- •Тема 25
- •1.Основні категорії дидактики
- •3. Закономірності та принципи навчання дітей дошкільного віку
- •4.Типи навчання, їх характеристика.
- •Додакт.Завдання:
- •1.Складіть тезаурус основних понять дошкільної дидактики.
- •3.Л.Виготський підкреслював, що «навчання веде за собою розвиток». Яким вимогам повинно відповідати таке навчання?
- •4. Чим зумовлена необхідність оновлення принципів навчання?
- •Семінарське заняття № 2
- •4.Індивідуально-диференційований підхід до навчання дітей.
- •Додаткові завдання
- •2.Варіативність організації занять.
- •3.Різноманіть форм організації навчання дошкільників.
- •4.Зв'язок різних форм організації навчання у педагогічному процесі дитячого садка
- •Додаткові завдання
- •3.Вирішіть 3 педагогічні ситуації:
- •Практичне заняття № 4
- •2.Роль знань у формуванні навчальних навичок та умінь у дітей дошкільного віку в різних вікових групах.
- •Завдання для с.Р.
- •1.Яким вимогам має відповідати розвивальне середовище?
- •2.Випишіть перелік обов’якового обладнання, навчально-наочних посібників та іграшок дошкільного навчального закладу.
- •Практичне заняття № 5
- •1.Педагогічні основи планування:
- •2.Зміст планування
- •4. Облік навчально-виховної роботи
- •Семінарське заняття № 6
- •1.Сучасна сім’я та її роль у вихованні дошкільників.
- •2.Психолого-педагогічні засади родинного виховання
- •3.Педагогічні умови виховання дітей у сім’ї
- •4.Шляхи взаємодії суспільного та родинного виховання дітей дошкільного віку.
- •Додаткові завдання
- •1.Складіть схему «Компоненти виховного потенціалу сім’ї» та дайте їх характеристику.
- •2.Порівняйте два поняття «авторитарність» і «авторитет». Доведіть, що авторитет батьків і гуманне виховання не виключають один одного.
- •Практичне заняття № 7
- •1.Сучасні підходи до проблеми співробітництва дошкільного закладу та сім’ї.
- •2.Зміст і форми організації спільної виховної роботи дитячого садка та сім’ї.
- •3.Методи вивчення сім’ї.
- •4.Формування батьків педагогів.
- •1.Розробіть зміст консультації для батьків на теми «Як готувати дитину до появи у сім’ї малюка», «Формування позитивних взаємин між старшими і молодшими дітьми».
- •2.Вирішіть педагогічні ситуації:
- •3.Складіть анкету для батьків, на основі якої можна було б визначити, чи знають вони свою дитину.
- •Семінарське заняття № 8
- •1.Дослідження проблеми готовності до школи у вітчизняній педагогіці та психології
- •3.Шляхи формування компонентів психологічної готовності у дошкільному закладі
- •5.Способи визначення підготовленості дитини до навчання у школі
- •Додаткові завдання
- •1.Охарактеризуйте причини недостатнього рівня підготовленості дітей до шкільного навчання.
- •1.Зміст загальної готовності дітей до шкільного навчання.
- •2.Підберіть методики для визначення готовності дитини до шкільного навчення.
- •3.Зробіть порівняльний аналіз соціальних компонентів шкільної зрілості і психологічної готовності до школи.
- •1.Особливості учіння шестирічних школярів.
- •2.Організація навчально-виховної роботи у початковій школі.
- •2.На основі проведених спостережень дайте порівняльну психолого-педагогічну характеристику дошкільного та молодшого шкільного віку.
Тема 25
Семінар. Заняття № 1
1.Основні категорії дидактики
Основними категоріями дидактики є: навчання, освіта, викладання, учіння, знання, уміння, навички, закономірності, принципи, форми, методи навчання.
Навчання — процес взаємодії вчителя та учня, в результаті якого учень засвоює знання, набуває вмінь і навичок.
Освіта — процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних сил (мислення, уяви, пам'яті тощо) та результат цього процесу — досягнення певного рівня освіченості.
Викладання — організація та управління вчителем пізнавальної діяльності учнів, в результаті чого відбувається розвиток і виховання школярів.
Учіння — власна навчальна діяльність учня.
Знання — факти, відомості, наукові теорії, закони, поняття, системно закріплені у свідомості людини.
Уміння — здатність свідомо діяти на основі засвоєних знань.
Навички — автоматизовані, звичні, безпомилково виконувані дії (доведені до автоматизму уміння).
2. Розвиток вітчизняної та зарубіжної теорії дошкільної дидактики.
Вперше ідея послідовного навчання дітей дошкільного віку була запропонована Я. А.Каменським. У своїй роботі «Материнська школа» він підкреслює, що навчання дошкільнят має бути направлене на ознайомлення з навколишнім світом, моральний розвиток дитини і підготовку до школи.
Значний вплив на розвиток дошкільної дидактики справила діяльність Ф. Фребеля. Ним запропонована своя система навчання, основу якої склала детально - розроблена програма, що поєднує в собі знання і способи діяльності, а також організацію навчання у формі послідовно ускладнюються занять.
К. Д. Ушинський бачив мету навчання дошкільнят у розумовому розвитку і розвитку мови. Його роботи «Дитячий світ» і «Рідне слово» не втратили значення в даний час.
На розвиток дидактики також справила діяльність Водовозової, Тихеєвої, Флериної та ін Всі вони пов'язували навчання дошкільнят-з ознайомленням з навколишнім світом і природою і в якості засобів навчання запропонували народні ігри, пісні, казки, власну худ. діяльність дітей. В 50-е рр 20 століття проводяться глибокі експериментальні дослідження з визначення змісту, форм, методів, засобів навчання під керівництвом А. П. Усової. В результаті даних досліджень в 1953р було введено обов'язкове систематичне навчання і основною формою навчання визнано заняття. Запровадження систематичного навчання на заняттях зажадало розробки спеціальних методик:
1.Методика муз. виховання - Ветлугіна.
2.Методика навчання рідної мови - Соловйова.
3.Методика розвитку основних рухів - Бикова.
4.Методика з діяльності - Сакулина 5.Методика формування елементарних математичних уявлень - Леушина.
Значний вплив на розвиток дошкільної дидактики надали психолого-педагогічні дослідження вікових можливостей дітей по засвоєнню знань, проведені Ельконіним, Запорожцем, Давидовим та ін
3. Закономірності та принципи навчання дітей дошкільного віку
Сучасна дидактика вимагає, щоб навчальний процес у дошкільних закладах вибудовувався на основі таких принципів: Принцип наочності навчання. Обґрунтований він Я.-А. Коменським. Суть його полягає в необхідності демонстрації дітям конкретних предметів, явищ, процесів, моделей, щоб вони не тільки чули, а й бачили і завдяки цьому включали різноманітні психологічні механізми освоєння дійсності. Наочність може бути предметною і словесною.
Принцип свідомості й активності. Він орієнтує на використання таких методів навчання, які відкривають дитині можливості бути реальними суб'єктами процесу пізнання. Активність дітей виявляється в їхньому ставленні до пізнавальної діяльності, в готовності до сприймання і засвоєння нових знань, прагненні до самостійного пошуку, в ініціативі щодо вибору об'єкта і способів діяльності. Задоволення цих потреб породжує нові, значно вищі.
Принцип систематичності й послідовності. Суть його полягає у раціональному плануванні пізнавального матеріалу, дотриманні логічної послідовності під час подання його дітям, у повтореннях того, що вивчається, з метою глибшого його засвоєння. Система знань повинна передбачати розвиток логічного мислення — операцій порівняння, синтезу, аналізу, узагальнення, абстрагування, дедуктивних (від загального до часткового) та індуктивних (від часткового до загального) його форм. Принцип індивідуального підходу до дітей. Обґрунтований він Я.-А. Коменським як одна з провідних вимог до навчання дітей. Дотримання цього принципу в навчанні зобов'язує до вивчення і врахування індивідуальних, вікових особливостей кожної дитини з метою її всебічного розвитку. Головним засобом вивчення індивідуальних особливостей дітей є систематичні спостереження, індивідуальні й групові бесіди, тестові завдання. З'ясувавши їх, педагог організовує процес навчання, спираючись на позитивні якості індивідуальності.