- •Поняття патрології.
- •2. Історія патрології.
- •3. Поділ патрології.
- •4. Значення патрології.
- •Мова отців.
- •4. Лист варнави
- •5. Герма "пастир"
- •Климентій римський
- •Св. Ігнатій антіохійський.
- •Полікарп смирнський
- •Апологетична література
- •1. Апологети письма яких пропали
- •Юстин філософ
- •3. Татян сирієць
- •Атенагор атенський
- •Іриней ліонський
- •В. Патристична література III ст.
- •Псевдо гіпполит римський.
- •Климентій олександрійський
- •3. Сторонники і противники орігена
- •Тертуліян картагенський.
- •Євсевій кесарійський
- •I нікейський собор
- •Атанасій великий
- •Св. Василій великий.
- •Св. Григорій нісський.
- •Аврелій августин
- •Кирило олександрійський
- •Несторіянізм
- •Лев великий
- •Св. Максим ісповідник.
- •Св. Іван дамаскин.
- •Діонисій ареопагіт
- •Частина II Розквітна доба патристичної літератури
- •І. Історія політики
- •А. Сакральне поняття імперії. Константин Великий
- •Б. Сини Константина (337-361)
- •В. Юліан-апостат (361-363) і Йовіан (363-364)
- •Г. Валентиніян і (363-375) і Валенс (364-378)
- •Д. Теодосій Великий (379/388- 395)
- •Іі. Історія Церкви
- •А. Патріархати
- •3. Константинополь
Євсевій кесарійський
Життя: Євсевій (263-340) народився в Палестині. В Кесарії Палестинській отримав освіту від священика Памфіла. В часі переслідувань втік до Єгипту, а там був ув"язнений. 313р. став єпископом Кесарії Палестинської. Був толерантною людиною.
Твори: 1. Хроніка; 2. Церковна історія; 3. Про Палестинських мучеників; 4. Життя Константина.
Наука: В тринітології не виразний. Про Пресвяту Тройцю викладає в позитивний спосіб. Слово віддільна особа від Отця. Святий Дух є створінням Сина. Признає відвічність і божество Ісуса Христа. Пречисту Діву називає Богродиця (Теотокос). Проти почитання образів, принаймні образу Ісуса Христа. Неділю називає пасхою.
I нікейський собор
Історія: На Нікейський Собор прибуло біля 250 єпископів. На Соборі крім навчання Арія, розглядалась Мелетіянська схизма, а також питання святкування Пасхи.
Наука: Син зроджений з Отцевої суті. Правдивий Бог з правдивого Бога. Гомоусіос – грецький термін, який входить у визнанняя віри не взятий із Біблії. Цей термін взятий щоб аріяни в однозначний спосвб зайняли конкретне становище. Термін гомоусіос визначав походження Сина з Отця. Гіпостаса і усія були синонімами і означали, якесь загальне єство.
Атанасій великий
Життя: Атанасій (295-373) народився в Олександрії. Виховання і освіту отримав у теваїдській пустині під проводом св. Антонія Великого. Був учасником Нікейського Собору і палким противником аріянізму через що сімнадцять з половиною років провів на вигнанні. 328р. став єпископом у Олександрії. З 335 по 365рр.. п"ять разів був на вигнанні.
Твори: 1. Symbolum "Quicumque"; 2. Три книги проти аріян; 3. Про втілення Слова; 4. Життя св. Антонія Великого;
Наука: Логос стався людиною, щоб людей обожити. Син є єдиносущний з Отцем. Син хоч роджений від Отця не є Його сотворінням. Святий Дух є правдивий Бог, як Отець і Син. Виразно навчає про одність природи у Пресвятій Трійці і віддільність осіб Сина і Святого Духа від Отця.
Христос є Бог і людина заодно. Пізнає комунікатіо ідіоматум (дві природи в одній особі). В Христі є дві волі. У втіленні бачить відкуплення.
Значення: За ревну оборону науки Нікейського Собору названий "Батьком правовір"я".
ІЛАРІЙ
Життя: Гіларій (315-367) народився в Пуатіє (Піктавій) в Аквітанії (Галії) у поганській родині. Був одруженим і відомим ретором. 350р.– після хрищення, вибраний на єпископа Піктавії. 356-360рр.. через аріян прогнаний із Заходу на Схід у Малу Азію в Фригію. 361р. через аріян прогнаний із Сходу на Захід. 367р. помер у Піктавії.
Твори: 1. Коментар на єв. Матея; 2. Трактат на Псальми; 3. Про містерії; 4. Про Трійцю; 5. Про синоди, або про віру східняків.
Наука: В біблійному тексті є геста (те що сталося) і геренда (те що має статись). Факти, записані в Святому Письмв, які заіснували в минулому означають майбутню дійсність. В теофаніях Старого Завіту завжди показується Христос, як ангел і Бог. Вживає поняття "тип" – "антитип".
В тринітології був свідомим, що має до діла з незглибимим таїнством. Приймав усі три особи і не бачив противоріччя між різницею осіб та єдністю суті. Святий Дух походить від Отця і Сина так, що вони є одним спільним джерелом для Нього.
Син народжений у вічності в Божій славі, відрікається з неї, стається людиною і потім повертається до Отця уможливлюючи нам вічне життя. Христове тіло і душа через Логос цілком обожені. Христос міг відчувати терпіння для спасіння світу тільки через добровільне прийняття муки. То не заперечує правдивості людської природи Христа. Слово в утробі Богородиці само собі витворило людську природу. Саме Втілення є відкупленням, яке сполучає людський рід з Богом.
