47. Внесок діаспори в українську культуру хх ст.

Вся укр.. культура презентується двома блоками: материкова (географічна) та екзильна (еміграційна). Складні економічні процеси, що відбувалися наприкінці XIX ст., призвели до розселення великої кількості українців на чужині. Українська діаспора (від грецьк. diaspora -- розсіяння, розпорошення) за кордоном формувалася починаючи з 1877 р. за рахунок мільйонів переселенців, які виїздили з України, залишаючи свої історичні землі в пошуках роботи і кращого життя на чужині. Можна виокремити три хвилі української еміграції.

Масова еміграція українців відбувалася переважно до Північної та Південної Америки, США, Канада, Аргентина, Бразилія. «Камінний Хрест» Стефаника. Найменшою є міра феномену елітарної культури, але презентується побутова культура. Друга хвиля: після поразки УНР. Найстрашніша. Україну покинула вся верхівка укр.. культури: медицини, мистецтва. Результат Першої хвилі – Пращька школа поетів ( Теліга, Холодна), Другої хвилі – В Карловому університету засновано факультет славістики (сл.. мови). У Празі – укр.. педагогічний університет ім.. Драгоманова . Все оточення Мічуріна покинуло укр. Празький уряд надав величезні права на реалізацію себе у всіх сферах культури – поширення україністики. Третя хвиля – Друга світова війна та "переміщені особи". Після закінчення війни на території Німеччини та Австрії перебувало близько 2,3 млн українців, серед них переважно остарбайтери -- хлопці й дівчата з Радянської України, силою відірвані від своїх домівок і приречені на роки тяжкої принизливої праці на чужині. Близько 210 тис. українців рішуче відмовилися повертатися додому. Ця категорія людей називалась "переміщені особи". Серед них було чимало людей із спеціальною освітою, інтелігенції: вчителі, інженери, лікарі, юристи, вчені, духовні особи (близько 2 тис.), понад 200 тис. студентів. Укр. діячі заснували МУР (мистецький укр.. рух) – У. Самчук, Ю.Шерих, І. Багряний. Пізніше до них прийшли з Празької школи – О. Бульгерд. 1954 р. – нашими емігрантами заснована ВУАН (вільна академія наук) – Ю.Шерих очолив. Гасло ВУАН та МУР у роботі «Над озером. Баварії»Картагена нашої провінції має бути подолано, тобто нам треба вливатися і підтримувати єв. Тенденції. 1954 р. – Ньюйорська школа поетів (віра Вовк, М.Рибакович, Квітка Цисик) – твори укр.. та ам. Мовами.

На сьогодні відбувається взаємообмін між материковою та екзильною культурами. Модернізм підчеркнувся в цих культурах.

Після здобуття Україною незалежності представники української діаспори за кордоном дістали можливість співпрацювати з корінним народом щодо відродження духовних скарбів, розвитку науки і культури, вирішення нагальних проблем сьогодення. У зарубіжних країнах, де зосереджена значна кількість українців і населення українського походження, створені численні прогресивні молодіжні, культурно-просвітні та інші товариства, видається україномовна періодика, організовано школи з українською мовою навчання.

Велику турботу у справі організації, утримання і тематичного спрямування українських шкіл виявляють численні громадські організації. У США, наприклад, товариства "Рідної школи", учительські громади та інші організували більшість шкіл з українською мовою навчання; такі школи створено також громадськими та культурними організаціями Канади, Польщі. Загалом рівень розвитку українського шкільництва в зарубіжних країнах невисокий. Матеріали про сучасний стан зарубіжного шкільного українознавства в нашій країні, на жаль, неповні.

У повоєнні роки помітного успіху зарубіжні українці досягли в розвитку актуальних спрямувань наукового українознавства і народознавства. Велику роботу в цьому напрямку провадять Наукове товариство ім. Шевченка (Канада, м. Торонто), Центр українознавчих студій при Гарвардському університеті, Український вільний університет (Німеччина, Мюнхен), Європейський відділ Наукового товариства ім. Шевченка і Головна редакція енциклопедії українознавства (Франція, м. Марсель), Наукове товариство ім. Шевченка (Австралія), Українська вільна академія наук (Канада, м. Вінніпег).

Сьогодні багато говорять про те, що Україну мало знають у світі, що тільки тепер світ починає знайомитися з нашим народом. А от у сербському часописі, що видавався свого часу в Америці, читаємо: "Нас виповнює гордість, що слов'яни мають чим хвалитися перед світом: турне Шаляпіна, російська Велика опера і Український національний хор відкрили Америці великі скарбівні слов'янської духовної культури. Але український хор з цього погляду робить найбільшу послугу, бо, по-перше, репрезентує хорове мистецтво, в якому українці визнані найвищими, і, по-друге, знайомить світ з великими оригінальними цінностями української національної музики, яка не те що дорівнює, а й перевищує найкращі фольклорні твори Заходу... Український національний хор є одним з тих могутніх чинників, які знайомлять цивілізований світ з його батьківщиною Україною... Це є дивовижний тріумф Кошиця, його божественного хору України..."

Найвагоміші досягнення європейського українства(діаспори) цього періоду – збереження культурної та політичної ідентичності української нації, забезпечення тяглості її присутності у просторі та часі на європейському континенті і тим самим підтвердження європейської ідентичності українців.