Скрипти з патрології.

Поняття патрології.

Патрологія – наука про Отців.

Патрологія – це та галузь богословської науки, яка займається життям і навчанням Отців Церкви.

Патрологія – це наука про життя, твори і вчення древньохристиянських письменників.

Патрологія – це історія богословії.

Патрологія – це історія староцерковної літератури.

Патристика – це наука, яка досліджує богословську думку древньохристиянської літератури.

Патрологія є наукою:

1. Історичною;

2. Літературно-критичною;

3. Догматично-егзегетичною;

Апостольські Отці – це безпосередні учні апостолів. Апостольські письма – це позаканонічні письма, які нароком чи мимоволі приписані апостолам та їхнім учням, або й справді походять від безпосередніх учнів апостолів.

В патрології розрізняють три категорії християнських письменників:

1. Отці Церкви;

2. Церковні письменники;

3. Учителі Церкви;

Отці Церкви – це ті церковні письменники, яким характерні такі 4 прикмети:

1) Старовинність;

2) Святість життя;

3) Правовірність вчення;

4) Апробата Церкви;

Церковні письменники – це ті письменники, яким не вистачає хоча б одної прикмети з Отців Церкви.

Учителі Церкви – це ті церковні письменники, яким характерні такі 4 прикмет:

1) Святість житття;

2) Визначне знання;

3) Правовірність вчення;

4) Виразна апробата Церквою поміж Учителів.

Великими Учителями Церкви є:

На Заході : 1. Амвросій Мідіоланський; 2. Євсевій Єронім; 3. Аврелій Августин; 4. Григорій Великий;

На Сході: 1. Атанасій Великий; 2. Василій Великий; 3. Григорій Назіянський; 4. Іван Золотоустий.

2. Історія патрології.

Першим хто вжив назви патрологія був лютеранський богослов Іван Ґергард (+1637). Однак патрологічна наука сягає багато ранішніх століть. Початківцем розвитку патрологіі вважається, отець церковної історії – Євсевій Кесарійський (+340).

Колискою патрології вважається Вефлеєм, а її батьком св. Єронім. Він у своїй патрології описав 135 письменників. Пізніш це діло доповнювали Генадій Марсейський і Ісидор Севільський. В 9 ст. значний внесок в розвиток патрології дав Фотій.

Після Тридентського Собору патрологія стала дуже розвиватись завдяки новим засобам і новим спонукам. Гуманісти добули і видали багато і досі не знаних грецьких і латинських церковних творів. Вслід за ними взялися за видавання і студї творів Отців католицькі монаші чини. Проти протестантів треба було боронити церковної віри свідками церковної давнини. Це посприяло розвиткові патрології.

В XIX і XX ст. студії патрології збагатились і стали на рівень строгої науки внаслідок:

1) Нових відкрить і видань древньохристиянських текстів.

2) Критичної перевірки і критичних видань творів Отців.

3) Детальної праці вчених над здобутими пам"ятками древньохристиянської літератури.

3. Поділ патрології.

В католицькій Церкві патрологія ділиться на 3 доби:

1. Підйому;

2. Розквіту;

3. Схилу;

1. Доба підйому – обіймає період від Апостольських Отців до Мідіоланського едикту 313 р. Деякі цей період продовжують до Нікейського Собору 325 р. Ця доба є добою переслідування Церкви.

2. Доба розквіту – обіймає період від Міланського едикту 313 р. до смерті папи Лева Великогo (+461). Цей період патрології називають золотою добою.

3. Доба схилу – обіймає період від смерті Льва Великого (+461) до 7-8 ст. На Заході до часів Ісидора Севільського (+636); На Сході до часів Івана Дамскина (+750). Ця доба є добою письменників збирачів.

В православній Церкві патристична доба триває і досі.