22

Лекція 25: Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Зміст

1. Підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

2. Порядок здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру та щодо обмежено осудних осіб.

3. Судовий розгляд кримінального провадження по застосуванню примусових заходів медичного характеру.

4. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру.

1. Підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру

Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що:

- особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності;

- особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.

Основною метою застосування примусових заходів медичного характеру є захист суспільства від небезпечних посягань психічно хворих людей. Відповідно до ст. 92 КК примусовими заходами медичного характеру є: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги; 2) поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого КК, у спеціальний лікувальний заклад з метою її обов’язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь.

Примусові заходи медичного характеру застосовуються за рішенням суду у випадках та в порядку, встановлених КК, КПК, ЗУ «Про психіатричну допомогу».

За рішенням суду застосовуються такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Примусовість цих заходів полягає в тому, що вони застосовуються незалежно від бажання хворого, його законних представників та близьких родичів.

Примусові заходи медичного характеру застосовуються тільки в разі доведеності в ході судового розгляду кримінальної справи, що саме ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення у стані осудності, але в ході досудового розслідування кримінального провадження чи під час судового розгляду (до постановлення вироку) захворіла на психічну хворобу.

Застосування примусових заходів медичного характеру можливе тільки після обов’язкового проведення досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження, оскільки підставою їх застосування є встановлення факту вчинення цією особою суспільно небезпечного діяння.

Якщо під час досудового розслідування будуть встановлені підстави для здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, слідчий, прокурор виносить постанову про зміну порядку досудового розслідування і продовжує його згідно з правилами, передбаченими гл. 39 КПК.

Кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусових заходів медичного характеру, оскільки застосування примусових заходів медичного характеру є тимчасовим заходом процесуального примусу, який буде діяти до одужання особи або до істотних змін у стані її здоров’я. Застосування примусових заходів медичного характеру не є покаранням, воно призначається не на певний строк, а до суттєвих змін у психічному здоров’ї особи, а тому дані, що характеризують із зазначених питань особу, не мають ніякого для цього значення, оскільки можуть бути враховані тільки при призначенні покарання за вироком суду.

Застосування примусових заходів медичного характеру можливе тільки до осіб, які є суспільно небезпечними. Це визначається з урахуванням: 1) поведінки, пов’язаної із вчиненням кримінального правопорушення; 2) наявності у цієї особи такого психічного розладу, який робить її небезпечною для неї самої та для інших осіб або допускає спричинення нею іншої суттєвої шкоди (наприклад, продовження вчинення суспільно небезпечного діяння). У тих випадках, коли характер вчиненого діяння і психічний розлад особи не пов’язані з небезпекою для неї чи оточуючих або з можливістю вчинення іншої суттєвої шкоди, примусові заходи медичного характеру не застосовуються. Якщо така особа потребує лікування, то вона підлягає направленню в психіатричну лікарню за правилами надання примусової психіатричної допомоги за рішенням суду в порядку цивільного провадження.