18. Технічні і техніко-юридичні норми.

Технічні норми - правила, що вказують на найбільш економічно доцільні й екологічно нешкідливі методи, прийоми і способи впливу людей на матеріальний світ, їх взаємодію з технічними і природними об'єктами. Інакше кажучи,- це правила доцільного поводження з предметами природи, знаряддями праці і різними технічними засобами.

Ознаки технічних норм:

1) зумовленість законами природи і техніки;

2) невиразність соціального характеру (не є виключно соціальними);

3) невиразність заходів суспільного забезпечення (правових, моральних та інших санкцій);

4) винятковість використання.

Техніко-юридичні - формально визначені правила взаємодії людей з об'єктами природи, засобами в-ва і тр-ту, знаряддями праці та предметами (речами) особистого користування.

ОЗНАКИ:

а) є офіційно встановленими і формально визначеними правилами (вимогами, нормами, нормативами, умовами тощо); б) адресовані колу неперсоніфікованих або персоніфікованих суб'єктів; в) мають обов'язковий або рекомендац. характер, не вичерпуючи свою обов'язковість багаторазовістю їх застосування; г) діють у часі, просторі, а також стосовно певних об'єктів; їх дія (чинність) припиняється чи скасовується в установленому порядку або ж за спец, процедурою.

19. Норми моралі і норми права: єдність, відмінність та співвідношення.

У регулюванні суспільних відносинах право і мораль взаємодіють один з одним, роблячи взаємний вплив. Вони побудовані на єдиних основах, виражають загальнолюдські цінності й ідеали, покликані регулювати поводження людей. У той же час це різні нормативні регулятори, вони мають свої особливості.

Мораль (моральність), на відміну від права, — це правила поведінки людей, що виражають сформовані в суспільстві представлення про справедливість, добро, достоїнство, честі, совісті. И. Кант писав, що право визначає необхідність дій, що відбуваються з чи повноважень із примуса, а мораль визначає необхідність дій, що відбуваються з внутрішнього обов'язку, що виникає з права інших людей, а не з примуса людини.

На відміну від моралі, право характеризується тим, що юридичні норми підтримуються силою державного примусу і при необхідності до порушника можуть бути застосовані діючі, часом тверді міри. Сила моралі, виражена в суспільній думці, дуже значна, але вона спрацьовує не завжди, а головне — немає особливого апарата, який би своєю діяльністю ефективно забезпечував проведення в життя необхідних мір.

22. Поняття та ознаки норми права.

Правова норма — це формально визначене, встановлене або офіційно визнане державою і забезпечене її примусовою силою правило поведінки загального характеру, спрямова­не на врегулювання суспільних відносин.

Ознаки норми права:

1.загальний характер (неперсоніфікованість). Норми права поширюються на всіх людей, незалежно від того, чи знайомі вони з цими нормами, і розраховані на багатократ­ну реалізацію. Припис правової норми може носити зобо­в'язуючий, дозвільний або заборонний характер;

2.формальна визначеність. Норми права чітко сфор­мульовані та зафіксовані в офіційному джерелі права (за­коні, міжнародно-правовому договорі тощо). Норма права чітко і недвозначно визначає лінію дозволеної або належної поведінки свого адресата (суб'єктивні права або юридичні обов'язки);

3.зв'язок із державою. Норми права або встановлюють­ся державою (наприклад, шляхом ухвалення закону, ви­дання підзаконного акту), або визнаються державою (на­приклад, шляхом ратифікації міжнародного договору). Зв'язок із державою виявляється і в тому, що виконання норм права забезпечується силою державного примусу;

4.системність. Норма права сама по собі є мікросистемою, що складається із гіпотези, диспозиції та санкції. Крім того, кожна норма нерозривно пов'язана з іншими, утво­рюючи цілісну систему національного або міжнародного права;

5)регулятивність. Правова норма виступає як регуля­тор суспільних відносин і засіб вирішення конфліктів.