3. Внутрішнє законодавство
1. Другий вид джерел міжнародного приватного права - внутрішнє законодавство. Переходячи до характеристики цього виду, необхідно звернути увагу на те, що в Україні як й, наприклад, від Австрії, Угорщини, Польщі, Румунії, Чехії, Швейцарії, прийнятий спеціальний закон з питань міжнародного приватного права, і є кілька законодавчих актів, що містять норми в області міжнародного приватного права. Число таких норм в останні роки зросло.
Найважливішим джерелом в області міжнародного приватного права є Конституція України (Основний закон). У Конституції є спеціальна глава, присвячена зовнішній політиці держави. Ряд положень Конституції стосується міжнародного права й міжнародних договорів (про сумлінне виконання зобов'язань, загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, про міжнародні норми, що ставляться до прав людини).
У Конституції України втримуються положення про те, що Україна гарантує своїм громадянам захист і заступництво за її межами, про права й обов'язки іноземних громадян й осіб без громадянства в Україні.
Закон України про громадянство містить, зокрема, правила про збереження громадянства України при висновку й розірванні шлюбу, про можливості подвійного громадянства, про громадянство дітей й інших положень, безпосередньо пов'язані з питаннями міжнародного приватного права.
Важливе значення для міжнародного приватного права грає Закон СРСР про правове положення іноземних громадян. У ньому формулюються як загальні принципи правового положення іноземних громадян у країні, так і правила з питань трудової діяльності, відпочинку, охорони здоров'я соціального забезпечення, надання житла, майнових й особистих немайнових прав, одержання утворення, шлюбних і сімейних відносин й ін.
В Україні діють Цивільний і Господарський кодекси. У них утримуються норми міжнародного приватного права як по загальним, так і по спеціальних питаннях: підстави застосування іноземного права; установлення змісту іноземного права; обмеження застосування іноземного права; позовна давність; правоздатність і дієздатність іноземних громадян й осіб без громадянства; правоздатність іноземних юридичних осіб; відповідні обмеження правоздатності; захист особистих немайнових прав; право власності; угоди й доручення; зобов'язання по зовнішньоекономічних угодах; зобов'язання внаслідок заподіяння шкоди; безпідставне збагачення; спадкоємне право; міжнародні договори.
Правила міжнародного приватного права втримуються також Сімейному кодексі України. Там говориться про права й обов'язки іноземних громадян у шлюбних і сімейних відносинах, регулюються питання висновку шлюбів громадян з іноземцями й іноземців між собою в Україні, висновку шлюбів громадян за кордоном, у тому числі в консульських установах України, визнання всіх шлюбів іноземців, укладених за кордоном, розірвання шлюбів громадян з іноземцями й іноземців між собою в Україні й за кордоном, установлення батьківства, усиновлення дітей, визнання розлучень, зроблених за кордоном, установлення опіки, реєстрації актів громадянського стану громадян, що проживають за кордоном, визнання документів, виданих органами іноземних держав у посвідчення актів громадянського стану, застосування іноземних законів і міжнародних договорів.
Цивільно-процесуальний і Господарсько-процесуальний кодекси України визначають цивільні процесуальні права іноземних громадян, іноземних підприємств й організацій, а також осіб без громадянства; установлюють правила про пред'явлення позовів до іноземних держав й юрисдикції у відношенні акредитованих у країні дипломатичних представників іноземних держав; містять правила про виконання судових доручень іноземних судів, про порядок обігу українських судів з дорученнями до іноземних судів і про виконання рішень іноземних судів й арбітражів.
У законодавстві України про нотаріат визначаються нотаріальні дії, чинені консульськими установами України вирішуються питання застосування іноземного права при здійсненні нотаріальних дій; регулюються питання прийняття нотаріусом документів, складених за кордоном, забезпечення доказів, що вимагаються для ведення справ в органах інших держав.
Окремі правила, що ставляться до області міжнародного приватного права, утримуються також у Повітряному кодексі України, Кодексі торговельного мореплавання України (КТМ України) і інших актах.
Зокрема, у КТМ норми з питань міжнародного приватного права поміщені в нормах про застосування правил кодексу й правил іноземного права, про включення в договори умов про застосування іноземних законів і звичаїв торговельного мореплавання, про угоди сторін про передачу споровши з іноземними громадянами або організаціями на розгляд іноземного суду або арбітражу, про застосування правил міжнародних договорів й ін.
В Україні був прийнятий ряд законів, що безпосередньо ставляться до області регулювання зовнішньоекономічної й інвестиційної діяльності. Це Закон про іноземні інвестиції. Декрет про валютне регулювання. Митний кодекс, укази президента й постанови уряду з питань державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Ряд положень міжнародного приватного права втримується в Законі України про міжнародний комерційний арбітраж. Законом регулюються питання, що стосуються арбітражних відносин, визначення складу третейського суду, його компетенції, порядку ведення розгляду, визнання й приведення у виконання арбітражних рішень.
Норми міжнародного приватного права втримуються й у ряді законів загального характеру: Про охорону прав на винаходи й корисні моделі, Законі про авторське право й суміжні права й інші законодавчі акти. Основним нормативним актом в Україні по міжнародному приватному праву є Закон про міжнародне приватне право.
2. Варто зупинитися також на законодавстві в області міжнародного приватного права окремих держав. В Австрії, Угорщині, Китаєві, Польщі, Румунії, Чехії, Туреччині, Швейцарії були прийняті спеціальні закони в цій області, в інших країнах відповідні норми втримуються в різних законодавчих актах.
Так, в Австрії Закон про міжнародне приватне право був прийнятий 15 червня 1978 р. (набутив чинності 1 січня 1979 р.). У ньому втримуються детальні правила по різних питаннях (особистий закон, сімейне право, право спадкування, речове право, право на нематеріальні блага, зобов'язальне право, у тому числі трудовий договір, безпідставне збагачення, зобов'язання із заподіяння збитку), а також положення загального характеру відносно застосування права.
У Туреччині Закон про міжнародне приватне право й процес був прийнятий в 1982 році (набутив чинності 22 грудня 1982 р.). Закон містить 48 статей.
Найбільш докладним є Закон про міжнародне приватне право Швейцарії (200 статей) від 18 грудня 1987 р. Поряд із загальними положеннями в області міжнародного приватного права він містить положення про місце проживання й місці перебування фізичних й юридичних осіб, громадянстві, визнанні й виконанні рішень судів й інших органів іноземних держав. Спеціального глави закону присвячені статусу фізичних осіб, сімейному праву, правам дітей, опіці, спадкуванню, речовому праву, правам на нематеріальні блага (інтелектуальна власність), зобов'язальному праву, праву товариства, конкурсному виробництву, міжнародної арбітражної підсудності. Таким чином, у ньому втримуються норми, звичайно подібного роду, що включають не в законодавчі акти.
Приблизно в такому ж обсязі (183 статті) був прийнятий 22 вересня 1992 р. Закон про міжнародне приватне право Румунії (набутив чинності 1 жовтня 1992 р.).
У Болгарії окремі правила міжнародного приватного права втримуються в Законі про зобов'язання й договори 1950 року. Указі про торгівлю й судноплавство 1953 року. Декреті про економічне, промислове, наукове й технічне співробітництво з іноземними юридичними й фізичними особами від 12 червня 1974 р. У Сімейному кодексі 1985 року (гл. 11) докладно регулюються питання висновку й розірвання шлюбів болгарських громадян з іноземцями й інші питання сімейного права. Питання міжнародного цивільного процесу вирішені в Цивільному процесуальному кодексі в редакції закону від 31 березня 1983 р.
В Угорській Республіці Закон про міжнародне приватне право був прийнятий в 1979 році. У главі I "Загальні положення" цього закону регулюються питання кваліфікації, зворотного відсилання, установлення змісту іноземного права, взаємності, публічного порядку. Глава II присвячений особам (громадянам, державі як суб'єктові правовідносин, юридичним особам); гл. III - праву інтелектуальної власності; гл. IV - праву власності; гл. V - зобов'язанням; гл. VI - спадкуванню; гл. VII - сімейному праву; гл. VIII - трудовому праву; гл. IX - питанням юрисдикції; гл. Х - правилам процесу; гл. XI - визнанню й виконанню рішень іноземних судів й інших органів. Цей закон набутив чинності 1 червня 1979 р.
У Китайській Народній Республіці 21 березня 1985 р. був прийнятий Закон про міжнародні господарські договори. Він підлягає застосуванню до всім зовнішньоторговельним й іншим зовнішньоекономічним договорам, що укладають китайськими організаціями з іноземними контрагентами, тобто його можна віднести до актів "прямої дії", покликаним безпосередньо регулювати цивільно-правові відносини з іноземним елементом. Ряд норм. закону має диспозитивний характер.
У законі 1985 року втримуються загальні правила про укладання договору, про умови договору, його формі (передбачається письмова форма), про виконання договору й відповідальності за його невиконання (дається, зокрема, визначення форсу-мажору), про порядок розгляду споровши, строках позовної давності й інші положення. У законодавстві КНР є ряд актів, що визначають правовий режим інвестицій і спільних підприємств за участю іноземного капіталу, а також підприємств, що повністю належать іноземному капіталу, правовий режим особливих економічних зон, передачі технології.
12 квітня 1986 р. були прийняті Загальні положення цивільного права КНР. Вони набутили чинності 1 січня 1987 р. У них утримується ряд колізійних норм: про застосування права з питань цивільної дієздатності (ст. 143), права власності на нерухоме майно (ст. 144), деліктних зобов'язань (ст. 146), сімейних відносин (ст. 147), спадкування (ст. 149).
У Польській Республіці основним джерелом міжнародного приватного права є Закон про міжнародне приватне право 1965 року, що містить колізійні норми цивільного, трудового й сімейного права. Поряд із цим законом у Польщі в області міжнародного приватного права діють окремі норми, що втримуються в Законі про повітряне право 1962 року, Законі про морське право 1961 року й у ряді інших актів. Питання процесуального характеру докладно регулюються Цивільним процесуальним кодексом 1964 року.
У Чехії Закон про міжнародне приватне й процесуальне право був прийнятий в 1963 році. Це закон, що докладно регламентує зобов'язальні, трудові, спадкоємні й сімейні відносини з іноземним елементом, а також питання процесуального характеру.
В 1963 році були прийняті також два спеціальних закони: Кодекс міжнародної торгівлі (Закон про правовідносини в міжнародних торговельних відносинах) і Закон про арбітраж у міжнародних торговельних відносинах і про виконання арбітражних рішень. Вони набутили чинності з 1 квітня 1964 р. Кодекс міжнародної торгівлі (726 параграфів) підлягає застосуванню в тих випадках, коли відповідно до правил міжнародного приватного права повинне застосовуватися законодавство Чехії. Він регулює не тільки міжнародну купівлю-продаж, але й все інше майнові відносини, що виникають у міжнародній торгівлі (договори перевезення, страхування й ін.).
У колишньої СФРЮ Закон про дозвіл колізій між законом і нормами іноземного права в певних правовідносинах був прийнятий 15 липня 1982 р. (набутив чинності з 1 січня 1983 р.) Закон складається з б глав й 309 статей.
У першому розділі (ст. 1-13) даються загальні положення, що стосуються сфери чинності закону, застосування іноземного права (застереження про публічний порядок, установлення змісту іноземного права й т.п.), дійсності угод, позовної давності, визначення застосовного права відносно осіб із множинним громадянством й осіб без громадянства.
Другий розділ (ст. 14-45) містить колізійні норми об право- і дієздатності, опіці, визнанні особи померлої, праві власності й інших речових прав, договорах, позадоговірній відповідальності за заподіяння шкоди, спадкуванні, висновку й розірванні шлюбу, визнанні його недійсним, особистих і майнових відносин чоловіка й жінки й осіб, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, про відносини між родителями й дітьми, установленні батьківства й аліментування, а також про всиновлення.
Третій розділ (ст. 46-85) присвячена компетенції судів й інших органів країни по справах з іноземним елементом і положенню іноземців у процесі (процесуальна дієздатність, облік судом процесу по тій же справі, що ведеться за кордоном, забезпечення іноземцями сплати судових витрат).
Четвертий розділ (ст. 86-101) присвячена визнанню й виконанню іноземних судових й арбітражних рішень.
Глави п'ята (ст. 102-106) і шоста (ст. 107, 108) містять деякі додаткові й перехідні положення. Цей закон з невеликими змінами був уведений у дію в Хорватії законом від 26 червня 1991 р. Він діє також у Словенії, Сербії, Чорногорії.
Закон як джерело міжнародного приватного права звичайно має менше значення, чим судова практика. Окремі норми міжнародного приватного права в багатьох державах Заходу втримуються в різних законодавчих актах, однак ці положення нечисленні. Так, у Франції в Цивільному кодексі 1804 року (так називаному Кодексі Наполеона) є ряд статей, що ставляться до прав іноземців. Є й інші нормативні акти в цій області.
У діючих до 1986 року у ФРН Вступному законі до Німецького цивільного укладення (ГЦУ) утримувалася певна система колізійних норм (ст. 7-31), однак у ній були відсутні норми з багатьох істотних питань (насамперед в області зобов'язального права). З 1 вересня 1986 р. у ФРН набутив чинності Закон про нове регулювання в області міжнародного приватного права від 25 липня 1986 р. (Закон про міжнародне приватне право), яким були замінені відповідні статті Вступного закону до ГЦУ. Там є також норми про підсудність в області сімейного права. Одночасно в цей закон були включені правила Римської конвенції 1980 року про застосування права до договірних зобов'язань і проведений ряд інших змін. Тим самим була встановлена система колізійних норм, що передбачають застосування права відносно форми угод, висновки й розірвання шлюбу, прав дітей, опіки й піклування, спадкоємного права, зобов'язального й трудового права, процесуальних питань.
У США й Великобританії певне значення мають приватні кодифікації, складені на основі узагальнення судових прецедентів. Найбільш відома кодифікація такого роду в Англії втримується в курсі Дайси, а в США - у складеному в 1934 році Американським інститутом права Зводі законів про конфлікт законів на основі тритомного курсу Біля й у другому Зводі законів про конфлікт законів, що вийшли в 1971 році.
В окремих штатах США прийняті закони в цій області. Так, у штаті Луїзіана в 1991 році був прийнятий Закон про міжнародне приватне право (набутив чинності з 2 січня 1992 р.).
В останні десятиліття у Великобританії в області міжнародного приватного права, де раніше безроздільно панували судова практика, судовий прецедент, певне місце починає займати законодавство. Це порозумівається поруч факторів, насамперед посиленням втручання держави в господарське життя, у тому числі й у зовнішньоекономічній сфері. Істотне значення мало вступ Великобританії в Європейське економічне співтовариство, що зробило необхідним видання ряду законодавчих актів з метою імплементації конвенцій Європейського співтовариства в англійське право.
За порівняно нетривалий період часу у Великобританії були прийняті Закон про арбітраж 1975 року. Закон про заповіти 1963 року. Закон про всиновлення 1968 року. Закон про визнання судових рішень про розлучення й окреме проживання чоловіка й жінки 1971 року. Закон про докази при судочинстві в інших юрисдикціях 1975 року, а також ряд законів, що регулюють морські, залізничні й автомобільні перевезення, і ін. Особливий інтерес представляє Закон про державний імунітет 1978 року, прийнятий відповідно до Європейської конвенції про державний імунітет 1972 року.
Не применшуючи значення судової і юридичної практики як джерела міжнародного приватного права, слід зазначити тенденцію до створення в цій області законодавчих норм. Зокрема, у Франції ще в 1959 році був підготовлений перший проект закону по міжнародному приватному праву. В 1969 року на його основі з'явився новий проект такого закону. Проект виходить із принципів, вироблених судовою практикою, і в той же час залишає за судами досить велику можливість для подальшого формулювання правил в області міжнародного приватного права. Кодифікаційні роботи в цій області ведуться й в інших державах Заходу (у Бельгії, Італії, Нідерландах).
Нові норми в області міжнародного приватного права були прийняті в Японії в 1989 році (набутили чинності з 1 січня 1990 р.), в Іспанії - в 1974 році (ст. 8-12 Вступного закону до Цивільного кодексу).
3. У ряді країн, що розвиваються (наприклад, Сирії, Єгипті, Іраку, Алжирі, Перу) колізійні норми втримуються в цивільних кодексах. Так, у Цивільному кодексі Алжиру колізійні норми є в ст. 9-24 (застосування права при визначенні питань особистого статусу особи, в області права власності й зобов'язань, застосування закону країни громадянства чоловіка у випадках розірвання змішаних шлюбів й ін.). Колізійні норми включені в ст. 2046-2111 Цивільного кодексу Перу 1984 року.
Поряд з колізійними нормами в цивільних кодексах країн, що розвиваються, утримуються правила, спрямовані на звільнення економіки цих країн від впливу іноземного капіталу (правила про правове положення іноземних компаній). В Індії значне місце як джерело міжнародного приватного права зберігається за судовою практикою.
У більшості африканських держав з метою правового регулювання іноземних капіталовкладень прийняті спеціальні інвестиційні закони й кодекси. В інвестиційних кодексах визначаються правове положення змішаних підприємств, правила націоналізації приватної іноземної власності, перекладу прибутків, положення про арбітраж і т.д. Велике значення мають прийняті в ряді латиноамериканських держав (Мексиці, країнах Антської групи) спеціальні закони про придбання іноземної технології.