- •Лабораторна робота № 4
- •Лабораторна робота № 5 Вивчення ізотермічного процесу
- •Хід роботи:
- •Лабораторна робота № № 6
- •Хід роботи:
- •Лабораторна робота № № 7
- •Хід роботи:
- •Лабораторна робота № 8
- •Х ід роботи:
- •Лабораторна робота № 11 Зняття вольт-амперної характеристики напівпровідникового діода
- •Лабораторна робота № 12 Вивчення явища електромагнітної індукції
- •Лабораторна робота № 13
- •Хід роботи:
- •Лабораторна робота № 14 Тема: Складання найпростішого радіоприймача
- •Хід роботи:
- •Лабораторна робота № 15
- •Хід роботи
- •Лабораторна робота № 16
- •Хід роботи
- •Лабораторна робота № 17
- •Хід роботи
Лабораторна робота № 13
Тема: Визначення коливань математичного маятника і визначення прискорення
сили тяжіння за допомогою математичного маятника
Мета роботи: Навчитися експериментально визначати прискорення вільного падіння за допомогою математичного маятника.
Прилади і матеріали: Штатив, шарик підвішений на нитці, метрова лінійка, штангель циркуль, секундомір.
Теорія:
Математичним маятником називається матеріальна точка, підвішена на невагомій i нерозтяжній нитці.
Д
ля
математичного маятника виконуються
такі умови:
1. Період коливань не залежить від маси маятника в від амплітуди, якщо кут розмаху не перевищує 6°.
2.
Період коливань математичного маятника
визначається формулою:
Хід роботи:
1. Поставити штатив на край столу, як показано на малюнку.
2. Виміряти довжину маятника.
3. Відхилити шарик на невеликий кут (10°) i відпустити.
4. По секундоміру визначити час t, за який маятник здійснить п повних коливань.
5.
Розрахувати період коливання маятника
.
6. Вивести вираз для прискорення вільного падіння з формули математичного маятника.
7. Провести дослід ще два рази при різних довжинах маятника.
8. Результати вимірювань i розрахунків занести в таблицю.
№ |
Довжини маятника l, м |
Число повних коливань n |
Час повних коливань t, с |
Період повного коливання T, с |
Прискорення вільного падіння g, м/с2 |
Відносна похибка, % |
1. |
|
|
|
|
|
|
2. |
|
|
|
|
|
|
3. |
|
|
|
|
|
|
Лабораторна робота № 14 Тема: Складання найпростішого радіоприймача
Мета: Навчитися експериментальне складати найпростіші радіоприймачі.
Обладнання: Котушка контурна, конденсатор змінної ємності, діод напівпровідниковий Д, котушка телефон Т, конденсатор постійної ємності, з'єднувальні дроти, монтажна дошка.
Теорія:
Радіоприймачем називається пристрій, який приймає високочастотні модульовані коливання. Шляхом зміни індуктивності L котушки і ємності С конденсатора приймальний контур налаштовують на частоту, яку приймає радіоприймач. Напівпровідниковий діод проводить випрямлення модульованих коливань, перетворює їх в пульсуючий струм одного напрямку. Його можна розділити за допомогою конденсатора і котушки телефону Т на високочастотний пульсуючий струм з постійною амплітудою і струм низької (звукової) частоти. Струм низької частоти потече через обмотки котушок телефону. Мембрана телефону відтворить звукові коливання тієї ж частоти, що були сприйняті мікрофоном на передавальній станції.
Хід роботи:
1
.
Користуючись схемою, зображеною на
малюнку, зібрати приймальний контур і
детекторний контур. Для роботи в
довгохвильовому діапазоні обидві секції
котушки приймального контуру з'єднують
послідовно.
2. З'єднати кінці кола детекторного контуру до затискачів телефону.
3. Під'єднати антену і заземлення до приймального контуру.
4. Прислуховуватись до звуків в телефоні і налаштувати приймальний контур приймача в резонанс з частотою приймальної радіостанції. Для цього треба повільно повертати рухомі пластини конденсатора змінної ємності до появи в телефоні звука.
5. Зробити висновок.
