8. Облік ринкових можливостей.

У спектр ринкових можливостей входять якість обраної мо­делі бізнесу (тобто її адаптивність, гнучкість, здатність генеру­вати доходи і прибуток, захищеність від несприятливих впливів), конкурентна ринкова позиція, ринковий потенціал проекту.

В електронній комерції важливий правильний вибір часу виходу на ринок. Ринок може виявитися занадто вузьким, і по­тенційні клієнти й партнери не готові до використання нових технологій. Якщо ж ринок досить великий і готовий до прий­няття нової послуги, необхідно зуміти підтримати передові по­зиції. Компанії, що не вміють постійно виробляти нові підходи ефективного використання своїх ресурсів, стають частиною гру­пи послідовників, кожний з яких змагається за ринкову нішу.

Так, у 2000 році на міжнародний ринок хімічної промисло­вості вийшло понад 30 електронних бірж. Жодна з них не змогла набрати достатнього числа клієнтів і менше ніж через рік більшість з них зійшли зі сцени. Залишилися практично тільки три з них.

В Інтернет уже з'явилося емпіричне «Правило 70/3», яке говорить: «Три торгових майданчики забезпечують 70% обігу оп-1іпе торгівлі в даному секторі ринку».

9. Грамотне фінансування

Грамотне фінансування має на увазі не тільки його обсяг, а і його якість, розуміння інвестором цілей проекту і ситуації на ринку. Обидві ці складові серйозно впливають на успішне здійснення проектів електронної комерції. Причому крах проек­ту може пояснюватися як недостатнім фінансуванням, так і не­раціональним використанням отриманих коштів.

Важливо, щоб фінансування сприяло розвитку бізнесу, по­шуку стратегічних партнерів, залученню високопрофесійних фахівців. У цьому випадку інвестор, зацікавлений в успіху бізнесу, бере участь в оптимізації діяльності компанії.

У таблиці відображені основні фактори, які впливають на успішну діяльність електронних ринків у залежності від засто­совуваної ними бізнес-моделі.

Таким чином, для забезпечення успішності функціонуван­ня електронних ринків необхідна концентрація на виконанні декількох найважливіших критеріїв, які умовно можна розбити на три групи.

Таблиця . Фактори успіху електронних ринків

Пріоритети вищого порядку:

• вибір лідера (генерального директора);

• вибір керівника (адміністративного директора);

• наявність ринкових можливостей.

Пріоритети другого порядку:

• сильна команда працівників;

• реальний бізнес-план (адаптивний і гнучкий);

• високий комерційний потенціал проекту;

• здатність команди до реалізації проекту.

Пріоритети третього порядку:

• корпоративна культура;

• торгова марка;

• якість фінансування;

• здатність до випередження конкурентів;

• якість обслуговування клієнтів;

• якість виконання замовлень.

Ланцюжок створення переваг використання електронних ринків складається зі спільних узгоджених зусиль всіх учас­ників процесу. У цьому полягає їхня відмінність від тра­диційних ринків, у ході функціонування яких кожний з учас­ників вирішує свої індивідуальні завдання. Ключовим факто­ром успіху електронного торгового майданчика є не корпора­тивне, а кооперативне рішення, створення співтовариства постачальників і споживачів продукції чи послуг, які спільно підтри­мують повний цикл розробки, виробництва, розподілу і після­продажного обслуговування.

Аналітики пророкують грандіозне майбутнє електронним ринкам, однак вони пов'язують це майбутнє з великими зміна­ми. З тисяч електронних ринків багато об'єднаються між собою, і в кожній галузі залишиться невелика кількість потужних ринків.

Найкращим способом виживання є вибір ринкової ніші, що характеризується рівномірністю тиску конкурентів і за­довільних перспектив розвитку.

Аналітики також відзначають, що успішні торгові майдан­чики В2В роблять значні кроки до розширення спектра надаваних послуг. На додачу до прийнятої ролі простих вузлів з прове­дення угод вони починають надавати своїм учасникам різні по­слуги електронного бізнесу, починаючи від пошуку постачаль­ників до підтримки оп-lіпе платежів. Крім того, спостерігається і тенденція до об'єднання декількох торгових майданчиків у ме­режі, де кожний з учасників доповнює один одного.

Ще однією тенденцією в розвитку В2В-ринків є прагнення електронних майданчиків використовувати накопичений досвід для одержання додаткових джерел доходу. Так, до стандартних бізнес-функцій електронних майданчиків додається продаж програмних продуктів і рішень. Такі ключові рішення, як логістика, оп-lіпе розв'язання розбіжностей, відпрацьовані на одних торгових майданчиках, можуть бути з успіхом викорис­тані як на універсальних, так і корпоративних майданчиках.

Нині електронні ринки України знаходяться на етапі ста­новлення, їхня діяльність є скоріше експериментальною, ніж сталою, і охоплює далеко не повний цикл відносин партнерів при укладанні угоди.

Так, українські портали надають три ос­новних види послуг:

• забезпечення ефективної присутності українських ви­робників в Інтернет;

• забезпечення зручного структурованого доступу до інформації про виробників, продукцію і загальну ринкову інформацію;

• можливість адресного маркетингу для виробників і по­шуку партнерів та фахівців.

Ключовими факторами розвитку електронних ринків є на­явність зовнішніх умов (інфраструктури, законодавчої бази, ау­диторії користувачів), технологій, орієнтованих на реальні по­треби бізнесу, і готовності підприємств до впровадження цих технологій. В даний час в Україні починають складатися спри­ятливі зовнішні умови для розвитку даного сектору електронно­го бізнесу. Важливим фактором є зростання числа корпоратив­них користувачів Інтернет, однак стримуючим фактором є відсутність закону про ЕЦП. З'явилися потрібні реальному бізнесу технології: портальні рішення, мобільні технології, рішення з інформаційної безпеки і т.д. Певний прогрес спос­терігається й у первинній автоматизації підприємств, усе потрібнішими стають рішення автоматизації, у т.ч. ЕRР- системи, системи документообігу, СRМ-рішення. У ряді галузей склалися уже відпрацьовані моделі електронного бізнесу, на­самперед у банківській сфері.

Досягнення критичної маси учасників продовжує залиша­тися ключовим моментом успіху електронних ринків. Особ­ливістю українського сегмента ринку є складність залучення продавців навіть при наявності соціальної потреби і покупців відповідного ринкового продукту. Справа в тому, що, по-перше: публікація каталогів, цінових пропозицій і характеристик про­дуктів у Web пов'язана з великими технічними і матеріальними витратами. Це пояснюється вузькістю і безсистемністю інфор­маційних систем українських підприємств, і як наслідок - їхньою непідготовленістю до інтеграції з програмним забезпе­ченням електронних ринків.

По-друге, багато електронних ринків не оснащені автома­тичними механізмами обліку якості продукції, швидкості до­ставки, надійності постачальників та інших нечітких характери­стик. У зв'язку з цим постачальники не бажають, щоб їх оціню­вали виключно з погляду цін на їхню продукцію.

Електронні ринки, які покладаються на власні стандарти, змушують покупців і продавців впроваджувати численні техно­логічні платформи, що може обмежити їх можливості і негатив­но позначитися на їхньому розвитку. Електронні ринки повинні бути також пристосовані до інтеграції з існуючими офісними додатками компаній учасників.

З метою процвітання електронні ринки України повинні пе­реходити від моделі, заснованої на оплаті вартості трансакцій, до пропозиції додаткових послуг, таких як дослідження ринку, і фінансування, оформлення й оплата замовлень, регулювання бізнес-процесів, інтеграція в рамках ланцюжка комплектації, прямі постачання. Тільки в цьому випадку будуть створені істотні вхідні бар'єри, унаслідок чого електронні майданчики зможуть досягти конкурентних переваг на ринку електронної комерції.

Таким чином, процес становлення і розвитку електронних ринків в Україні повинен проходити за двома напрямками. По-перше, існуючі електронні ринки повинні розширювати спектр надаваних послуг з метою максимального задоволення потреб своїх учасників і на основі цього визначати пріоритети джерел одержання доходу. Електронні ринки повинні стати точками входу для українських підприємців у світ електронної комерції де вони в дружній і комфортній обстановці одержать доступ Д° інформації, оформлення й оплати угод, страхування і транспор­тування вантажів і т.п.

Нові ринки повинні обґрунтовано вибирати ніші діяльності з метою максимальної відповідності потребам і можливостям потенційних учасників. Програмне забезпечення електронних ринків повинне підтримувати відкриті стандарти і враховувати нинішню стадію інформатизації українських підприємств.

По-друге, потенційні учасники електронних ринків повинні розвивати корпоративні інформаційні системи з метою їхньої готовності до інтеграції з програмним забезпеченням електрон­них ринків.

Важливо відзначити, що поряд з технологічними трудноща­ми найважливішими бар'єрами на шляху розвитку електронних ринків є культурний і психологічний аспекти. Бізнес-моделі електронних ринків передбачають філософію відкритості і мак­симальної свободи розповсюдження інформації. Традиційні компанії ставлять в основу ексклюзивність володіння інфор­мацією і розглядають її як джерело конкурентної переваги.

У сучасній економіці, яка віддає перевагу інноваціям, гнуч­кості і здатності до адаптації, електронні ринки дозволяють вирішити проблему недоліків комунікацій. Для використання їхніх переваг необхідно змінювати звички і стереотипи працівників компаній. Нова економіка передбачає зміну корпо­ративної культури, перебудову організацій відповідно до вимог відкритості і вільного інформаційного обміну.

17