
- •Поняття патрології.
- •2. Історія патрології.
- •3. Поділ патрології.
- •4. Значення патрології.
- •Мова отців.
- •4. Лист варнави
- •5. Герма "пастир"
- •Климентій римський
- •Св. Ігнатій антіохійський.
- •Полікарп смирнський
- •Апологетична література
- •1. Апологети письма яких пропали
- •Юстин філософ
- •3. Татян сирієць
- •Атенагор атенський
- •Іриней ліонський
- •В. Патристична література III ст.
- •Псевдо гіпполит римський.
- •Климентій олександрійський
- •3. Сторонники і противники орігена
- •Тертуліян картагенський.
- •Євсевій кесарійський
- •I нікейський собор
- •Атанасій великий
- •Св. Василій великий.
- •Св. Григорій нісський.
- •Аврелій августин
- •Кирило олександрійський
- •Несторіянізм
- •Лев великий
- •Св. Максим ісповідник.
- •Св. Іван дамаскин.
- •Діонисій ареопагіт
- •Частина II Розквітна доба патристичної літератури
- •І. Історія політики
- •А. Сакральне поняття імперії. Константин Великий
- •Б. Сини Константина (337-361)
- •В. Юліан-апостат (361-363) і Йовіан (363-364)
- •Г. Валентиніян і (363-375) і Валенс (364-378)
- •Д. Теодосій Великий (379/388- 395)
- •Іі. Історія Церкви
- •А. Патріархати
- •3. Константинополь
Скрипти з патрології.
Поняття патрології.
Патрологія – наука про Отців.
Патрологія – це та галузь богословської науки, яка займається життям і навчанням Отців Церкви.
Патрологія – це наука про життя, твори і вчення древньохристиянських письменників.
Патрологія – це історія богословії.
Патрологія – це історія староцерковної літератури.
Патристика – це наука, яка досліджує богословську думку древньохристиянської літератури.
Патрологія є наукою:
1. Історичною;
2. Літературно-критичною;
3. Догматично-егзегетичною;
Апостольські Отці – це безпосередні учні апостолів. Апостольські письма – це позаканонічні письма, які нароком чи мимоволі приписані апостолам та їхнім учням, або й справді походять від безпосередніх учнів апостолів.
В патрології розрізняють три категорії християнських письменників:
1. Отці Церкви;
2. Церковні письменники;
3. Учителі Церкви;
Отці Церкви – це ті церковні письменники, яким характерні такі 4 прикмети:
1) Старовинність;
2) Святість життя;
3) Правовірність вчення;
4) Апробата Церкви;
Церковні письменники – це ті письменники, яким не вистачає хоча б одної прикмети з Отців Церкви.
Учителі Церкви – це ті церковні письменники, яким характерні такі 4 прикмет:
1) Святість житття;
2) Визначне знання;
3) Правовірність вчення;
4) Виразна апробата Церквою поміж Учителів.
Великими Учителями Церкви є:
На Заході : 1. Амвросій Мідіоланський; 2. Євсевій Єронім; 3. Аврелій Августин; 4. Григорій Великий;
На Сході: 1. Атанасій Великий; 2. Василій Великий; 3. Григорій Назіянський; 4. Іван Золотоустий.
2. Історія патрології.
Першим хто вжив назви патрологія був лютеранський богослов Іван Ґергард (+1637). Однак патрологічна наука сягає багато ранішніх століть. Початківцем розвитку патрологіі вважається, отець церковної історії – Євсевій Кесарійський (+340).
Колискою патрології вважається Вефлеєм, а її батьком св. Єронім. Він у своїй патрології описав 135 письменників. Пізніш це діло доповнювали Генадій Марсейський і Ісидор Севільський. В 9 ст. значний внесок в розвиток патрології дав Фотій.
Після Тридентського Собору патрологія стала дуже розвиватись завдяки новим засобам і новим спонукам. Гуманісти добули і видали багато і досі не знаних грецьких і латинських церковних творів. Вслід за ними взялися за видавання і студї творів Отців католицькі монаші чини. Проти протестантів треба було боронити церковної віри свідками церковної давнини. Це посприяло розвиткові патрології.
В XIX і XX ст. студії патрології збагатились і стали на рівень строгої науки внаслідок:
1) Нових відкрить і видань древньохристиянських текстів.
2) Критичної перевірки і критичних видань творів Отців.
3) Детальної праці вчених над здобутими пам"ятками древньохристиянської літератури.
3. Поділ патрології.
В католицькій Церкві патрологія ділиться на 3 доби:
1. Підйому;
2. Розквіту;
3. Схилу;
1. Доба підйому – обіймає період від Апостольських Отців до Мідіоланського едикту 313 р. Деякі цей період продовжують до Нікейського Собору 325 р. Ця доба є добою переслідування Церкви.
2. Доба розквіту – обіймає період від Міланського едикту 313 р. до смерті папи Лева Великогo (+461). Цей період патрології називають золотою добою.
3. Доба схилу – обіймає період від смерті Льва Великого (+461) до 7-8 ст. На Заході до часів Ісидора Севільського (+636); На Сході до часів Івана Дамскина (+750). Ця доба є добою письменників збирачів.
В православній Церкві патристична доба триває і досі.