Аврелій августин

Життя: Аврелій Августин (354-430) народився в Тагасті у Нумидії (Алжир). Навчався в Тагасті, Картагені і Римі. У 18р. став батьком Адеодата. Був професором риторики в Тагасті, Картагені, Римі і Мілані. Під впливом Платона і Амвросія Міланського відвертається від маніхеїзму. 387р. христиться від Амвросія Міланського і повертається на Батьківщину, де живе монашим життям. 391р. стає священиком, а 395р. єпископом Гіпонським. 430р. помер в Гіпоні.

Твори: 1. Сповідь; 2. Про Божу державу; 3. Про Трійцю; 4. Про природу і ласку; 5. Про віру і діла; 6. Про Христову ласку і про первородний гріх.

Наука: Августинова філософія базується на трьох основних принципах: 1. Внутрішність; 2. Співучасть; 3. Незмінність. До Бога можна дійти трьома шляхами: 1. Від буття; 2. Від правди; 3. Від любові. Про Бога правдивішою від слова є думка, а від думки, дійсність. Потрійним пізнанням Бога стверджуємо, що Бог є: 1. Досконале буття; 2. Первісна правда; 3. Вічна любов.

Богословіє – це знання, яке родить, кормить, боронить і утверджує віру. Син походить від Отця, як з розуму інтелегеція, а Дух, як з інтелегенції воля. Вказує на образи Трійці в людській душі: Думка - пізнання - ласка, або пізнання - розум - воля. Людина може тільки досвідчити Бога завдяки ласці, любові Отця і Сина в Святому Дусі.

Бог сотворив світ з нічого. Він надав матерії властивість самій розвиватись. Вінцем усього сотворіння є людина і то задля нематеріальної, поєдинчої і безсмертної душі. Через гріх Адама, люди сталися – маса осуджених (massa perditionis). Августин першим говорив на чіткий спосіб про первородний гріх. Первородний гріх переноситься пожадливістю. У Христі є дві природи (substantiae). Христос є Богом і людиною, але одною особою. Через свою добровільну смерть, він надолужив Отцю за всі людські гріхи та заслужив людям ласку і спасіння. Пречиста Діва Марія є модель Церкви; Співвідкупителька.

Ласка – є Божою допомогою щоб чинити те, що право наказує і уникати зла. Ласка є абсолютно конечна до навернення, до уникнення гріха і до спасіння. Щоби її отримати треба молитись. Ціла справа оправдання і спасіння залежить виключно від Божого милосердя. Бог не хоче щоби всі спаслися, а тільки декотрі, вибрані. Вибрані доступають спасіння з конечності через успішну ласку (gr. efficax), якій людська воля не може опертися і через дар витривання в доброму. Залишені ідуть на осудження, бо вони такої ласки не отримують. Через освячуючу ласку, людина обновлюється, перероджується і знову прибирає утрачений Божий образ. Завдяки освячуючій ласці, liberum arbitrium, переходить у libertas.

Церква – це духовна мати, яка небесному Отцеві приводить на світ дітей (вірних). Поза Церквою нема спасіння. Августин розрізняє видиму і невидиму Церкву. Церква є одна, свята, соборна і в начанні не помильна. Римська Столиця має дар не помильності. Тайна – sacrum signum. Августин подав основу навчання про відживання Святих Тайн (reviscentia sacramentorum).

Відкидає апокатастазу і хіліязм. Праведні і безбожні душі після смерті приходять до аду (abdita receptacula) і там очікують воскресіння. Для декого це місце є чистилищем (purgatorium). Воскресіння – злука душі з тим самим тілом, у якому вона жила на землі. Воскресша матерія буде та сама (елементи), а форма (упорядкування елементів) буде відмінна.