- •Предмет і завдання курсу.
- •Первісна культура на території України: періодизація, головні пам’ятки, головні досягнення первісного мистецтва.
- •Культура античних міст Північного Причорномор’я: умови розвитку, писемність, наука, література, театр, спорт
- •Культура античних міст Північного Причорномор’я: мистецтво, побут, релігія
- •Культура стародавніх слов’ян. Давньослов’янське язичництво
- •Християнство: особливості прийняття, вплив на розвиток культури України.
- •Київська Русь: освіта та наукові знання.
- •Київська Русь: писемність і літературна традиція
- •Мистецтво Київської Русі: архітектура, живопис, прикладне мистецтво.
- •Архітектура України (х – хі ст.). Характеристика пам’яток Києва та Чернігова.
- •Своєрідність культури Галицько-Волинської держави.
- •16. Розвиток книжкової справи і літератури українських земель у хiii-XV ст.
- •17.Передумови і труднощі культурного піднесення XVI-XVII ст.
- •18.Розвиток освіти і наукових знань у XVI – перша половина XVII ст. Братські школи.
- •19.Розвиток літератури в Україні (хvі – перша половина хvіі ст.). Полемічна література. І. Вишенський.
- •20.Архітектура та живопис в українських землях Великого князівства Литовського та Речі Посполитої.
- •21.Виникнення і розвиток книгодрукування в Україні (хvі – перша половина хvіі ст.).
- •22.Козацтво як культурно-історичний феномен.
- •23.Особливості релігійної ситуації в Україні XVI – XVII ст.
- •24.Освіта і наука в Україні в другій половині хvіі – хvііі ст.
- •25.Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії.
- •26.Література і мистецтво України в другій половині хvіі – хvііі ст.
- •27.Українське (“козацьке”) бароко. Архітектура та живопис хvіі – хvііі ст.
- •28.І. Мазепа як меценат і культурний діяч.
- •29.Виникнення театру в Україні у хvііі ст.
- •30.Розвиток філософської думки в Україні у XVIII ст. Г. С. Сковорода.
- •31.Особливості українського національно-культурного відродження (кінець хvііі – перша пол. Хіх ст.).
- •Кирило-Мефодіївське братство, “Руська трійця”, громади в контексті української культури.
- •Українсько-російські культурні взаємини хvііі –хіх ст. Репресії царизму проти української культури.
- •Іван Котляревський – засновник нової української література.
- •Тарас Шевченко: семантика символів в поезії та живописі.
- •Українська література другої пол. Хіх – поч. Хх ст.
- •Український театр хіх ст.: історія становлення, суспільно-політична функція, мистецькі орієнтири.
- •М. П. Драгоманов та його місце в історії української культури.
- •Іван Франко: філософські, етичні та естетичні погляди.
- •Галичина – “український п’ємонт”. Переміщення центру національно-культурного руху в Галичину у другій половині хіх ст.
- •Мистецтво в Україні: театр, архітектура, живопис, музика (друга пол. Хіх – поч. Хх ст.).
- •Модерністська течія в українській культурі на межі хіх – хх ст.
- •Українська культура в роки Першої світової війни.
- •Культура і духовне життя в Україні в 1917 – 1920 рр.
- •Політика українізації та її вплив на культуру. Культурне піднесення 1920-х рр.
- •Освіта та наука в Україні. 1920 – 1930-ті рр.
- •Українська література 1920-х – поч. 1930-х рр. Літературна дискусія: пошуки мистецьких орієнтирів.
- •Українське мистецтво 1920 – 1930-х рр.: театр, кіно, архітектура, живопис.
- •Тоталітаризм та його вплив на розвиток культури в Україні. “Розстріляне Відродження”.
- •Українська культура у роки Великої Вітчизняної війни.
- •Культурне життя в Україні у другій половині 40-х – на початку 50-х рр. Хх ст. Культурно-ідеологічні процеси.
- •Культура і духовне життя в Україні за часів хрущовської “відлиги”: основні тенденції та характерні ознаки
- •Українська культура в 70-80-х рр. Ідеологічний диктат.
- •Захист національних культурних традицій та української історичної спадщини (1950 – 1980-ті роки). Дисидентський рух.
- •Українська культура в роки “перебудови”. Діяльність неформальних громадських об’єднань.
- •Тенденції сучасного національно-культурного відродження.
- •Стан освіти та науки в Україні за доби незалежності .Субкультури.
- •Характерні ознаки релігійного життя в Україні за доби незалежності.
- •Українське мистецтво доби незалежності (література, кіно, музика, театр).
- •Внесок діаспори в українську культуру хх ст.
16. Розвиток книжкової справи і літератури українських земель у хiii-XV ст.
Книжкова справа в Україні, в 30-50-і рр. XIII століття перебувала у найважчому становищі. У джерелах згадується книгописання кінця XIII століття у Києво-Печерському монастирі, у Володимирі-Волинському, Холмі і Львові. Збереглося усього біля 200 рукописів і уривків, створених у кінці XII — XIV століття; у кінці XII — початку XIII століття — 28; у першій половині XIII — 19; у XIII ст. (без точної дати) — 83; у другій половині XIII — 34; в кінці XIII — на початку XIV — 35. Всі вони були написані на пергаменті. Записи на книгах свідчать, що книги переписувалися писарями владичеських кафедр, митрополичої канцелярії, причетниками церков. Центрами книжкової культури були Галич при Левові Даниловичі і його синові Юрії, Холм, Перемишль, Полоцьк, Волинь.
На українських землях в XIII — XV століть знали декілька видів письма. Спочатку був «устав» — без нахилу, суворо геометричної форми, який нагадує сучасний друкарський шрифт. У XIV столітті з поширенням ділового письма його змінив «напівустав» (літери менші, з легким нахилом). У XV столітті почали писати «скорописом», плавно з'єднуючи сусідні букви. Іноді літери прикрашали в'яззю, вони були видовжені вгору і перепліталися між собою, утворюючи орнамент. Писали стовпцями, не розділяючи слів, скорочуючи їх за рахунок голосних, які часто писали над рядком. Крапку використовували довільно. З XV столітті з'являється кома або крапка з комою замість знака питання.
Переписування книг було дуже тривалим, за день писали 2-4 аркуші. Першу, заголовну літеру в тексті — «ініціал» писали крупніше і красивіше, прикрашали. Звичайно «ініціал» розмальовували червоною фарбою, від чого і зараз кажуть: «писати з червоного рядка». Завершували текст «кінцівкою» — невеликим малюнком. Часто це були два птахи, схожі на павичів. Найскладнішим видом ілюстрування книги були мініатюри. Їх писали художники на вільних аркушах пензлем і фарбами. Серед рукописів XIII століття переважали книги, необхідні для здійснення церковного богослужіння. Помітне місце займала візантійська література церковно-повчального характеру: «Богословіє» Іоанна Дамаскіна, твори Максима Сповідника, Федора Едеського і Ніла Синайського, збірники слів — торжественики, кормчі книги (збірники церковних і світських законів). Останні відобразили зміну стану церкви, коли у Галицько-Волинській землі була встановлена власна Галицька митрополія з кафедрами у Перемишлі, Володимирі, Луцьку, Холмі і Турові.
Найважливішим жанром літератури цьго періоду є літописання. У Києві воно безперервно велося до 1238 р., після чого дані про нього зникають, у Чернігові і Переяславлі до 1228 р. Головним літописним твором цього часу є Галицько-Волинський літопис, створений у другій половині XIII століття, що охопив події 1201—1291 рр. Автори літописів виступають з позицій середнього і дрібного боярства, городян. Тон і манера літопису кінця XIII ст. близькі до візантійських історичних оповідей імператорських історіографів. Відомо, що при князях Данилові, Володимирові Васильковичі, Мстиславі і Левові також були історіографи, які мали в своєму розпорядженні весь князівський обіг документів. Крім того, в літописі є фрагменти, де текст не обмежується рамками викладу за роками, вони являють собою жваву безперервну розповідь, з далеким від церкви і її книг стилем, що підтверджує її світський характер.У цей період з'являється ораторська, побутова (житійна) і паломницька проза, літературні збірники («Ізмарагд»), перекладні повісті («Александрія», «Троянська війна», «Індійське царство»). Особливістю літератури другої половини XIII — XV століть є увага до релігійних та естетичних переживань і відсутність інтересу до особистісних.
В усній народній творчості цього періоду зароджувалися нові форми, звільнялися від культових елементів обрядові пісні. Основними жанрами були казки, новели, легенди, притчі, вживалися прислів'я і приказки. Серед населення поширювалися розповіді про нашестя Батия, легенди про київського князя Михайлика — героя боротьби проти половців, патріотичні пісні.
1491р. – вперше надруковано богословські книги «Часослов, Псалтир, Октоїх» першодрукарем Фіолем у Кракові, 1555 – Пересопницьке Євангеліє.