №2 1.Функції мови. Стилі і типи мовлення. Мова виконує цілу низку функцій, життєво важливих як для всього суспільства, так і для самої мови. Існує 8 функцій мовлення: комунікативна функція, ідентифікаційна функція, експресивна функція, гносеологічна функція (пізнавальна), мислетворча функція, естетична функція, культурологічна функція, номінативна функція. СТИЛІ МОВИ  Розмовний стиль  Розмовний стиль функціонує в сфері повсякденно-побутового спілкування. Цей стиль реалізується у формі невимушеної, непідготовленою монологічного або діалогічного мовлення на побутові теми, а також у формі приватної, неофіційної переписки. Під невимушеністю спілкування розуміється відсутність установки на повідомлення, що має офіційний характер, неофіційні стосунки між говорять і відсутність фактів, що порушують неофіційність спілкування, наприклад сторонні особи. Науковий стиль  Сфера суспільного діяльності, в якій функціонує науковий стиль - це наука. Основні риси наукового стилю визначаються філологами:  1) логічною послідовністю;  2) упорядкованою системою зв'язків між частинами висловлювання;  3) прагненням авторів до точності, однозначності, стислості виразу при збереженні насиченості змісту.  Одним з найважливіших жанрів наукового стилю є наукова стаття, яка може передавати різноманітну за своїм характером і призначенням інформацію і найбільш часто використовується як основне джерело науково-технічної інформації: саме тут фіксується все нове, що з'являється у певній галузі науки. Офіційно-діловий стиль  Офіційно-діловий стиль відрізняється стійкістю і замкнутістю. У ньому більшою мірою поширені кліше, штампованість, посилена нормативність.  Офіційно-діловий стиль - це сукупність мовних засобів, функція яких - обслуговування сфери офіційно-ділових відносин, тобто відносин, що виникають між органами держави, між організаціями або між ними, між організаціями і приватними особами в процесі їх виробничої, господарської, юридичної діяльності. Ділова мова реалізується у вигляді письмових документів, побудованих за єдиними для жанрових різновидів правилами. Типи документів різняться специфікою свого змісту (які офіційно-ділові ситуації в них відображені), а відповідно, і своєю формою (набором і схемою розміщення реквізитів - змістовних елементів тексту документа); об'єднані вони набором мовних засобів, традиційно використовуваних для передачі ділової інформації.  Розрізняють щонайменше 3 підстилі (різновиди) ділового стилю:  · Власне офіційно-діловий  · Юридичний (мовою законів та указів);  · Дипломатичний.  Публіцистичний стиль  У цьому стилі реалізується мовна функція впливу (агітації та пропаганди), з якою поєднується суто інформативна функція (повідомлення новин). Художній стиль  Художній стиль як функціональний стиль знаходить застосування в художній літературі, яка виконує образно-пізнавальну та ідейно-естетичну функції. ТИПИ МОВИ  Тип мовлення - спосіб викладу, що обирається автором і орієнтований (в залежності від змісту висловлювання і характеру текстової інформації) на одну із завдань: статично зобразити дійсність, описати її; динамічно відобразити дійсність, розповісти про неї; відобразити причинно-наслідкові зв'язки явищ дійсності. У відповідності з цими цілями комунікації виділяються три основні типи мови: опис, розповідь, роздум.   Оповідання, як визначає "Теорія словесності", в протилежність опису, "є зображення подій чи явищ, що відбуваються не одночасно, а наступних один за одним або обумовлюють один одного". 

Опис - один з найпоширеніших компонентів монологічного авторській мові. У логічному плані описати предмет, явище - значить перелічити його ознаки.  Виділяють статичне опис, який перериває розвиток дії, і динамічний опис - зазвичай невелика за обсягом, яке не припиняє дії, будучи включеним у подію.Опис як тип мовлення залежить від точки зору автора або оповідача, від жанру, стилю, приналежності автора до певного літературного напряму.  У художній літературі, публіцистиці опис-найважливіший елемент промови, що дозволяє яскраво, живо, наочно, образно уявити предмет, людини, подія, явище.  Міркування  Міркування-це функціональний тип мови, основна мета якого - виклад, роз'яснення, підтвердження якої-небудь думки. Текст міркування складається з трьох частин: тези, докозательства цієї тези, виводу.  2.Складні випадки слововживання. Пароніми і омоніми. Багаторічна русифікація і використання суржику в спілкуванні українців привело до широкого розповсюдження в мові невластивих для української граматики і форм. Тут представлені помилки, що часто зустрічаються, поряд з правильними словами і фразами. Пароніми- слова, подібні між собою за звучанням і частково за будовою. Мовна практика свідчить, що за недостатньої уваги до лексичних значень слів такі слова часто не розрізняють і вживають довільно одне замість іншого, створюючи зміс т висловленого. Омоніми- слова, однакові за звучанням і написанням, але зовсім різні за значенням: кома (стан людини і розділовий знак), ядро (горіх, будова клітини), тиск (атмосферний і кров`яний ). 3.Лист вибачення Лист вибачення Шановний пане____________________ ! Просимо вибачення за прикре непорозуміння, що стало­ся вчора ввечері. Ми глибоко поважаємо кожного нашого клієнта й намагаємось робити все можливе, щоб з нами було приємно мати справу. Ситуації, схожі на вчорашню, виникають у нас надзвичайно рідко, і тим більше шкода, що цей прикрий випадок стався саме з Вами — людиною, з якою ми радо співпрацюємо вже багато років. Прикро, що такий сумлінний і кваліфікований працівник, як_________ дозволив собі нечемно поставитись до Вас. Однак зауважимо, що Він визнає свою провину, щиро шкодує й має намір вибачи­тись особисто. Сподіваємось, що це непорозуміння не вплине на наші подальші стосунки, і Ви й надалі будете користуватися пос­лугами нашої компанії. Ще раз перепрошуємо___________ (підпис)

Білет №3

1.Основні правила ділового спілкування. Ділове спілкування - вид спілкування, мета якого лежить за межами процесу спілкування і яке підпорядковане вирішення певної задачі (виробничої, наукової, комерційної і т. д.) виходячи із загальних інтересів і цілей комунікантів. Ділове спілкування - це комунікативна предметно-цільова і переважно професійна діяльність в сфері соціально-правових і економічних відносин. Вміння вести ділову бесіду так, щоб потім жодна зі сторін не шкодувала про це, - мистецтво, і, як всяке мистецтво, воно має свої закони і правила. Зупинимося на деяких із них: пунктуальність, конфіденційність, люб’язність, увага до оточуючих, зовнішній вигляд, мова (говоріть і пишіть виразно і чітко). У діловій бесіді намагайтеся уникати категоричності суджень і оцінок, лишайте невеличкий простір для лавірування. Для цього достатньо лише вживати слова «мабуть», «мені здається», «може бути» і т.д. 2. Прийменник у професійному спілкуванні Для українського ділового мовлення важливе правильне вживання прийменника по, особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську. Адже російські конструкції з прийменником по в українській мові перекладаються цілим рядом конструкцій з прийменниками: за: за свідченням; за власним бажанням; за дорученням; за наказом; за вказівкою; менеджер за професією і т. д.; з: з питань комерційної торгівлі; з ініціативи; дослідження з уфології; курс лекцій з української мови; з багатьох причин; з певних обставин; з нагоди (чогось) і т. д.; на: на замовлення; на вимогу; на пропозицію; на мою адресу; для: курси для вивчення; комісія для складання актів; після: після одержання посвідчення; після повернення; після від'їзду; після розгляду (чогось) і т. д.; у (в): викликати у службових справах; у вихідні; в усіх напрямках; по: черговий по району; наказ по відділенню; спеціаліст по проектуванню споруд; колеги по роботі; по можливості; комітет по сприянню малим підприємствам і підприємцям і т. д. Керування - один із способів поєднання слів, при якому слово вимагає конкретної відмінкової форми іншого слова, тобто керує формою іншого слова: оплачувати проїзд, платити за проїзд.  3. заява про звільнення

Директору ТзОВ ____________________ ____________________ (П.І.Б. співробітника) що проживає за адресою: ____________________

Заява про звільнення з роботи за власним бажанням

На підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України прошу звільнити мене з посади ________________________ з “__” _________ 20__р. за власним бажанням.

“___” ___________ 20_ р. ________________ / підпис /

Білет № 4

1. Мовлинєвий етикет Мовлення людини — це своєрідна візитна картка, це свідчення рівня освіченості людини, її культури, а разом з тим, через сукупну мовленнєву практику мовців — це і показник культури суспільства. Мовний етикет — це сукупність мовних засобів, які регулюють нашу поведінку в процесі мовлення. Термін етикет походить від французького слова etiguette, що означає ярлик, етикетка. Мовленнєвий етикет висуває перед людьми, що спілкуються, певні вимоги. їх розмова має бути ввічливою, статечною, пристойною, а самі комуніканти мають виявляти один до одного уважність і чемність. Головне призначення етикету, в тому числі й мовленнєвого, — встановлення сприятливого контакту між людьми, регулювання їх взаємин на основі принципу ввічливості. 2.Синтаксичні норми сучасної укр. Мови Синтаксичні норми - це усталені зразки побудови словосполучень, речень. Одна з основних вимог до речень будь-якого типу у діловому мовленні є вимога чітко й містко виражати значний за обсягом і складний за змістом матеріал. Речення має бути цілісним і передавати інформацію в усій складності залежностей і зв'язків Ділові папери мають специфічний синтаксис, як того вимагає стислість інформації. Важливою ознакою ділових паперів є часте використання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів. В справочинстві переважає непряма мова, а пряма вживається тільки тоді, коли є необхідність дослівно передати зміст деяких законодавчих актів. Перевага надається простим реченням. Якщо ж використовуються складні, то вони невеликі: одне-два підрядних, однак можуть бути і складнопідрядні з кількома підрядними, вставними словами, реченнями. 3.Оголошення про майбутню подію. ОГОЛОШЕННЯ

9 березня 2008 року о 15.00 в актовій залі Національного університету харчових технологій відбудеться літературний вечір, присвячений 190-й річниці з дня народження Тараса Шевченка.

Участь у вечорі беруть: Наталія Петренко, Валерія Смілянська, Анатолій Мойсієнко.

Білет№5 1.Літературна мова — це унормована мова суспільного спілкування, зафіксована в писемній та усній практиці. Власне літературна мова — одна з форм національної мови, яка існує поряд з іншими її формами — діалектами, просторіччям, мовою фольклору. Літературна мова має наддіалектний характер, стабільні літературні норми у граматиці, лексиці, вимові. Мо́вна но́рма — сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі спілкування. Головні ознаки мовної норми — унормованість, обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність. Розрізняють такі структурно-мовні типи норм:

1. орфоепічні норми (вимова); Наприклад: [молод'ба́]

2. акцентуаційні норми (визначають правильний словесний наголос); Наприклад: вихо́дити- ви́ходити

3. лексичні норми (розрізнення значень і семантичних відтінків, закономірності лексичної сполучуваності);

4. словотвірні норми (регулюють вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі слова);

5. морфологічні норми (регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами);

6. синтаксичні норми (регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і речень);

7. стилістичні норми (доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування);

8. орфографічні норми (написання слів);

9. пунктуаційні норми (вживання розділових знаків).

2.Багатозначні слова. Значення багатозначних слів поділяються на прямі й переносні. Основне, вихідне значення називається прямим. Воно звичайно є нейтральним, позбавленим образності. Переносне значення слова може бути мовним, тобто таким, що закріпилося в мові, і індиві­дуально-авторським, тобто таким, що зустрічається лише у цьому тексті. Мовні переносні значення відображаються у словникахБагатозначні слова мають кілька значень, як-от: стимул — 1) при­чина, що спонукає до дії; 2) зацікавленість у здійсненні чого-небудь; 3) подразник, який викликає реакцію. Синонімічний вибір слів. Явище синоніміки (від грецького - однойменність), пов'язане з наявністю у мові близьких, але не тотожних способів висловлення, покликаних якнайточніше відтворювати всі відтінки думки.Саме незнання синонімічних можливостей мови, невміння вибрати єдино придатне в даній ситуації слово є причиною появи багатьох помилок в усіх стилях мови, у тому числі і в діловому. В останньому, наприклад, часто використовуються слова: робітник - людина, яка працює на промисловому підприємстві; працівник - ширше поняття, ніж робітник (газетний працівник, науковий працівник, торговельний працівник); співробітник - компонент назви посади (провідний науковий співробітник). Усі вони позначають людину, яка працює, але за кожним з них закріплено певну сферу вживання. Значно складніше розмежувати слова, які перекладаються з російської мови кількома відповідниками. Наприклад: заместитель (рос.) перекладається як заступник і замісник. Ці слова близькі за змістом, але не тотожні: заступник - офіційна назва постійної посади; замісник - людина, яка тимчасово виконує чиїсь обов'язки. Значить, заступник працює водночас зі своїм керівництвом, а замісник заступає відсутнього керівника. Як бачимо, без словника людині, яка недостатньо знає українську мову, перекласти наведене слово було б складно. Приклади вживання окремих слів з різними значеннями Скоро. Швидко. Слово скоро вживається, коли йдеться про час, слово швидко - на позначення інтенсивності руху. Спиратися. Опиратися. Спиратися на знання, досвід, уміння. Опиратися - чинити опір.

3.Скласти лист-повідомлення

смт Веселе, ___________________року

Депутатові районої ради

п.____________________

Шановна/ий п. ___________________ ,

Ми раді повідомити Вас , що упродовж останніх шести місяців наш клас брав участь у Суспільній акції школярів України «Громадянин». Темою нашого дослідження стала занедбана будівля місцевої автобусної зупинки . Проведене нами дослідження цієї проблеми засвідчило її важливість для усіх громадян нашого селища. Об’єднавши зусилля із керівництвом нашого селищної ради ,місцевим заводом будівельних матеріалів, нам вдалося організувати проведення ремонту цього громадського приміщення

Шановна/ий п. ____ запрошуємо Вас взяти участь у презентації результатів нашої громадської роботи ,

котрий відбудеться ________ 2006 року у приміщенні

школи №2 смт веселе.

З повагою група школярів 9-го класу

Школи №2 м. Веселе (підпис)

Білет №6 1. Культу́ра мо́влення — це дотримання сталих мовних норм усної і писемної літературної мови, а також свідоме, невимушене, цілеспрямоване, майстерне вживання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування. Основні правила дискусії.

1.Всі відкрито висловлюють свої думки. 2. Всі точки зору повинні поважатися. 3. Слухайте інших не перебиваючи. 4. Не говоріть занадто довго та занадто часто. 5. Водночас говорить лише одна особа. 6. Дотримуйтесь позитивних ідей та стосунків. 7. Не критикуйте себе та інших. 8. Незгоди й конфлікти відносно ідей не повинні бути направлені наконкретну особу.

2. Орфографія - це система загальноприйнятих правил, що визначають способи передачі мови у писемній формі. Орфографія вивчає систему правил про способи передачі усної мови на письмі, встановлює правила написання слів разом, окремо і через дефіс, правила передачі частини слова з рядка в рядок, вживання м'якого знака і апострофа, написання іншомовних слів і скорочень слів. Орфографія охоплює лише основні правила. Орфографія української мови встановлює зокрема, правила написання окремих слів і їх значущих частин, правила написання слів разом, окремо і через дефіс, вживання великої букви та правила переносу слів з рядка в рядок. Використовуючи засоби графіки, орфографія регулює написання слів і їх граматичних форм. Саме завдяки орфографії слова і форми їх набувають єдиного графічного образу. Навіщо потрібні правила орфографії? Виділимо такі аспекти: - Базуються на мовному спадщині, вони є тим, що повинен знати і шанувати кожен громадянин своєї країни; - Паузи і інтонації, які рясніють в усному мовленні, на листі можуть бути передані лише з дотриманням орфографічних правил; - Деякі слова можуть чутися однаково, але писатися абсолютно по-різному, їх неправильне написання кардинально змінить зміст речення; - Єдині правила дозволяють носіям мови знати його на одному рівні. Укр. прізвища вимовляються і пишуться за правилами вимови та за загальними нормами укр. правопису: Марченко, Муляр, Юрчук. Ряд прізвищ слов’янського походження в укр. мові мають деякі особливості: ё – йо на початку слова та в середині після голосних, а також після твердих приголосних, якщо ё у вимові відповідає сполученню йо: Йотов, Майоров, Соловйов. Якщо ё означає звук о після м’якого приголосного, то пишеться ьо: Синьов, Треньов, Пушкарьов. Під наголосом після шиплячих ж,ч,ш,щ,ц завжди пишеться о: Чижов, Лихачов; у ненаголошеній позиції пишеться е: Лещев, Плющев, Коришев. рос. е після приголосних передається е: Мельник, Гашек, Сапек. Але рос. е, що відповідає укр. і,

Білет №7

передається є: Бєлкін, Бєляєв, Сєдіна. Рос. и в основах прізвищ на початку та після приголосних передається літерою і: Ісаєв, Ісаченко, Лісний, Ліненко. Після ж,ч,ш,щ завжди пишеться и: Жиловенко, Шишацький, Щиглов. рос. и у середині слів після голосних, апострофа та м’якого знака передається через ї: Воїнович, Ільїн, Руїн. Рос. ы завжди передається літерою и: Фортали, Черниш, Цимбал. літера и завжди пишеться в прізвищах, утворених від імен та коренів, спільних для укр. і рос. мов: Мироненко, Сидоров, Тихонов. Рос. суфікс –ев, -еев передається через є після приголосних (за винятком шиплячих, р та ц): Матвєєв, Пахарєв, Хомічєв. У префіксі при- завжди пишеться и:Примаков, Прийденко, Придорожній. у суфіксах -ич, -ик пишеться и: Пашкевич, Антосик, Бендрик. Слов’янські прізвища, незалежно від походження, пишуться з ь у суфіксах –ськ, -цьк, -зьк: Новицький, Гронський, Петровський. При творенні чоловічих імен по батькові вживаються суфікси –ович, -йович: Русланович, Васильович, Семенович. При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс –івн(а), після голосних –ївн(а): Миколаївна, Іванівна, Юліанівна. Окремі випадки: Григорій – Григорович, Григорівна. Сава – Савич (-ович), Савівна. Ілля – Ілліч, Іллівна. Микита – Микитович, Микитівна. Яків – Якович (-левич), Яківна (-лівна). Лука – Лукич, Луківна.

3. АВТОБІОГРАФІЯ Я, Іващенко Катерина Андріївна, народилася 9 травня 1985 року вселіЛебедівкаВишгородського району Київськоїобласті. Українка, громадянкаУкраїни. Звересня 1992 року до липня 2003 року навчалась у Лебедівськійсереднійшколі, де одержала атестат про середнюосвіту. У липні 2003 року вступила до Науково-навчальногоінститутупідготовкикадрівкримінальноїміліціїКиївськогонаціональногоуніверситетувнутрішніх справ на факультет підготовкикадрівкримінальноїміліції. Зараз навчаюсь на З курсі, проживаю в гуртожитку на територіїінституту. Батько, ІващенкоАндрій Максимович, 1960 року народження, проживає в м. Вишгороді, працює директором Вишгородськоїсередньоїшколи № 2. Мати, Іващенко (Ткачук) ВікторіяАнатоліївна, 1965 року народження, проживає в м. Вишгороді, працюєвчителемукраїнськоїмови та літературиВишгородськоїсередньоїшколи № 5. Брат, ІващенкоСергійАндрійович, 1990 року народження, ученьВишгородськоїсередньоїшколи № 5. Ні я, німоїблизькірідні до кримінальноїчиадміністративноївідповідальності не притягувалися. Паспортнідані: серія МА№ 69334, виданий ВВС м. Вишгорода 16.10.2001. Домашня адреса: вул. Київська, 24, кв. 216, м. Вишгород, 52002. 26.10.2006.    (підпис)

1.Професійна лексика – це слова, що вживаються переважно лише в колі фахівців з тих чи інших спеціальностей для позначення знарядь праці, процесів, інструментів, матеріалів, дій і так далі. Це досить велика кількість слів, однак вони мають обмежене коло вживання і часто зрозумілі лише спеціалістам. Знання професійної лексики допомагає як у створенні образів у художній літературі та засобах масової інформації, так і в опануванні професії. Наведемо деякі приклади професійної лексики: -         вчителі: класний журнал, педрада, семестр, дошка; -         юристи: позов, судове засідання, апеляція; -         металурги: мартен, домна, вагранка; -         журналісти: шпальта, шапка, інтерв’ю, гранки, монтаж; -         моряки: кок, ют, палуба, щогла, вітрило, якір; -         військові: марш-кидок, атака, дислокація, траншея. Крім професійних слів, що є частиною літературної мови існує й професійний сленг, відомий в межах галузі або, навіть, одного лише підприємства, заводу чи організації. Для вивчення професійної лексики можна використовувати спеціальні галузеві словники або живе спілкування із фахівцями. 2.Правопис прізвищ імен…. Чоловічі імена по батькові творяться за допомогою суфікса -ович: Ігорович, Гордійович, Васильович, Семенович, Олексійович,  Костьович (Костянтинович), Сидорович, Сергійович, Сеньович (Семенович).2. При утворенні жіночих імен по батькові вживається суфікс -івн(а) (після голосних -ївн(а)): Борисівна, Гордіївна, Петрівна, Тимофіївна, Кузьмівна, Миколаївна.3. Деякі з імен по батькові випадають з цих загальних правил, їх просто слід запам’ятати: Григорій -  Григорович, Григорівна ,Ілля – Ілліч, Іллівна , Сава – Савич ( -ович), Савівна Микита -  Микитович, Микитівна, Кузьма - Кузьмич, Кузьмівна Українське прізвище, якщо воно походить від загального слова, пишеться так, як це загальне слово: Різниченко – як різник, Лиходій – як лиходій, Світличний – як світлиця,4. У родовому відмінку жіночі імена по батькові закінчуються на          (-івн)и (-ївн)и, у давальному – (-івн)і, (-ївн)і: Марії Петрівни, Ольги Пилипівни (неправильно: Петрівної, Пилипівної), Марії Петрівні (неправильно: Петрівній, Пилипівній), Ользі Пилипівні.2. Усі чоловічі прізвища на приголосний відмінюються. Нагадаємо деякі складні випадки відмінювання: – чоловічі прізвища типу Андрухів (Андрійків, Василів, Васильків, Васьків, Герасимів, Іванців, Яцьків та ін.) відмінюються за таким зразком: Андрухів, Андрухова, Андрухову, Андруховим, при Андрухові (напр.: видана п. Андрухову...); – чоловічі прізвища типу Стефанишин (Ковалишин, Яцишин, Федоришин, Якубишин та ін.) відмінюються за таким зразком: Стефанишин, Стефанишина, Стефанишину, Стефанишина, Стефанишиним, при Стефанишину;2. Усі чоловічі прізвища на приголосний відмінюються. Нагадаємо деякі складні випадки відмінювання: – чоловічі прізвища типу Андрухів (Андрійків, Василів, Васильків, Васьків, Герасимів, Іванців, Яцьків та ін.) відмінюються за таким зразком: Андрухів, Андрухова, Андрухову, Андруховим, при Андрухові (напр.: видана п. Андрухову...); – чоловічі прізвища типу Стефанишин (Ковалишин, Яцишин, Федоришин, Якубишин та ін.) відмінюються за таким зразком: Стефанишин, Стефанишина, Стефанишину, Стефанишина, Стефанишиним, при Стефанишину; 3.Звіт про виконану роботу Реквізити звіту: 1. Штамп установи. 2. Назва виду документа. 3. Заголовок (зазначають установу, напрям діяльності, звітний період). 4. Текст, який складається з таких частин: o вступ (завдання, які було поставлено перед установою або конкретною особою за звітний період); o основна частина (опис та аналіз виконаної роботи); o висновки (пропозиції, зауваження, перспективи на майбутнє); o підпис керівника установи або особи, відповідальної за складання звіту. 5. Дата складання. 6. Печатка.

Білет 8 1.Публічний виступ Існують три типи підготовки до публічного виступу:

1 написання тексту-рекомендується для відповідальних, офіційних ситуацій. Написання повного тексту промови певним чином дисциплінує оратора, адже в нього є можливість ретельно продумати формулювання власних думок і точно розрахувати тривалість промови.

2 запис головних положень-є оптимальним для досвідченого оратора. Текст не фіксується раз і назавжди. Промова допускає зміни під час виступу залежно від того, як аудиторія її сприймає.

3 імпровізована промова.Проте, як відомо, найкращий експромт - це підготовлений експромт. Перевагою імпровізованої промови можна вважати розвиток впевненості у собі. Якщо оратору вдалось підготувати промову за кілька хвилин і його виступ був успішним, то значення для нього подібного досвіду важко переоцінити. З іншого боку, це може призвести до того, що в подальшій діяльності оратор відмовлятиметься від ретельної підготовки й буде покладатись на натхнення.

2. Правопис складних іменників. Складні іменники пишуться разом або через дефіс.

Разом пишуться:

іменники, утворені за допомогою сполучної голосної із двох чи кількох основ (одна з яких —дієслівного походження): коноплепрядіння, бавовнозаготівля, звуковловлювач, садо-вод, газомір, вертоліт, слов'янознавство, життєпис, водозбір;

іменники, утворені поєднанням основ прикметника та іменника: чорнозем, бортмеханік, натурфілософія, Ощадбанк;

іменники, утворені за допомогою сполучної голосної від двох іменникових основ, синтаксично й семантично рівнозначних: залізобетон, газопровідник, квітколоже, шлакоблок, лісостеп, верболіз (але: людино-день);

іменники, утворені поєднанням дієслова в другій особі однини наказового способу з іменником: горицвіт, перекотиполе;

іменники, утворені поєднанням числівникової основи з іменниковою: чотиритомник, сторіччя, двозначність, трикутник, двобій, двадцятиріччя;

іменники з першою частиною пів-, напів-, полу-: півбака, півжиття, півстола, півроку, півфінал, півхлібини, півпляшки, півхустки, півповерху, напіврозпад, напівсон, полувал, полукіпок;

іменники, пов'язані з інтернаціональною лексикою й термінологією, в яких другою складовою частиною є такі елементи: -граф, -графія, -лог, -логія, -метр: гігрограф, мікологія, філолог, лексикограф, цинкографія, фітобіологія, палеографія, геометр;

іменники, утворені з трьох і більше іменникових основ: автомотогурток, веломотоспорт, ліспромгосп.

Через дефіс пишуться:

іменники, що означають близькі за змістом поняття: батько-мати, хліб-сіль;

іменники, що означають державні посади, військові звання: прем'єр-міністр, генерал-лейтенант;

іменники, що означають складні одиниці виміру: кіловат-година, грам-атом, тонно-кілометр;

іменники, в яких перше слово підкреслює прикмету чи особливість предмета, що передається другим словом: жар-птиця, козир-дівка, стоп-кран;

іменники (окладні назви), що означають науковий ступінь, спеціальність, професію: член-кореспондент, інженер-економіст, лікар-педіатр;

іменники з першою частиною пів- у значенні «половина» перед власною назвою: пів-Києва, пів-Америки, пів-Москви;

словосполучення, що означають назви рослин: мати-й-мачуха, люби-мене, іван-чай;

іменники (складні географічні назви): Гусь-Хрустальний, Ростов-на-Дону;

слова, до складу яких входять іншомовні елементи віце-, екс-, лейб-, обер-, унтер-, штаб- (штабе-): штаб-квартира, екс-чемпіон, віце-адмірал, віце-консул, віце-президент, обер-лейтенант;

Директор ТОВ «Реал»

Ягудін

В.В. Ягудін

3.Лист подяка
ТОВ «Реал» висловлює глибоку вдячність і щиру подяку ВАТ «МебельОпт» за якісну і своєчасну поставку меблів в 2013 році.Стабільні відвантаження дозволили нам безперебійно здійснювати свою діяльність і залучити постійних клієнтів.Висловлюємо впевненість у збереженні сформованих дружніх відносин і сподіваємося на подальшу взаємовигідну і плідну співпрацю.

Білет №9 1.Основні закони риторики. Рито́рика — це наука про способи переконання та впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей. Ця наука вивчає методику творення тексту, визначає його структуру, найпридатнішу для зрозумілого й аргументованого викладення думки. I. Концептуальний закон — базовий закон риторики, який становить перший крок мовленнєвого циклу — винайдення задуму, ідеї (створення концепції). Концепція (в риториці) — це система знань про предмет, виражена у стислій, короткій формі. Вона — першооснова мисленнєво-мовленнєвої діяльності. Процес розробки концепції складається з такої послідовності дій: 1. Своє бачення суб'єктом предмета (теми), 2. Аналіз теми (предмета), тобто вибір проблем для вивчення. 3. Прилучення до цінностей людського досвіду по вивченню обраної проблеми. 4.Пропускання чужого досвіду крізь призму свого бачення і навпаки (чуже + своє) і формування позицій. II. Закон моделювання аудиторії. Передбачає системне вивчення аудиторії, тобто тих, на кого розраховується викладення концепції. III. Стратегічний закон. Стратегія (програма дій) становить собою варіант реалізації концепції та характеризується такими ознаками: динамічність, гнучкість, варіативність. З яких компонентів складається стратегія? — визначення цільової установки; — вичленування з концепції запитань, розрахованих на певну аудиторію та їх аналіз; — формулювання тези (системи коротких відповідей суб'єкта на поставлені запитання). IV. Тактичний закон передбачає систему дій по підготовці ефективної реалізації стратегій. До складових цього закону належать аргументація і активізація мислення та почуттєво-емоційної діяльності аудиторії. Аргументація — це засіб впливу одного суб'єкта на погляди та поведінку іншого. V. Мовленнєвий закон передбачає вираження думки в дійовій словесній формі (ДСФ). ДСФ — система комунікативних якостей мовлення: -правильність, -виразність, -ясність, -точність, -ємність, -багатство, -образність, -стислість, -доцільність. VI. Закон ефективної комунікації.Контакт — це спілкування без перешкод, тобто вищий рівень спілкування. З метою збереження контакту, становлення його необхідні такі дії: — корегування підготовчого етапу під час спілкування ; - управління поведінкою аудиторії; — управління власною поведінкою. VII. Системно-аналітичний закон передбачає аналіз якості та ефективності продукту мисленнєво-мовленнєвої риторичної діяльності. 2.Особливості використання займенників у діловом мовленн Займенник - це самостійна частина мови, яка узагальнено вказує на предмет, ознаку, кількість, але не називає їх. Переважна більшість документів пишеться від імені установи, підприємства, організації (тобто від першої особи множини). Проте займенник ми в цій ситуації, як правило, пропускається; ділові листи, наприклад, часто починаються дієсловом у першій особі множини (Просимо… Надсилаємо… Повідомляємо…). Паралельно до щойно розглянутої є форма третьої особи однини (Дирекція просить …. Завод повідомляє…). Хоча реальний діяч тут “я”, проте виклад, як правило, ведеться від третьої особи. Мовець майже (або й зовсім) усунений від участі у мовленні, ніяк себе не проявляє, що й надає викладові бажаного нейтрального або суворо-офіційного характеру. Займенник Вам (у конструкціях типу Надсилаємо Вам для ознайомлення…) теж опускається, що й створює загальне враження строгої об’єктивності викладу, типової для ділового стилю. Проте бувають ситуації, в яких наявність чи відсутність займенника Вам, Вас, Вами змінює спрямування й тональність висловлення. Так, звороти типу пропоную з’явитись, прошу уточнити, вимагаю притягти до… виражають більш категоричну й безапеляційну вимогу, ніж ці самі звороти з особовим займенником Вам, Вас, Вами; порівняйте: пропоную Вам притягти до… прошу Вас уточнити. Введення особового займенника пом’якшує категоричність вимоги. Вживання займенника першої особи однини я також обминається; розпорядження й накази розпочинаються дієсловом у першій особі однини (Пропоную… Наказую…). Ця займенникова форма можлива лише в особистих паперах і в деяких видах документів (автобіографія, доручення). Як відомо, форма однини особового займенника я не вживається не лише в діловому стилі, а й у науковому і, частково, публіцистичному (лише в публіцистиці з виразним автобіографічним відтінком вона вживається широко). У цих стилях переважає т.зв. авторське ми, за яким автор начебто приховує свою особу, залучаючи читача у участі в міркуваннях.У діловому стилі авторське ми застосовується в тих випадках, коли є потреба пом’якшити категоричність тону (ми приходимо до таких висновків). Займенник свій часто буває зайвим у діловому документі, він дублює вже наявне в тексті слово (свої завдання трест виконав, пан … не справився зі своїми службовими обов’язками та ін.). Слово окремий іноді вживається замість неозначеного займенника деякий (окремі підприємства, окремі товариші). Не слід забувати, що основне значення слова окремий – це “незалежний”; бувають випадки, коли це значення виходить на перший план, тоді текст документу стає двозначним: пан … виконував окремі завдання (незалежні від завдань, що їх одержала група? деякі завдання з тих, що їх одержала група?). Такої двозначності слід уникати. 3 Скласти лист доручення на отримання належної вам стипендії Доручення Я, Мірошкіна Анастасія Іванівна, доручаю Сидорову Мирославу Миколайовичу отримати належну курсантам групи ЕМ09-1 економічного факультету стипендію за грудень 2009р.  Доручення дійсне до 1 січня 2010 року. 21 жовтня 2009 р. 

Мірошкіна А.І Підпис курсанта Мірошкіної А.І. засвідчую: 

Миколаєнко А.І.Декан економічного факультету  23 жовтня 2009 р2.Особливості використання займенників у діловом мовленн

Білет №10 1 Поняття етики ділового спілкування. Етика ділового спілкування — це нова навчальна дисципліна, становленню і розвитку якої сприяли різні галузі науки (етика, психологія, філософія, соціологія) та практики (управління, менеджмент, маркетинг тощо. На роботі людина проводить більшу частину свого життя, а відтак їй приємніше працювати там, де панує взаємоповага й усі дотримуються етичних норм та правил етикету. У службових стосунках доречною формою спілкування є звертання до всіх на "Ви". Вихований співробітник завжди пропустить жінку поперед себе, притримає перед нею двері. Якщо вони в однакових умовах, то чоловік не буде сідати, якщо жінка стоїть. У гардеробі чоловік допоможе жінці одягтися, хоч у службових умовах він цього може й не робити. Жінка на роботі також має дотримуватися певних правил (зокрема, на її столі мають бути лише речі, потрібні для роботи). Чепуритися краще в спеціально встановленому місці, а не в кабінеті, Де знаходяться колеги, а тим більше клієнти. Інтелігентна людина, помітивши помилку, якої припустився інший працівник, вкаже на неї тактовно та доброзичливо, до того ж наодинці. Краще, коли людина ставитиметься нетерпляче не до чужих, а до власних помилок – у цьому разі буде менше підстав для неприязні співробітників, для виникнення конфліктів. Щоб забезпечити стабільні прибутки, усі мають працювати як одне ціле, а не як зібрання окремих особистостей; крім того, всі мають виконувати встановлені етичні правила поведінки на службі. Звичайно, дотримання етикету не є самоціллю. Він не повинен заважати роботі, виконанню виробничих завдань. Що собою являє моральна норма як така? Згідно з існуючими визначеннями, моральна норма (від лат. Norma – керівне начало, правило, взірець) є елементарною формою моральної вимоги, певним взірцем поведінки, що відбиває усталені потреби людського співжиття і відносин та має обов'язковий характер. 2 Правопис прислівників .Разом пишуться:прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником, займенником, прикметником, числівником, прислівником: потім, занадто, вночі, надвечір, безвісти, вдосвіта, потихеньку, вперше, вдвічі, натроє (але: по двоє, по троє);складні прислівники, утворені з кількох основ: праворуч, стрімголов, босоніж, обіруч.Окремо пишуться:прислівникові сполучення, утворені від іменника з прийменником.Найуживаніші з них такі:без: без кінця, без черги, без упину, без жалю;на: на добраніч, на жаль, на щастя, на сьогодні, на початку;до: до побачення, до речі, до краю, до діла;з: з радості, з жалю, з горя, з розгону;в/у: в разі, в міру, уві сні, в далечінь;прислшникові сполучення, де повторюються основи, між якими стоїть прийменник: день у день, рік у рік, час від часу, раз у раз, один по одному, сам на сам. Сполучення, утворені поєднанням слова в називному відмінку зі словом в орудному відмінку: кінець кінцем, один одним, сама самотою.Через дефіс пишуться:прислівники, утворені від прикметників, займенників і прийменника по: по-новому, по-батьківськи, по-домашньому, по-літньому, по-українськи, по-книжному, по-моєму, по-їх-ньому, по-нашому;прислівники, утворені від порядкових числівників за допомогою префікса по-: по-перше, по-друге, по-третє;прислівники, утворені від синонімічних або антонімічних слів: зроду-віку, видимо-невидимо, тишком-нишком, бііьш-менш, часто-густо, любо-дорого;прислівники, в яких повторюються слова або корені (без службових слів або із службовими словами між ними): довго-довго, ледве-ледве, давним-давно, навіки-віків, віч-на-віч, всього-на-всього, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли, хоч-не-хоч. Запам'ятайте правопис прислівників: з давніх-давен, з діда-прадіда, без кінця-краю, на-гора, по-латині, десь-колись.