4. Судова й арбітражна практика
Незначна кількість законодавчих норм у ряді країн Заходу в області міжнародного приватного права пов'язане з тим значенням, яке має в цих країнах третій вид джерел міжнародного приватного права - судова й арбітражна практика. Під судовою практикою розуміються проведені в рішеннях погляди суддів на яке-небудь правове питання, що мають керівне значення при рішенні судами аналогічних питань надалі. Це джерело характерне для ряду держав, причому в деяких з них він є основним джерелом права. Таке положення існує у Великобританії й частково в США. У Великобританії діє система судових прецедентів, тобто винесених раніше керівних судових рішень, що виявляють діюче право й формулюють його.
Система прецедентів у цих країнах має, таким чином, що вирішує значення.
В Україні судова практика взагалі не розглядається як джерело праве. Джерелом права в Україні є закон. Суд в Україні не створює правових норм, тому судова практика не є й джерелом міжнародного приватного права. У той же час для тлумачення норм у процесі їхнього застосування значення судової, а особливо в області міжнародного приватного права арбітражної практики безсумнівно.
5. Звичаї
Міжнародні порядки, засновані на послідовному й тривалому застосуванні тих самих правил, наша доктрина й практика розглядають як джерела міжнародного публічного, а також міжнародного приватного права.
Звичаї - це правила, які зложилися давно, систематично застосовуються хоча й ніде не зафіксовані. Цим звичай відрізняється від норми закону.
Звичаї, в основі яких лежать принципи суверенітету й рівності держав, обов'язкові для всіх країн; що ж стосується інших звичаїв, то вони обов'язкові для тієї або іншої держави у випадку, якщо вони їм у якій-небудь формі визнані.
Крім міжнародно-правових звичаїв є торговельні порядки, які широко застосовуються країнами в міжнародній торгівлі й в області торговельного мореплавання. Те, що в нашій країні звичаї зізнаються як джерело міжнародного приватного права, знайшло свій прояв, зокрема, у наступному: постійний арбітражний орган - Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (раніше йменувалася Зовнішньоторговельною арбітражною комісією - ВТАК) при дозволі споровши враховує торговельні порядки. У Законі про Міжнародний комерційний арбітраж передбачено, що третейський суд приймає рішення з обліком того, що цей суд дозволяє суперечки на основі торговельних порядків (п. 3 ст. 28).
Застосування прийнятих у міжнародній торговельній практиці звичаїв здійснюється Арбітражним судом у тих випадках, коли це обумовлено в договорі, з якого виникла суперечка, і тоді, коли до звичаїв відсилає норма права, що підлягає застосуванню до спірного правовідношення, а також якщо застосування звичаю ґрунтується на положеннях міжнародного договору, що діє у відносинах між державами, до яких належать сторони в суперечці. Крім того, в арбітражній практиці допускається застосування торговельних порядків й у випадках, коли в нормах права, підмета застосуванню до спірного питання, не втримується необхідних вказівок, а звертання до торговельного порядку випливає з характеру умови, що ставиться до суперечки, наприклад умови, позначеного одним з розповсюджених у міжнародній торгівлі термінів "франко", "фоб", "сіф" і т.п. Внаслідок розбіжності в детальному змісті торговельних порядків, застосовуваних в окремих країнах, у практиці Арбітражного суду при ТПП України приймається в увагу (при встановленні змісту звичаю) досвід зовнішньоторговельних відносин між відповідними країнами й практика застосування сторонами звичайно прийнятих у торговельних відносинах умов, пов'язаних зі звичаєм, необхідність у звертанні до якого виникла при розгляді суперечки. Від звичаїв варто відрізняти звичаю, що складаються в практиці торговельних угод і визначальні деталі цих угод. З торговельними звичаями доводиться зіштовхуватися в області морських перевезень. Вони складаються, наприклад, у портах. Звичаю можуть регулювати взаємини сторін тільки в тих випадках, коли сторони в тій або іншій формі визнали необхідним застосування звичаї якого-небудь морського порту.
Таким чином, в Україні як джерела міжнародного приватного права зізнаються, по-перше, міжнародні договори й міжнародні порядки й, по-друге, внутрішнє законодавство й застосовувані в Україні торговельні порядки. Ні судова й арбітражна практика, ні доктрина не розглядаються в нас як джерело міжнародного приватного права.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ПО ТЕМІ:
1 У чому проявляється своєрідність джерел міжнародного приватного права?
2. Яку роль грають в області міжнародного приватного права міжнародні договори?
3. У відносинах з якими країнами діють договори про правову допомогу?
4. У яких країнах були прийняті спеціальні закони про міжнародне приватне право?
ЛІТЕРАТУРА
Перетерский И.С; Крылов С.Б. Международное частное право. - С. 30-39.
Лунц Л.А. Курс международного частного права. Общая часть. - М., 1973. - С. 61-124.
Лунц Л.А., Марышева Н.И., Садиков О.Н. Международное частное право. - С. 17-50.
Международное частное право в избранных документах. - М., 1961.
Международные договоры СССР о правовой помощи. - М., 1988.
Механизм внешнеэкономической деятельности. Документы и материалы. - М., 1988.
Сборник международных договоров СССР. – 1982. – 1991. - Вып. XXXVI- XLVIL- М., 1982-1993.
Арбитражная практика (Торгово-промышленная палата СССР. Решения Внешнеторговой арбитражной комиссии). -Ч. I-IV. -M., 1972; Ч. V.-М., 197; Ч. VI.- М., 1976; Ч. VII.- М., 1979; Ч. VIII.- М., 1983; Ч. IX.- М., 1984; Ч. X.- М. 1985.- Ч. XI.- М., 1989.
Перетерский И.С; Крылов С.Б. Международное частное право. - С. 40-65.
Лунц Л.А. Курс международного частного права. Общая часть. - С. 171-376.
Лунц Л.А., Марышева Н.И., Садиков О.Н. Международное частное право. - С. 50-80.
Лунц Л.А. Развитие советской доктрины по международному частному праву // Сов. государство и право. - 1977. - № 12. - С. 48-57.
Лунц Л.А. К вопросу о квалификации в международном частном праве // Сов. ежегодник международного права. 1979. - М., 1980. - С 212-219.
Корецкий В.М. Очерки англо-американской доктрины и практики международного частного права. - М., 1948.
Зевков Д.П. К вопросу о соотношении материально-правового и коллизионного способов регулирования международном частном праве // Сов. ежегодник международного права. 1973. - М., 1975. - С. 284-292.
Садиков О.Н. Коллизионные нормы в современном международном частном праве // Сов. ежегодник международного права. ‑ 1982. - М., 1983. - С. 205-220.
Садиков О.Н. Императивные нормы в международном частном праве // Моск. журнал международного права. - 1992. - № 2. - С. 71-84.
Международное частное право: Современные проблемы / Отв. ред. М.М. Богуславский. -М., 1993. - Кн. 1.- С. 146-198. Кн. 2. - С. 161-216.
Тилле А.А. Время - пространство - закон. - М., 1965.