23. Класифікація норм права.

1.Норми права за предметом правового регулювання:

-норми конституційного,

-адміністративного,

-кримінального,

-цивільного,

-трудового,

-екологічного права та ін.

2.Норми права за методом правового регулювання (або за формою закріплення бажаної поведінки суб'єктів права):

-Імперативні —норми прямо наказують правила поведінки.

-Диспозитивні — норми, у яких держава наказує варіант поведінки, але які дозволяють сторонам регульованих відносин самим визначати права й обов'язки в окремих випадках, їх називають «заповнювальними», ---диспозитивні норми надають свободу вибору поведінки.

3.Норми права за характером впливу на особу:

--Заохочувальні — норми, що встановлюють заходи заохочення за варіант поведінки суб'єктів, який схвалюється державою і суспільством і полягає в сумлінній і продуктивній праці --Рекомендаційні — норми, що встановлюють варіанти бажаної з погляду держави поведінки суб'єктів.

4.Норми права по субординації в правовому регулюванні

--Норма матеріального права — норма, що є первинним регулятором суспільних відносин: містить правило (права, обов'язки, заборони), на підставі якого можливо вирішення справи по суті.

--Норма процесуального права — норма, що встановлює оптимальний порядок застосування норм матеріального права: містить правило, на підставі якого можливо вирішення справи по суті..

5.Норми за ступенем визначності варіанта поведінки

Відносно визначені норми права - це норми, що не містять повних, вичерпних вказівок на умови їх дії, права та обов'язки адресатів або зміст санкцій.

Абсолютно визначені но рми права- це норми з вичерпною конкретністю і повнотою встановлюють умови своєї дії, права і обов'язки адресатів та наслідки їх порушення.

24-27. Структура правової норми.

СТРУКТУРА НОРМИ ПРАВА:

Гіпотеза(“якщо..”) Диспозиція (“тоді ) Санкція(“інакше”)

Види елементів норми права:

1. Гіпотеза— частина правової норми, яка вказує на умови (життєві обставини, інакше — юридичні факти), за яких ця правова норма вступає в дію

- За складом:

а) проста (існує єдина обставина, що зумовлює дію норми);

б) складна (існує дві чи більше таких обставин);

- За ступенем визначеності:

а) абсолютно визначена (умови настання диспозиції точно визначені);

б) відносно визначена (існує можливість уточнення умов);

в) альтернатива (пропонується кілька умов на вибір).

2. Диспозиція – частина правової норми, яка містить вказівку на права та/або обов'язки, що виникають у разі настання життєвих обставин, зафіксованих гіпотезою.

- За складом:

а) проста (існує один варіант поведінки);

б) складна (існує декілька варіантів поведінки).

- За ступенем визначеності:

а) абсолютно визначена (точно встановлює права та обов’язки);

б) відносно визначена (суб’єкти можуть уточнювати кількість та зміст прав і обов’язків).

3. Санкція - частина правової норми, яка передбачає негативні наслідки у разі невиконання обов'язку або по­рушення заборони, вказаної в диспозиції норми.

- За складом:

а) проста (існує один засіб впливу)

б) складна (існують декілька засобів впливу)

- За ступенем визначеності:

а) абсолютно визначена (точно визначає вид та обсяг засобів впливу);

б) відносно визначена (визначає лише межі та обсяги засобів впливу);

в) альтернативна (існує можливість вибору засобу примусу з-поміж запропонованих).

- За способом охорони суспільних відносин:

а) каральна (права порушника обмежуються);

б) відновлювальна (спрямована на порушення відновлювальних прав);

в) кумулятивна (поєднується декілька засобів примусу).