4 Години на день

Тема 7. Африка африка

 

 

 

Загальна характеристика

Площа: 30,3 млн. км² з островами (II місце у світі). Населення: понад 900 млн. осіб (II місце у світі).

Довжина берегової лінії: 30,5 тис. км (III місце у світі). Середня висота над рівнем моря: 650 м (IV місце у світі). Найвища точка над рівнем моря: г. Кіліманджаро (5895 м). Найнижча точка над рівнем моря: западина Ассаль (-155 м).

 

Головні риси географічного положення та берегової лінії Африки:

• материк майже посередині перетинає екватор, у західній частині — нульовий меридіан. Африка водночас розташована в Північній, Південній, Східній і Західній півкулях Землі;

• більша частина території континенту розташована між двома тропіками, у жаркому тепловомупоясі, завдяки чому на значній території постійно спостерігаються високі температури повітря;

• крайні точки материка: північна — мис Рас-Енгела (Ель-Аб’яд) — 37°20' пн. ш. і 9°51' сх. д.;південна — мис Голковий (Агульяс) — 34°52' пд. ш. і 19°59' сх. д.; західна — мис Альмаді — 14°45' пн. ш. і 17°32' зх. д.; східна — мис Рас-Гафун — 10°26' пн. ш. і 51°23' сх. д.;

• Африка омивається водами Атлантичного та Індійського океанів. Береги здебільшого гористі, мають мало природних бухт;

• моря: Середземне, Червоне. Затоки: Гвінейська, Баб-ель-Мандебська. Півострів Сомалі. Острови: Мадагаскар, Мадейра, Канарські, Зеленого Мису, Коморські.

• від Європи Африка відділена Середземним морем та Ґібралтарською протокою, від Азії — Червоним морем та Суецьким каналом.

Дослідження та освоєння

 

Дослідження Африки
Час досліджень	Дослідники	Результати досліджень
1487—1488 рр.	Експедиція під керівництвом португальця Бартоломеу Діаша	Здійснила плавання вздовж західних берегів Африки до мису Доброї Надії
1497—1499 рр.	Експедиція під керівництвом португальця Васко да Гами	На шляху до Індії дісталася південних берегів Африки
1840—1873 рр.	Експедиції під керівництвом англійського місіонера Давіда Лівінгстона	Здійснили плавання річкою Замбезі, відкрили водоспад Вікторія, нанесли на карту озера Ньяса, Танганьїка, перетнули пустелю Калахарі
1847—1848 рр.	Український мандрівник і дипломат Єгор Ковалевський	Досліджував Північно-Східну Африку, робив картографічні зйомки
70—80-ті рр. ХІХ ст.	Російський учений Василь Юнкер	Мандрував Єгиптом, перетнув Лівійську пустелю, вивчав Ніл, природу Центральної та Східної Африки
1874—1888 рр.	Експедиція англійського дослідника Генрі Стенлі	Обстежувала внутрішні райони Центральної Африки
1926—1927 рр.	Російська експедиція під керівництвом Миколи Вавилова	Працювала у Північно-Східній Африці, збирала зразки культурних рослин, вивчала техніку землеробства африканців

 

Геологічна будова, рельєф, корисні копалини

Десятки мільйонів років тому Африка була частиною давнього материка Гондвана. Територію материка вкривали високі гірські системи, які під дією зовнішніх сил руйнувалися, вирівнювалися, покривалися товщами осадових порід, що привело до утворення Африкано-Аравійської платформи. Рухи земної кори, які супроводжувалися численними землетрусами й виверженнями вулканів, сприяли утворенню найбільшого на суходолі розлому земної кори — Східноафриканського. Він тягнеться з Євразії, через Червоне море, Ефіопське нагір’я до гирла річки Замбезі й продовжує розширятися.

На північно-західній і південній окраїнах материка розташовані складчасті структури. На них припадає близько 4 % площі Африки.

Внутрішня будова Африки зумовлює переважання рівнинних форм рельєфу. Африка — материк величезних східчастих рівнин, плато, плоскогір’їв і нагір’їв, усіяних поодинокими плоскими вершинами.

На окраїнах материка піднімаються гірські хребти, на узбережжях океанів розташовані невеликі низовини. Найвищі масиви — Ефіопське нагір’я та Східноафриканське плоскогір’я — розташовані у східній частині Африки. Із розломами пов’язане й утворення найвищих гірських вершин Африки — Кіліманджаро, Кенії та Рувензорі. Вони розташовані поблизу екватора й піднімаються вище ніж на 5000 м над рівнем моря. Усі три гори укриті вічними снігами й льодовиками. Кіліманджаро і Кенія — величезні згаслі вулкани. Рувензорі — гігантський горст, видавлений нагору лініями розломів кристалічного фундаменту Східної Африки.

На північному заході материка височіють гори Атлас, які утворилися в епоху альпійської складчастості. Це високі гори, розташовані двома паралельними грядами, розділеними западинами та високими плато. Уздовж південного узбережжя материка тягнуться невисокі Капські та Драконові гори.

Значну роль у формуванні сучасного рельєфу Африки відіграють зовнішні процеси — вітер, вивітрювання, річкова ерозія. Результатом розчленовування рельєфу під дією різкої зміни добових температур є утворення кам’янистих пустель — гамад. У піщаних пустелях — ергах — поширені дюни й бархани. Для Алжирської Сахари характерними є найбільші у світі бархани висотою до 400 м і довжиною близько 5 км.

Розміщення корисних копалин зумовлено геологічною будовою материка. Із давніми кристалічними породами платформи пов’язані родовища залізних і марганцевих руд, урану, нікелю, кобальту, вольфраму, золота. В Атлаських горах зосереджені великі родовища поліметалевих руд, які містять цинк, молібден, срібло, свинець. Особливо багатими на рудні корисні копалини є Східна та Південна Африка.

Клімат

Розташування Африки переважно в жаркому тепловому поясі зумовлює надходження величезної кількості сонячного тепла до її поверхні.

Лише в північних і південних окраїнах кількість сонячної радіації і температури повітря поступово знижуються. В Африці немає холодних зим, на більшій її частині зима й літо розрізняються, головним чином, умовами зволоження. Лише в горах температури опускаються нижче, ніж 0 °С.

Середні температури повітря в літні місяці майже повсюди перевищують +20 °С, а місцями сягають +36 °С. В Лівії поблизу міста Тріполі був зареєстрований найвищий температурний показник — +58 °С. Крім сонячної радіації, велика роль у формуванні клімату Африки належить атмосферній циркуляції, характеру рельєфу та впливу океанічних течій.

Опади на материку розподіляються нерівномірно, що зумовлено розбіжностями атмосферного тиску в різних районах. В екваторіальних широтах опадів випадає у середньому 2000—3000 мм на рік. У тропічних широтах, у поясах високого атмосферного тиску, панують тропічні повітряні маси з низхідними повітряними потоками і дуже малою кількістю опадів (менше ніж 250 мм на рік).

Майже весь материк перебуває під дією постійних вітрів — пасатів, які приходять з областей високого тиску до екватора.

Частина вологи, принесена південно-східними пасатами з океану, випадає на схилах гірострова Мадагаскар та Драконових, і в міру просування всередину материка повітря стає більш сухим. Тут у районі Південного тропіка розташована пустеля Калахарі. На відміну від Сахари, опадів у Калахарі випадає більше, тому там досить часто зустрічається трав’янистий покрив і навіть чагарники.

Пустелі в Африці є не тільки всередині континенту, але й на узбережжях. Крім високогоатмосферного тиску, значну роль у їхньому утворенні відіграють холодні Канарська та Бенгельська течії. Вони знижують температуру сухого повітря в прибережній частині материка, яке, охолоджуючись, «зависає» як туман і створює постійно похмурий пейзаж.

Теплі течії — Гвінейська, Мозамбікська, мису Агульяс — навпаки, сприяють насиченню повітря вологою та утворенню опадів.

Унаслідок того, що екватор перетинає Африку майже посередині, кліматичні пояси повторюються на її території двічі, за винятком екваторіального. Це екваторіальний, два субекваторіальні

і два тропічні пояси. Північна і південна окраїни материка розташовані в субтропічних поясах. Найбільші площі припадають на субекваторіальні та тропічні пояси.

Внутрішні води

Однією з основних особливостей внутрішніх вод Африки є їхнє нерівномірне розміщення. Тропічні широти — пустелі Сахара, Наміб і Калахарі, де опадів випадає дуже мало, а випаровуваність через високі температури велика, — дуже бідні на води. Близько 1/3 усієї площі материка займають області внутрішнього стоку. Безстічні озера займають дно улоговин. До них сходяться ваді — сухі русла річок, які заповнюються водою після нечастих дощів. Велике значення для водопостачання мають підземні води. Вони підходять близько до поверхні в зниженнях рельєфу, утворюючи оазиси. В оазисах ростуть пальми, на зрошуваних землях вирощують овочі, зернові культури, плодові дерева.

Найбільш густа річкова мережа і багато боліт розташовані в екваторіальному і субекваторіальному кліматичному поясах, де випадає найбільша кількість опадів.

Усі річки Африки належать до трьох басейнів: Атлантичного та Індійського океанів і басейну внутрішнього стоку. Більш як 1/3 території Африки займають басейни її головних річок: Нілу, Конго, Нігеру, Замбезі та Оранжевої. Вони мають переважно дощове живлення.

Найдовшою річкою Африки й усього світу є Ніл, який має довжину 6671 км. Лише в XIX ст. стало відомо, що ця річка має два витоки: річка Кагера, Блакитний Ніл.

Конго — найбільш повноводна річка Африки і друга за довжиною після Нілу (4320 км). Площа її басейну посідає друге (після басейну Амазонки) місце у світі. Витоком Конго вважається річкаЛуалаба. Неподалік від впадання в Атлантичний океан починається порожиста ділянка з каскадами водоспадів під назвою Водоспади Лівінгстона.

Третя за величиною річка Африки — Нігер (4160 км, у перекладі з латинської мови — «чорна») — бере початок на Гвінейській височині приблизно в 300 км від Атлантичного океану.

Серед річок Африки, які належать до басейну Індійського океану, найбільшою є Замбезі (2260 км). Виходи твердих базальтових порід у руслі річки утворюють численні пороги та водоспади, серед яких один із найвідоміших водоспадів світу — Вікторія (120 м). Вікторія — не найвищий водоспад Африки. Першість належить водоспаду Тугела висотою 933 м, який розташований на однойменній річці в Південній Африці.

Більшість великих озер Африки розташовані в грабенах уздовж лінії Східноафриканських розломів. Такі озера витягнуті, дуже глибокі, із крутими берегами. Найбільшим з них є Танганьїка, глибиною 1470 м (друге за глибиною після Байкалу і найдовше у світі озеро, близько 670 км).

У прогині давніх кристалічних порід утворилося найбільше озеро Африки і друге за площею прісноводне озеро у світі (після озера Верхнього в Північній Америці) — Вікторія (68 тис. км²). Глибина озера досягає 80 м, а довжина берегової лінії — близько 7 тис. км.

На решті території Африки озер мало. До залишкових (реліктових) озер належить озеро Чад, розташоване в південній частині Сахари. На Ефіопському нагір’ї є озера вулканічного походження. Озеро Тана утворилося шляхом підпружування річки потоками лави.

На річках Африки створено багато штучних озер — водосховищ: озеро Насер на Нілі, Кариба на Замбезі, Каїнджі на Нігері.

Природні зони

 

Загальна характеристика основних природних зон Африки
Назва	Географічне положення	Особливості клімату	ґрунти	Представники
				рослинного світу	тваринного світу
Зона вологих екваторіальних лісів (гілея)	Територія узбережжя Гвінейської затоки та басейн річки Конго	Жаркий: середні температури +24...+26 °С протягом року. Вологий: понад 3000 мм опадів на рік, щоденні зливи	Червоно-жовті фералітні	Багатоярусні ліси, близько 25 тис. видів рослин: сейба, пальми, каучуконоси, ліани, фікуси, папороті та ін.	Багато видів мавп, слони, носороги, леопарди, багато змій, птахів, комах
Савани та рідколісся	У формі гігантської підкови огинає зону вологих екваторіальних лісів до 16°— 18° на півночі та майже до Південного тропіка на півдні	Характерні дві пори року: суха і волога. Кількість опадів від 250 до 2000 мм на рік. Середні температури повітря: +15...+32 °С	Фералітні, червоні, коричнево-червоні, червоно-бурі	Злакові трави, акації, деревоподібний молочай, пальми, баобаби (хлібні дерева), долинами річок — галерейні ліси	Буйволи, антилопи, зебри, жирафи, слони, носороги, бегемоти, крокодили, леви, гепарди, леопарди, шакали, гієни, страуси,марабу та ін.
Пустелі й напівпустелі	У тропічному і частково субтропічному кліматичних поясах. Уздовж Північного тропіка — Сахара, Південного тропіка — Калахарі та Наміб	Тропічний пустельний. Великі добові амплітудитемператур.Кількість опадів 100—200 мм на рік. Середні температури повітря: +16...+32 °С, максимальна — +58 °С (у тіні)	Пустельні тропічні, часто засолені	Незначна рослинність, колючі чагарники, верблюжі колючки, алое, види молочаю, дикі кавуни, вельвічія, воазисах — пальми	Антилопи, ящірки, змії, багато комах, гієни, шакали, страуси, дрохви

Населення та політична карта Африки

На Африканському континенті були знайдені найдавніші, виготовлені 2,6 млн. років тому кам’яні знаряддя праці. Цей факт дає вченим підстави робити припущення про те, що Африка є найдавнішою батьківщиною людства. В Африці сформувалися народи трьох основних рас. Представники південної гілки європеоїдної раси — араби та бербери — проживають в основному на півночі Африки. Для них характерними є смаглява шкіра, темні волосся й очі, вузький ніс та овальне обличчя.

Південніше від Сахари проживають представники негроїдної раси. Для них характерним є темний колір шкіри, чорне кучеряве волосся, широкий ніс. Населення «чорної» Африки відрізняється надзвичайною розмаїтістю. Найбільш високорослі народи Африки — пілоти, тутсі, хіна — проживають у саванах північної частини материка. Їхній середній зріст становить 180—200 см. Центральні райони займають народи банту, а в екваторіальних лісах невеликими групами проживають найменші на планеті люди — пігмеї, найвищі з яких ледь сягають 150 см. У напівпустелях і пустелях Південної Африки живуть бушмени та готтентоти. Для них характерними є жовтувато-коричневий колір шкіри, широке плоске лице, що надає їм подібності до монголоїдів. Північно-східна частина Африки є батьківщиною ефіопів, яких відносять до проміжної раси. У них темна, як у негроїдів, але з червонуватим відтінком шкіра, а риси обличчя подібні до європеоїдів. Населення острова Мадагаскар — малагасійці — належить до монголоїдної раси. Вона сформувалася в результаті змішання азіатських народів з африканськими.

Усього в Африці проживає кілька тисяч народів. Найпоширенішою мовою жителів Північної Африки є арабська, південніше, в екваторіальній Африці, поширені мови банту та суахілі.

Африка посідає друге місце у світі серед інших материків за кількістю населення — близько 900 мільйонів осіб, і перше за його природним приростом — 3 % на рік.

Розміщено населення по території материка нерівномірно. Найбільша густота населення (1000 осіб на 1 км²) спостерігається в долині Нілу. Густо заселеними є узбережжя Гвінейської затоки і Середземного моря. На півдні Африки, у пустелях, густих лісах і високогір’ях, густота населення дуже низька — менш як 1 особа на 1 км².

Більша частина населення Африки — близько 60 % — проживає в сільській місцевості, займається землеробством і скотарством.

Політична карта Африки

Початок формування політичної карти Африки пов’язаний з утворенням перших давніх держав. У IV—III тис. до н. е. в долині Нілу виникла землеробська цивілізація Давнього Єгипту. Пізніше, на північному сході Африки, з’явилися інші держави: Аксуанське та Мероїтське царства, Ефіопія, а на Півночі Африки — Карфаген.

Із XV ст. починається колонізація материка європейцями. На початок ХХ ст. політична карта Африки майоріла кольорами колоніальних держав: Англії, Франції, Бельгії, Португалії, Іспанії, Італії. Панування європейців в Африці закінчилося в середині ХХ ст., коли колонії одна за одноюпочали здобувати незалежність в результаті національно-визвольної боротьби корінних народів. Зараз на континенті 56 держав і п’ять територій. Країни Африки відрізняються розмірами територій, природними умовами, ресурсами, кількістю і складом населення. Найбільша за площею країна — Судан (92,5 млн. км²), вона у 4,14 разу більша за Україну. Найменша — острів Святої Єлени (0,4 тис. км²). Африка посідає перше місце серед материків за кількістю країн, які не мають морських кордонів.

Господарство

Господарство більшості африканських держав ґрунтується на видобувній промисловості та сільському господарстві. Розвиток видобувної промисловості зумовлений наявністю найбагатших родовищ корисних копалин — золота, алмазів, міді, урану, нафти, природного газу тощо. Переробна промисловість розвинута дуже слабо. У більшості країн провідну роль відіграють легка та харчова промисловість.

Сільське господарство є основою економіки майже всіх африканських держав. Тут вирощують цукрову тростину, каву, какао, ваніль та інші прянощі, фініки, бавовник, арахіс, тропічні фрукти. Цю продукцію африканські країни вивозять до розвинених держав Європи та США.

Зі світового сільськогосподарського виробництва на частку Африки припадає вирощування 55 % какао-бобів, 27 % сорго, 20 % кави, виробництво 14 % пальмової олії, 12 % маслинової олії та 12 % чаю.

Тваринництво, як і землеробство, має в Африці низький рівень розвитку. Розводять велику рогату худобу (корів, зебу, буйволів), овець, кіз, у пустельних районах — верблюдів.

У багатьох державах Північної та Східної Африки важливим джерелом прибутку є туризм.

У наш час на материку є лише одна розвинена держава — Республіка Південна Африка. Інші країни материка є такими, що розвиваються.