
- •Предмет і завдання курсу.
- •Первісна культура на території України: періодизація, головні пам’ятки, головні досягнення первісного мистецтва.
- •Культура античних міст Північного Причорномор’я: умови розвитку, писемність, наука, література, театр, спорт
- •Культура античних міст Північного Причорномор’я: мистецтво, побут, релігія
- •Культура стародавніх слов’ян. Давньослов’янське язичництво
- •Християнство: особливості прийняття, вплив на розвиток культури України.
- •Київська Русь: освіта та наукові знання.
- •Київська Русь: писемність і літературна традиція
- •Мистецтво Київської Русі: архітектура, живопис, прикладне мистецтво.
- •Архітектура України (х – хі ст.). Характеристика пам’яток Києва та Чернігова.
- •Своєрідність культури Галицько-Волинської держави.
- •16. Розвиток книжкової справи і літератури українських земель у хiii-XV ст.
- •17.Передумови і труднощі культурного піднесення XVI-XVII ст.
- •18.Розвиток освіти і наукових знань у XVI – перша половина XVII ст. Братські школи.
- •19.Розвиток літератури в Україні (хvі – перша половина хvіі ст.). Полемічна література. І. Вишенський.
- •20.Архітектура та живопис в українських землях Великого князівства Литовського та Речі Посполитої.
- •21.Виникнення і розвиток книгодрукування в Україні (хvі – перша половина хvіі ст.).
- •22.Козацтво як культурно-історичний феномен.
- •23.Особливості релігійної ситуації в Україні XVI – XVII ст.
- •24.Освіта і наука в Україні в другій половині хvіі – хvііі ст.
- •25.Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії.
- •26.Література і мистецтво України в другій половині хvіі – хvііі ст.
- •27.Українське (“козацьке”) бароко. Архітектура та живопис хvіі – хvііі ст.
- •28.І. Мазепа як меценат і культурний діяч.
- •29.Виникнення театру в Україні у хvііі ст.
- •30.Розвиток філософської думки в Україні у XVIII ст. Г. С. Сковорода.
- •31.Особливості українського національно-культурного відродження (кінець хvііі – перша пол. Хіх ст.).
- •Кирило-Мефодіївське братство, “Руська трійця”, громади в контексті української культури.
- •Українсько-російські культурні взаємини хvііі –хіх ст. Репресії царизму проти української культури.
- •Іван Котляревський – засновник нової української література.
- •Тарас Шевченко: семантика символів в поезії та живописі.
- •Українська література другої пол. Хіх – поч. Хх ст.
- •Український театр хіх ст.: історія становлення, суспільно-політична функція, мистецькі орієнтири.
- •М. П. Драгоманов та його місце в історії української культури.
- •Іван Франко: філософські, етичні та естетичні погляди.
- •Галичина – “український п’ємонт”. Переміщення центру національно-культурного руху в Галичину у другій половині хіх ст.
- •Мистецтво в Україні: театр, архітектура, живопис, музика (друга пол. Хіх – поч. Хх ст.).
- •Модерністська течія в українській культурі на межі хіх – хх ст.
- •Українська культура в роки Першої світової війни.
- •Культура і духовне життя в Україні в 1917 – 1920 рр.
- •Політика українізації та її вплив на культуру. Культурне піднесення 1920-х рр.
- •Освіта та наука в Україні. 1920 – 1930-ті рр.
- •Українська література 1920-х – поч. 1930-х рр. Літературна дискусія: пошуки мистецьких орієнтирів.
- •Українське мистецтво 1920 – 1930-х рр.: театр, кіно, архітектура, живопис.
- •Тоталітаризм та його вплив на розвиток культури в Україні. “Розстріляне Відродження”.
- •Українська культура у роки Великої Вітчизняної війни.
- •Культурне життя в Україні у другій половині 40-х – на початку 50-х рр. Хх ст. Культурно-ідеологічні процеси.
- •Культура і духовне життя в Україні за часів хрущовської “відлиги”: основні тенденції та характерні ознаки
- •Українська культура в 70-80-х рр. Ідеологічний диктат.
- •Захист національних культурних традицій та української історичної спадщини (1950 – 1980-ті роки). Дисидентський рух.
- •Українська культура в роки “перебудови”. Діяльність неформальних громадських об’єднань.
- •Тенденції сучасного національно-культурного відродження.
- •Стан освіти та науки в Україні за доби незалежності .Субкультури.
- •Характерні ознаки релігійного життя в Україні за доби незалежності.
- •Українське мистецтво доби незалежності (література, кіно, музика, театр).
- •Внесок діаспори в українську культуру хх ст.
Тарас Шевченко: семантика символів в поезії та живописі.
Тарас Григорович Шевченко (1814-1861) відіграв виняткову роль в українському національно-визвольному русі. Народившись у сім'ї кріпака, він завдяки своєму таланту і долі зумів здобути волю і глибоку освіту Шевченка як громадянина і патріота не могли не хвилювати проблеми української школи. Великий український поет, художник, мислитель Т.Шевченко залишив глибокий слід в історії духовної культури українського народу, реалістично відобразив у своїх творах життя і побут українського народу, висловив його мрії та сподівання. Вихід у світ "Кобзаря" (1840 р.), поеми "Гайдамаки" (1841 р.) і збірки "Три літа" (1843—1845 pp.) вивели поета до вершин української літератури. Т.Шевченко насамперед повернув зі сфери небуття історичну пам'ять українців. До минулого звернені його поеми-етюди "Тарасова ніч", "На вічну пам'ять Котляревському", "До Основ'яненка", "Гамалія", "Іван Підкова" та героїко-романтична поема "Гайдамаки", де Україна зображена "зболеною і розтерзаною, вкритою могилами" на багатолюдному всесвітньому роздоріжжі. Низка поетичних творів Т.Шевченка присвячена Б.Хмельницькому — організаторові боротьби народу України за незалежність ("Розрита могила", "Стоїть в селі Суботові", "Даби-то ти, Богдане, п'яний", "Великий льох"). Його твори пройняті ідеями соціального та національного визволення України.
Отже, національна ідея — одна з провідних і визначальних ідей світогляду Т.Шевченка. Шлях її втілення в життя поет вбачав у народній революції та побудові Соборної Української держави. Водночас він формулював своє бачення єдиної панслов'янської спільноти: "Серце болить, а розказувать треба: нехай бачать сини і внуки, що батьки їх помилялись, нехай братаються знову зі своїми ворогами. Нехай житом-пшеницею, як золотом, покрита, нероз-межованою останеться навіки од моря і до моря — слов'янськая земля".
У слов'янській федерації, що на демократичній основі об'єднала б усіх слов'ян, Т.Шевченко вбачав одну з форм державного устрою, яка могла б сприяти утвердженню української державності. Ідеал поета — єднання сучасних йому народів на антикріпосницькій та антимонархічній основі. Однак воно не повинне призвести до забуття рідної мови, розмивання національної самосвідомості. Слов'янську федерацію поет розглядав як один із можливих шляхів визволення України, утвердження її мови, культури й історії, самоусвідомлення українцями себе як окремого народу, нації. Ідея братання слов'янських народів у творчості Т.Шевченка ґрунтується на засадах гуманізму, тобто братання рівноправного, в основі котрого міститься національна рівність, а не підпорядкування одного народу іншому. Гуманізм і щирий український демократизм поглядів, поряд з ідеями самостійництва і державницт-ва, — характерна ознака його світогляду. Творчість Т.Шевченка мала великий вплив на духовну культуру українського народу. Вона ввійшла у золотий фонд європейської та світової культури. Твори Великого Кобзаря, за визначенням І.Франка, принесли йому "невмирущу славу і всезростаючу радість". Під впливом творчості Т.Шевченка відбувалася літературна діяльність цілої плеяди відомих українських поетів і прозаїків, творчість яких пройнята ідеями гуманізму, демократизму, народності. Провідним мотивом творчості Шевченка, що пронизує також весь його життєвий шлях, була самовіддана любов до України і нерозривно пов'язана з нею ненависть до всіх її гнобителів. Його революційний заклик «… вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров'ю волю окропіте» був зовсім новим словом не лише в українській літературі. У розвитку національної і соціальної самосвідомості українського народу творчість Шевченка відіграла величезну роль. Шевченко підніс укр.. мову та літературу на такий рівень досконалості, що дозволив дійти висновку: наро, який має таку мову і літературу, не може зникнути з лиця землі.