2. Порядок здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру та щодо обмежено осудних осіб.

Порядок кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру визначається загальними правилами КПК з урахуванням передбачених законом особливостей: 1) встановлення обставин, що підлягають обов’язковому доказуванню; 2) реалізації процесуальних прав особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру; 3) обов’язкової участі захисника під час досудового розслідування кримінального правопорушення та його судового розгляду; 4) видів запобіжних заходів, які можуть бути застосовані до особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру; 5) обов’язкового проведення судово-психіатричної експертизи; 6) закінчення досудового розслідування та судового розгляду справ щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Обмежено осудною є особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення через наявний у неї психічний розлад не була здатна повного мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Тобто внаслідок зазначеного психічного стану особа усвідомлює фактичні ознаки і суспільну небезпеку вчиненого діяння, керує ними, але не повною мірою, що не виключає кримінальну відповідальність і покарання за вчинене.

Стан обмеженої осудності особи враховується судом при призначенні їй покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Стаття 374 КПК зобов’язує суд у мотивувальній частині вироку зазначати мотиви застосування примусових заходів медичного характеру при встановленні стану обмеженої осудності обвинуваченого, а в резолютивній частині вироку повинно бути викладене рішення про застосування примусових заходів медичного характеру щодо обмежено осудного обвинуваченого у разі їх застосування.

Стан обмеженої осудності підозрюваного може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру, якщо про це зазначено у висновку судово-психіатричної експертизи, яка проводиться з урахуванням дійсного психічного стану підозрюваного на момент здійснення кримінального провадження.

Якщо суд призначає особі, яка є обмежено осудною, покарання, не пов’язане з позбавленням волі, то відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.76 КК може зобов’язати таку особу пройти курс лікування від психічного захворювання, яке становить небезпеку для здоров’я інших осіб.

Особливості суб’єкта суспільно небезпечного діяння у цій категорії кримінальних проваджень обумовлюють також і особливості предмета доказування, який визначено у ст. 505 КПК. Так, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру встановлюються:

1) час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення;

2) вчинення цього суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення цією особою;

3) наявність у цієї особи розладу психічної діяльності в минулому, ступінь і характер розладу психічної діяльності чи психічної хвороби на час вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення чи на час досудового розслідування;

4) поведінка особи до вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення і після нього;

5) небезпечність особи внаслідок її психічного стану для самої себе та інших осіб, а також можливість спричинення іншої істотної шкоди такою особою;

6) характер і розмір шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням або кримінальним правопорушенням.

У кримінальному провадженні по застосуванню примусових заходів медичного характеру перш за все встановлюються обставини, що характеризують суспільно небезпечне діяння та вчинення його саме цією особою. Ретельному дослідженню підлягають обставини, що пов’язані з наявністю в особи психічного захворювання в минулому, на час вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення чи на час досудового розслідування. Обов’язково також досліджуються обставини, які прогнозують можливу поведінку особи з урахуванням характеру її психічного захворювання, небезпечності для себе та оточуючих; можливість спричинення такою особою іншої істотної шкоди.

Обов’язок доказування всіх цих обставин покладається на слідчого, прокурора.

Збирання доказів здійснюється шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експерта, висновків ревізій, актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК.

Слідчий, прокурор за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.

Особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, не може бути притягнута до кримінальної відповідальності, а тому не ставиться питання про доказування її винуватості, мотивів злочину, обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність.

З’ясування питань, що характеризують психічний стан особи до вчинення суспільно небезпечного діяння і після нього, а також небезпечність особи для самої себе та інших осіб, мають важливе значення, оскільки будуть суттєво впливати на вид запобіжного заходу для такої особи, який обере суд. Ці обставини можуть встановлюватися показаннями самої особи, потерпілого, свідків; документами; висновками експерта.

Особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, користується правами підозрюваного та обвинуваченого в обсязі, який визначається характером розладу психічної діяльності чи психічного захворювання відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи, та здійснює їх через законного представника, захисника. Якщо характер розладу психічної діяльності чи психічного захворювання особи перешкоджає проведенню процесуальних дій за її участю або участі у судовому засіданні, прокурор, суд мають право прийняти рішення про проведення відповідних процесуальних дій без участі такої особи (ст. 506 КПК).

Участь захисника у кримінальному провадженні такої категорії є обов’язковою, оскільки особа внаслідок своїх психічних вад, наявність яких підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи або іншими відомостями чи документами, не здатна повною мірою реалізовувати свої права. А тому з моменту встановлення таких вад чи встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності, участь захисника повинна бути забезпечена слідчим, прокурором, які здійснюють кримінальне провадження.

Захисником може бути адвокат, відомості про якого внесено до Єдиного реєстру адвокатів України і адвокатська діяльність якого на момент допуску до участі у кримінальному провадженні не зупинена або не припинена. Неприбуття захисника для участі у проведенні певної процесуальної дії виключає її проведення.

Після встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні шляхом винесення постанови (а слідчим суддею, судом - ухвали), якою доручити відповідному органу (установі), уповноваженому законом на надання безоплатної правової допомоги, призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням та забезпечити його прибуття у зазначені в постанові (ухвалі) час і місце для участі у кримінальному провадженні.

У разі наявності обґрунтованої підозри щодо особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, а також за наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що така особа може: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, відповідно до ст. 508 КПК до такої особи можуть бути застосовані такі запобіжні заходи: 1) передання на піклування опікунам, близьким родичам чи членам сім’ї з обов’язковим лікарським наглядом; 2) поміщення до психіатричного закладу в умовах, що виключають її небезпечну поведінку. Зазначені запобіжні заходи можуть бути застосовані судом до особи з моменту встановлення факту розладу психічної діяльності чи психічної хвороби. Така особа може бути передана на піклування: 1) опікунам, тобто особам, які відповідно до рішення суду, постановленого згідно з нормами ЦПК, визнані опікуна­ ми психічно хворої особи; 2) близьким родичам чи членам сім’ї - чоловіку, дружині, батькові, матері, вітчиму, мачусі, сину, дочці, пасинку, падчерці, рідному брату, рідній сестрі, діду, бабі, прадіду, прабабі, внуку, внучці, правнуку, правнучці, усиновлювачу чи усиновленому, піклувальнику, особам, які спільно проживають, поєднані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Клопотання про застосування запобіжного заходу подається слідчим, прокурором до місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, і повинно містити: короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється особа; правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; посилання на один або кілька ризиків, зазначених у ст. 177 КПК; виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; обгрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів; обгрунтування необхідності покладення на піклувальників конкретних обов’язків щодо догляду та нагляду за особою, відносно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування.

Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається законному представнику, захиснику особи, відносно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, а за відсутності протипоказань у психічному стані такої особи - самій особі не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Клопотання про застосування запобіжного заходу розглядається слідчим суддею невідкладно, але не пізніше 72 годин з моменту фактичного затримання особи або з моменту надходження клопотання до суду, якщо особа перебуває на свободі.

Якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмежено осудному стані або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними, слідчий, прокурор зобов’язані залучити експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи. Такими обставинами, зокрема, є: наявність згідно з медичним документом в особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання; неадекватна поведінка особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння або після нього (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам’яті тощо).

У разі необхідності здійснення тривалого спостереження та дослідження особи може бути проведена стаціонарна психіатрична експертиза, для чого така особа направляється до відповідного медичного закладу на строк не більше двох місяців.

Питання про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи вирішується під час досудового розслідування - ухвалою слідчого судді за клопотанням сторони кримінального провадження в порядку, передбаченому для подання та розгляду клопотань щодо обрання запобіжного заходу, а під час судового провадження - ухвалою суду (ч. 2 ст. 509 КПК).

Ухвала слідчого судді про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмова у такому направленні може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Висновок експерта не має наперед встановленого значення у кримінальному провадженні, а підлягає оцінці за загальними правилами оцінки доказів (ст. 94 КПК).

Кримінальне провадження, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому КПК, і кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру можуть бути об’єднані в одне або виділені в окремі кримінальні провадження за наявності підстав, передбачених КПК. Об’єднання та виділення кримінальних проваджень спрямоване на забезпечення їх всебічного, повного і неупередженого дослідження і вирішення. В одне провадження об’єднуються кримінальні провадження відносно співучасників злочину. Зазначене дозволяє правильно визначити роль і ступінь участі кожної особи, її поведінку при вчиненні суспільно небезпечного діяння.

Виділення в окреме провадження доцільне, якщо в ході досудового слідства або судового розгляду справи виникне необхідність у більш ретельному дослідженні психічного стану особи, яка брала участь у вчиненні суспільно небезпечного діяння.

Оскільки проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи може мати місце до двох місяців, то кримінальне провадження відносно інших осіб може бути направлене для розгляду в суді.

У будь-якому випадку об’єднання і виділення кримінальних проваджень можливе за умови, що це негативно не вплине на повноту, неупередженість і всебічність досудового розслідування і судового розгляду.

У випадку об’єднання кримінальних проваджень в одне всі процесуальні дії слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд виконує як з підозрюваним, так і з особою, відносно якої вирішується питання про застосування до неї примусових заходів медичного характеру, якщо це не зашкодить стану її здоров’я.

Слідчий, прокурор виносить постанову про об’єднання або про виділення кримінальних проваджень, а слідчий суддя, суд - ухвалу. Ці процесуальні рішення оскарженню не підлягають.

Досудове розслідування у провадженнях щодо вчинення суспільно небезпечного діяння неосудною особою або особою, яка до постановления вироку захворіла на психічне захворювання, може бути закінчене у формі: а) закриття кримінального провадження; б) складання клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру (ч. 1 ст. 511 КПК).

Закриття кримінального провадження має місце у таких випадках: 1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення;2) встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення;3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати; 4) набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою; 5) померла особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого; 6) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню або в зв’язку із застосуванням примусових заходів медичного характеру;7) потерпілий, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення; 8) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу.

Про закриття кримінального провадження прокурор виносить постанову, яка може бути оскаржена до суду. На забезпечення права оскарження спрямована вимога закону щодо надіслання копії цієї постанови заявнику, потерпілому, особі, яка страждає на психічне захворювання, її законному представнику, захиснику - для відома, а місцевому органу охорони здоров’я - для надання необхідної психіатричної допомоги зазначеній особі.

Визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру та встановивши, що мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення та воно вчинене неосудною особою чи особою, яка захворіла на психічне захворювання після вчинення кримінального правопорушення, слідчий, прокурор складає клопотання про застосування до особи примусових заходів медичного характеру. Після цього прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний повідомити законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язані надати доступ до всіх матеріалів досудового розслідування, можливість для їх копіювання або відображення матеріалів.

У разі складання клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру слідчим воно повинно бути затверджене прокурором. Складання такого клопотання прокурором не потребує інших процесуальних погоджень.

Клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості особи, щодо якої можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім’я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) інформацію про примусовий захід медичного характеру, який пропонується застосувати, та позицію щодо можливості забезпечення участі особи під час судового провадження за станом здоров’я; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

До клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру додаються: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування; розписка законного представника та захисника особи, стосовно якої заявлено клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, про отримання копії клопотання, копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування; розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного.

Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється (ч.4 ст.291 КПК). Одночасно з подачею клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру до суду прокурор зобов’язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру.

Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до ЄРДР.