- •Тема 25
- •1.Основні категорії дидактики
- •3. Закономірності та принципи навчання дітей дошкільного віку
- •4.Типи навчання, їх характеристика.
- •Додакт.Завдання:
- •1.Складіть тезаурус основних понять дошкільної дидактики.
- •3.Л.Виготський підкреслював, що «навчання веде за собою розвиток». Яким вимогам повинно відповідати таке навчання?
- •4. Чим зумовлена необхідність оновлення принципів навчання?
- •Семінарське заняття № 2
- •4.Індивідуально-диференційований підхід до навчання дітей.
- •Додаткові завдання
- •2.Варіативність організації занять.
- •3.Різноманіть форм організації навчання дошкільників.
- •4.Зв'язок різних форм організації навчання у педагогічному процесі дитячого садка
- •Додаткові завдання
- •3.Вирішіть 3 педагогічні ситуації:
- •Практичне заняття № 4
- •2.Роль знань у формуванні навчальних навичок та умінь у дітей дошкільного віку в різних вікових групах.
- •Завдання для с.Р.
- •1.Яким вимогам має відповідати розвивальне середовище?
- •2.Випишіть перелік обов’якового обладнання, навчально-наочних посібників та іграшок дошкільного навчального закладу.
- •Практичне заняття № 5
- •1.Педагогічні основи планування:
- •2.Зміст планування
- •4. Облік навчально-виховної роботи
- •Семінарське заняття № 6
- •1.Сучасна сім’я та її роль у вихованні дошкільників.
- •2.Психолого-педагогічні засади родинного виховання
- •3.Педагогічні умови виховання дітей у сім’ї
- •4.Шляхи взаємодії суспільного та родинного виховання дітей дошкільного віку.
- •Додаткові завдання
- •1.Складіть схему «Компоненти виховного потенціалу сім’ї» та дайте їх характеристику.
- •2.Порівняйте два поняття «авторитарність» і «авторитет». Доведіть, що авторитет батьків і гуманне виховання не виключають один одного.
- •Практичне заняття № 7
- •1.Сучасні підходи до проблеми співробітництва дошкільного закладу та сім’ї.
- •2.Зміст і форми організації спільної виховної роботи дитячого садка та сім’ї.
- •3.Методи вивчення сім’ї.
- •4.Формування батьків педагогів.
- •1.Розробіть зміст консультації для батьків на теми «Як готувати дитину до появи у сім’ї малюка», «Формування позитивних взаємин між старшими і молодшими дітьми».
- •2.Вирішіть педагогічні ситуації:
- •3.Складіть анкету для батьків, на основі якої можна було б визначити, чи знають вони свою дитину.
- •Семінарське заняття № 8
- •1.Дослідження проблеми готовності до школи у вітчизняній педагогіці та психології
- •3.Шляхи формування компонентів психологічної готовності у дошкільному закладі
- •5.Способи визначення підготовленості дитини до навчання у школі
- •Додаткові завдання
- •1.Охарактеризуйте причини недостатнього рівня підготовленості дітей до шкільного навчання.
- •1.Зміст загальної готовності дітей до шкільного навчання.
- •2.Підберіть методики для визначення готовності дитини до шкільного навчення.
- •3.Зробіть порівняльний аналіз соціальних компонентів шкільної зрілості і психологічної готовності до школи.
- •1.Особливості учіння шестирічних школярів.
- •2.Організація навчально-виховної роботи у початковій школі.
- •2.На основі проведених спостережень дайте порівняльну психолого-педагогічну характеристику дошкільного та молодшого шкільного віку.
3.Шляхи формування компонентів психологічної готовності у дошкільному закладі
Більшість дітей наприкінці дошкільного віку прагне стати школярами, пов'язуючи це бажання передусім із зовнішніми ознаками зміни свого соціального статусу (портфель, форма, власне робоче місце, нові взаємини з людьми тощо).
Однак справжня мотиваційна готовність зумовлюється пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі притаманної дітям допитливості, набуваючи характерних рис перших пізнавальних інтересів (бажання опанувати грамоту, читання та ін.).
Якщо ж пізнавальна активність не сформована, дитину приваблюють різноманітні другорядні мотиви, пов'язані зі сприйняттям школи як місця для розваг, і дитина виявляється неспроможною взяти на себе обов'язки учня.
Навчання у сучасній школі вимагає також розумової готовності. Діти приходять до школи з досить широким колом знань і умінь, а головне - із розвинутим сприйманням і мисленням (вони вже мають освоїти операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації, групування тощо), які дозволяють систематично спостерігати за предметами та явищами, виділяти в них істотні особливості, міркувати й робити висновки.
Крім того, діти повинні володіти початковими навчальними вміннями (концентрація уваги не на результаті, а на процесі виконання навчальних завдань, самоконтроль, самооцінка та ін.).
Велику роль відіграє і емоційно-вольова готовність, зокрема, вміння дошкільника довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною активністю, спрямовувати її на розв'язання навчальних завдань тощо. Навчання в школі має бути для нього джерелом позитивних емоцій, що допоможе знайти своє місце серед однолітків, підтримає впевненість у собі, у своїх силах. Важливо, щоб ці позитивні емоції пов'язувались із навчальною діяльністю, її процесом та першими результатами..
4.Соціально-психологічна адаптація дитини до школи.
Адаптація - універсальна форма взаємодії людини з оточуючим середовищем. Це складне соціально зумовлене явище, що охоплює три рівні адаптивної поведінки людини: біологічний, психологічний і соціальний з провідною роллю останнього. Адаптивну діяльність людей мотивують соціально зумовлені потреби. Водночас для неї властиве і специфічно біологічне, притаманне людському організму. Все це характеризує адаптацію як цілісний біопсихосоціальний процес. Процес адаптації першокласників протікає на всіх її рівнях: - біологічному (пристосування до нового режиму навчання й життя); - психологічному (входження до нової системи вимог, пов'язаних з виконанням навчальної діяльності ); - соціальному (входження до учнівського колективу). Психологічна адаптація являє собою процес мотивації адаптивної поведінки людини, формування мети і програми її реалізації у ситуаціях, що відзначаються значною новизною та значущістю. Це процес взаємодії особистості дитини із середовищем, за якого дитина повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб і реалізацію значущих зв'язків.
Процес взаємодії особистості й середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних її потреб, до яких належать потреба в безпеці, фізіологічні потреби (у їжі, сні, відпочинку тощо), потреба в прийнятті та любові, у визнанні та повазі, у самовираженні, самоствердженні й у розвитку. Тим самим закладаються можливості для успішної соціальної адаптації й соціалізації дитини. Соціальна адаптація - це процес, за допомогою якого дитина або дитяча група досягають стану соціальної рівноваги при відсутності переживання конфлікту із оточуючими людьми.. Соціальну адаптацію розглядають як завершальний, підсумковий етап адаптації в цілому, що забезпечує як фізіологічне і психологічне, так і соціальне благополуччя особистості. Першокласник повинен пристосуватись до вимог тих соціальних груп, що характерні для школи (учнівська група, вчителі, інші класи тощо). Соціальна адаптація проходить чотири основних стадії: - врівноваження - встановлення рівноваги між групою та особистістю, які проявляють взаємну терпимість до системи вподобань і стереотипів поведінки один одного; - псевдоадаптація - поєднання зовнішньої пристосованості до соціальної групи з негативним ставленням до її норм і вимог; - пристосування - визнання і прийняття систем вподобань нової соціальної спільноти, взаємні поступки; - уподібнення - психологічна переорієнтація особистості, трансформація колишніх поглядів, орієнтацій, установок відповідно до нової ситуації.