2. Авторські права іноземців в україні

1. Відповідно до Закону України про авторське право й суміжні права авторське право поширюється:

на твори, обнародувані або необнародувані, але на території, що знаходяться в якій-небудь об'єктивній формі, України, незалежно від громадянства авторів й їхніх правонаступників;

на твори, обнародувані або необнародувані, але за межами, що знаходяться в якій-небудь об'єктивній формі, України, і визнається за авторами - громадянами України і їхніх правонаступників;

на твори, обнародувані або необнародувані, але за межами, що знаходяться в якій-небудь об'єктивній формі, України, і визнається за авторами (їхніми правонаступниками) - громадянами інших держав відповідно до міжнародних договорів України.

Твір уважається опублікованим в Україні, якщо протягом 30 днів після дати першого опублікування за межами України він був опублікований на території України.

При наданні на території України охорони твору відповідно до міжнародних договорів України автор твору визначається за законом держави, на території якого мав місце юридичний факт, що послужив підставою для володіння авторським правом.

Таким чином, закон установлює три положення: а) відносно творів іноземних авторів, уперше випущених у світло на території України, авторське право зізнається за автором-іноземцем;

б) авторське право на твір, створений українським громадянином і випущене у світ за кордоном, визнається за цим громадянином; в) за іноземцем авторське право на твір, уперше випущене у світ за кордоном, зізнається в Україні лише при наявності міжнародного договору.

З багатосторонніх угод у цій області СРСР брав участь у Всесвітній (Женевської) конвенції про авторське право 1952 року. Крім того, СРСР уклав з Болгарією, Угорщиною, Кубою, Польщею, Чехословаччиною, Австрією й Швецією двосторонні угоди про взаємну охорону авторських прав, які продовжують діяти.

2. Відносно творів іноземних авторів, уперше випущених у світ за кордоном, в Україні існують два різних режими, і відповідно можна говорити про дві групи творів.

До першої групи ставляться охоронювані твори. У цю групу входять твору, опубліковані після вступу конвенції в чинність для СРСР, тобто після 27 травня 1973 р., уперше в країнах-учасницях Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 року або громадянами цих країн в інших державах. Охоронюваними є також твори, на які поширюється дія ув'язнених СРСР й Україною двосторонніх угод про взаємну охорону авторських прав.

До творів другої групи ставляться твори, на які не поширюються Всесвітня конвенція про авторське право 1952 року або ж двосторонні угоди з іншими державами про взаємну охорону авторських прав. Відносно творів цієї групи діє режим неохоронюваних творів.

Автор такого твору не має права вимагати, наприклад, сплати винагороди за видання його твору на нашій території. Це не виходить, однак, що в цьому випадку в Україні фактично не дотримуються особисті права іноземних авторів (право на ім'я й на недоторканність твору).

Якщо твір ставиться до першої групи, то його режим буде визначатися як правилами міжнародної угоди, так і правилами нашого внутрішнього законодавства. Згідно ст. 16 Закону 1933 року авторові належать виключні права на використані твори в будь-якій формі й будь-якому способі. Із цього треба, зокрема, що переклад на іншу мову іншими особами допускається не інакше як за згодою автора або його правонаступників, тобто без згоди іноземного власника авторських прав твір не може бути переведене й видано в Україні. Без згоди цього власника не можуть бути зроблені скорочення або які-небудь інші зміни. Різні види використання твору (виконання драматичного твору, передача по радіо й телебаченню перекладу твору, не опублікованого в Україні, і т.п.) можливі лише за згодою власника цього права.

За винятком випадків, коли в міжнародній угоді передбачені матеріально-правові норми, до творів такого роду будуть застосовуватися в чинність принципу національного режиму правила нашого законодавства в області авторського права.

Оскільки використання твору, у тому числі переклад твору на іншу мову, допускається на підставі договору, що укладає з автором або його правонаступником, іноземний автор або його правонаступник може укладати договори про видання його твору в Україні.

Законодавство виходить із того, що такі договори можуть бути двох основних типів. По-перше, це може бути авторський договір про передачу виключних прав й, по-друге, авторський договір про передачу невиняткових прав.

У договорі, укладеному з іноземним автором або його правонаступником, може бути передбачена сплата винагороди (гонорару) по діючим в Україні ставкам або на яких-небудь інших умовах. Розрахунки, пов'язані з виплатою авторської винагороди, що нараховує іноземним авторам (або їхнім правонаступникам) за використання їхніх творів в Україні, провадяться у валюті країни постійного проживання автора (або постійного місця знаходження правонаступника автора) або за бажанням автора (його правонаступника) у гривнях з використанням їх в Україні.

Таким чином, гонорар за бажанням автора й залежно від досягнутої домовленості може виплачуватися в гривнях або ж переводитися за кордон відповідно до правил валютного законодавства.

Функції по зборі, одержанню, розподілу й виплаті гонорару, що належить як вітчизняним, так й іноземним авторам за публічне виконання творів на території України, випуск творів на грамплатівках й інших видах механічного й магнітного запису, використання в промисловості творів декоративно-прикладного мистецтва здійснює установа - центральний орган виконавчої влади в сфері інтелектуальної власності (Установа).

Із сум авторської винагороди, виплачуваного іноземним авторам або їхнім правонаступникам за використання творів на території України (незалежно від місця виплати й валюти, у якій виплачується винагорода), стягується прибутковий податок.

Утримання такого податку з іноземця може не провадитися у випадку висновку відповідної міжнародної угоди.

3. У відповідності законом іноземці користуються авторським правом на твори, що вперше з'явилися в Україні або, що перебувають на території України в якій-небудь об'єктивній формі, на однакових підставах з нашими громадянами. Іноземцеві надається національний режим, тобто ті особисті й майнові права, які встановлені нашим законом. Обсяг прав, що належать авторові-іноземцеві за законом країни його громадянства, значення не має. Приведемо приклад. Роман американського письменника Мітчела Уілсона "Зустріч на далекому меридіані" був уперше випущений у СРСР. При наступному перевиданні цього роману в СРСР застосовувалися правила про виплату гонорару за перевидання, установлені радянським законодавством.