Лекція 11

Тема 11. Міжнародні перевезення вантажів і пасажирів

1. Поняття міжнародних перевезень.

2. Міжнародні залізничні перевезення.

3. Міжнародні автомобільні перевезення.

4. Міжнародні повітряні перевезення.

5. Міжнародні морські перевезення

1. Поняття міжнародних перевезень

Перевезення вантажів і пасажирів здійснюються залізничним, автомобільним, повітряним і морським транспортом. Під міжнародним перевезенням розуміється перевезення вантажів і пасажирів між двома й більше державами, виконуване на умовах, які встановлені укладеними цими державами міжнародними угодами. Характерною рисою правового регулювання в цій сфері є те, що основні питання перевезень вирішуються в міжнародних угодах (транспортних конвенціях), що містять уніфіковані норми, одноманітно визначальні умови міжнародних перевезень вантажів і пасажирів. Звичайно такі угоди містять вимоги до перевізної документації, визначають порядок приймання вантажу до перевезення й видачі його в пункті призначення, умови відповідальності перевізника, процедуру пред'явлення до перевізника претензій і позовів. При відсутності однакових матеріально-правових норм звертаються до норм національного права відповідно до колізійних норм транспортних конвенцій або національного законодавства. Особливість договору міжнародного перевезення укладається в тім, що в ході його виконання відповідні матеріально-правові норми застосовуються на підставі різних колізійних принципів. Так, при відправленні вантажу керуються законом країни відправлення, при видачі вантажу в кінцевому пункті - законом країни призначення. В інших випадках застосовується закон перевізника або ж закон країни суду. Підмет застосуванню до міжнародного перевезення право може бути зазначене в транспортному документі, виданому перевізником.

Певною специфікою відрізняються перевезення вантажів у змішаному (наприклад, залізнично-водному) сполученні, перевезення транзитних вантажів через територію України, а також контейнерні перевезення.

2. Міжнародні залізничні перевезення

Протягом тривалого часу найбільш важливими угодами в області залізничного транспорту були Бернські конвенції про залізничні перевезення вантажів і пасажирів. У них беруть участь 33 держави (більшість країн Європи, а також ряд країн Азії й Північної Африки). В 1966 році була укладена Додаткова угода до неї про відповідальність залізниць при перевезеннях пасажирів. В 1980 році на конференції по перегляду Бернських конвенцій була прийнята нова Угода про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ).

КОТІФ поєднує міжнародно-правові норми Бернських конвенцій і Додаткової угоди 1966 року в єдиній основній угоді, до якого є два додатки (А и В), що містять норми цивільно-правового характеру про умови міжнародних залізничних перевезень. Додаток (А) визначальної умови перевезень пасажирів, одержало найменування Єдині правила МПК. Додаток У містить умови перевезень вантажів, вона назване Єдині правила МВК.

Єдині правила МВК діють тільки відносно перевезень по певних залізничних лініях, перелік яких установлюють учасники угоди. Ставки провізних платежів визначаються національними й міжнародними тарифами. Передбачено граничні строки доставки вантажів. Так, за правилами КОТІФ загальні строки доставки вантажів становлять для вантажів великої швидкості 400 км, а для вантажів малої швидкості - 300 км у добу. Разом з тим за залізницями збережене право встановлювати для окремих повідомлень спеціальні строки доставки, а також установлювати додаткові строки при виникненні істотних утруднень у перевезеннях й інших особливих обставинах.

Граничний розмір відповідальності залізниць у випадку несхоронності перевезених вантажів у КОТІФ визначений у розрахункових одиницях Міжнародного валютного фонду - СПЗ (17 СПЗ, або 51 старий золотий франк за 1 кг ваги брутто).

Правила КОТІФ передбачають, що заподіяні простроченням у доставці збитки відшкодовуються вантажовласникові в межах трикратних провізних платежів.

Хоча СРСР не був учасником Бернських конвенцій і КОТІФ, їхні положення, службові інструкції й інші нормативні документи застосовувалися й продовжують застосовуватися при перевезеннях наших зовнішньоторговельних вантажів у країни Західної Європи й із цих країн в Україну.

Соціалістичними країнами Європи й Азії були укладені дві багатобічні транспортні конвенції:

Угода про міжнародне вантажне повідомлення (СМВС) і Угода про міжнародне пасажирське повідомлення (СМПС). На додаток до цих угод приймалися різні тарифи й правила.

Укладання договору міжнародного перевезення вантажів оформляється складанням накладної по запропонованої СМВС формі, а відправник вантажу одержує дублікат накладної. Строки доставки вантажу визначені в СМВС. Провізні платежі на дорогах країн відправлення й призначення сплачуються по внутрішніх тарифах, а при проходженні по дорогах транзиту - по транзитних тарифах, що доповнює СМВС.

Згідно ст. 22 § 2 СМВС, відповідальність залізниць за несхоронність вантажу наступає при наявності провини перевізника, що у ряді випадків повинен довести вантажовласник. На відміну від Бернської конвенції, максимум відповідальності в СМВС не встановлений, і відшкодування виплачується перевізником у межах дійсної вартості вантажу, зазначеної в рахунку постачальника, або оголошеної його цінності, якщо це було зроблено. Несхоронність вантажу повинна бути підтверджена комерційним актом. При простроченні в доставці залізниця сплачує штраф у певному відсотку від провізної плати.

Позови до залізниць пред'являються в суді, причому попередньо перевізникові повинна бути спрямована претензія. Для пред'явлення претензій і позовів діє дев'ятимісячний строк, а по вимогах про прострочення в доставці вантажу - двомісячний. Залізниця повинна розглянути претензію в 180 днів, і на цей час плин строку давнини припиняється.

Відповідальність залізниць за несхоронність і прострочення доставки багажу аналогічна умовам перевезень вантажів по СМВС, однак була встановлена певна межа відповідальності перевізника. Турбота про схоронність ручної поклажі лежить на пасажирі. Для вимог до перевізника встановлене обов'язкове претензійне виробництво, а строк заяви претензій і позовів становить б місяців.

У СМПС є ряд колізійних норм. Загальна колізійна норма встановлена в ст. 46 і відповідає ст. 35 СМВС. Із цієї колізійної норми треба, що відповідальність залізниці за заподіяння шкоди здоров'ю пасажира повинна визначатися відповідно до законодавства тієї країни, де мав місце нещасний випадок, оскільки в СМПС уніфікованих матеріальних норм по даному питанню немає.