Лекція 2

Тема 2. Джерела міжнародного приватного права

1. Види джерел міжнародного приватного права.

2. Міжнародні договори.

3. Внутрішнє законодавство.

4. Судова й арбітражна практика.

5. Звичаї.

1. Види джерел міжнародного приватного права

1. У юридичній науці, коли говорять про джерела права, мають на увазі форми, у яких виражена та або інша правова норма. Джерела міжнародного приватного права мають певну специфіку. В області міжнародного приватного права дуже велике значення надається тим правовим нормам і правилам, які передбачені в різних міжнародних договорах й угодах.

Основних видів джерел у міжнародному приватному праві чотири: 1) міжнародні договори; 2) внутрішнє законодавство; 3) судова й арбітражна практика; 4) звичаї.

2. Питома вага видів джерел міжнародного приватного права в різних державах неоднаковий. Крім того, в одній і тій же країні залежно від того, про які правовідносини мова йде, застосовуються норми, що втримуються в різних джерелах.

У доктрині неодноразово вказувалося, що основна особливість джерел міжнародного приватного права складається в їхньому двоїстому характері. З одного боку, джерелами є міжнародні договори й міжнародні порядки, а з іншого боку - норми законодавства й судова практика окремих держав і застосовувані в них звичаї в області торгівлі й мореплавання. У першому випадку, як відзначав И.С. Перетерський, мається на увазі міжнародне регулювання (у тому розумінні, що ті самі норми діють у двох або декількох державах), а в другому - регулювання внутрішньодержавне. Подвійність джерел не означає можливості поділу міжнародного приватного права на дві частини; предметом регулювання в обох випадках є ті самі відносини, а саме цивільно-правові відносини міжнародного характеру. Як розуміти цю подвійність джерел з урахуванням теорії трансформації норм міжнародного договору?

Відповідно до пануючій у нашій доктрині точці зору, міжнародно-правова норма застосовується до відповідних відносин тільки в результаті її трансформації, тобто перетворення в норму внутрішньодержавного права. Така трансформація здійснюється шляхом ратифікації, видання актів про застосування міжнародного договору або видання іншого внутрішньодержавного акту. Однак і після їхньої трансформації ці норми зберігають автономний характер стосовно всієї системи права даної країни в цілому. Тому про подвійність джерел варто говорити в особливому, умовному змісті.

Міжнародне регулювання в розглянутій області має досить істотне значення, причому питома вага його увесь час зростає. Велике число міжнародних конвенцій, що укладають, широке охоплення регульованих ними питань привели, наприклад, до того, що в ряді областей основним джерелом міжнародного приватного права стає міжнародний договір. Ця тенденція характерна для економічного й науково-технічного співробітництва, регулювання залізничних, повітряних, автомобільних перевезень, авторського й патентного права.

Як вирішується в Україні питання про співвідношення міжнародного договору й внутрішнього закону?

Відповідно до Конституції України, загальновизнані принципи й норми міжнародного права й міжнародні договори України є складовою частиною її правової системи. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, чим передбачені законом, то застосовуються правила міжнародного договору.

Таке ж правило втримується й в Цивільному, Сімейному, Господарському, Цивільно-процесуальному, Господарсько-процесуальному кодексах України, ряді інших законодавчих актів, що мають відношення до області міжнародного приватного права. Це положення підкреслює значення міжнародного договору для регулювання відповідних відносин. Відповідно до розповсюдженої крапки зору дане положення розуміється як норма, що дозволяє колізію між двома внутрішньодержавними нормами. Одна з них - яке-небудь правило загального характеру, що втримується у внутрішнім законодавстві, а друга - спеціальне вилучення з її, що випливає з ув'язненого державою міжнародного договору. Саме цій другій нормі віддається перевага.

І ще одне попереднє зауваження. Доктрина не розглядається в нас як джерело міжнародного приватного права, що не повинне применшувати її значення для розробки й з'ясування норм міжнародного приватного права.