1.2 Учні Генріха Нейгауза

Серед відомих учнів Г. Нейгауза були Е. Гілельс, Св. Ріхтер, Я. Зак, а також С. Слободяник, Е. Малінін, С. Нейгауз, А. Насєдкін, В. Горностаєва, В. Крайньов та багато іших.

Еміль Гігельс народився в Одесі в 1916 році. В 1933 році закінчив Одеську консерваторію. Його перший учитель Я. Ткач писав: «Природа одарила его замечательными руками и редким слухом, что свойственно тем, которые родились исключительно для фортепианной игры». З 1935 по 1938 рік Е. Гфгельс удосконалювався в Московській консерваторії у Г. Нейгауза. У 1938 році на найпрестижнішому світовому конкурсі виборює першу премію. Величезний талант, музична ерудиція здобули Е. Гігельсу світову славу й захоплення слухачів у Європі, Америці, Японії.

Іншим видатним піаністом був учень Г. Нейгауза Святослав Ріхтер. Він народився у 1915 році в Житомирі в сім’ї російського німця-органіста. Батько був першим його вчителем. У 1941 році, в Одесі, було вбито батька Св. Ріхтера, Теофіла, тільки за те, що він німець. Після переїзду до Одеси Св. Ріхтер у 1934 році влаштувався на роботу концертмейстером до філармонії, потім - до Оперного театру. У 1937 Ріхтер поїхав до Москви й вступив у клас професора Нейгауза, не маючи первинної музичної освіти. Нейгауз згадував гру Ріхтера при прослуховуванні: «Он играл очень просто и строго, его исполнение сразу захватило меня, и я шепнул своей ученице: «По-моему, он гениальный музикант»». В 1944 році Ріхтер дав сольний концерт у Великому залі Московської консерваторії. В 1945 році він отримав першу премію на Всесоюзному конкурсі піаністів. «Встречи с С.Рихтером остаются навсегда в памяти людей. Во все, что он исполнял, он вкладывал искренность, содержательность, необычайное устремление порывов своей одаренной натуры». Так писав про Ріхтера професор Я. Мільштейн. Пам’ять про цього піаніста завжди буде в серцях цого шанувальників.

Ще одним відомим учнем Генріха Нейгауза був професор Яків Зак. Він народився в Одесі у 1913 році. У 1932 році закінчив Одеську консерваторію, потім з 1932 по 1935 рік, навчався в аспірантурі Московської консерваторії у Генріха Нейгауза. В тому ж році Яків Зак здобув третю премію на Всесоюзному конкурсі піаністів, а в 1937 році вийшов переможцем Шопенівського конкурсу у Варшаві. Вже з 1935 року Яків Зак почав викладати в Московській консерваторії, а в 1947 році став професором, виховав чудову плеяду піаністів – Е. Вірсаладзе, Н. Петрова, Л. Могилевський та ін. Генріх Нейгауз писав про Зака: «Соединение сильного ясного интеллекта, большого стройно организованного темперамента, огромной внутренней энергии, проникающей музыкальной чуткости с изумительным виртуозным мастерством - вот причины, по которым я не могу не причислить Якова Зака к плеяде лучших современных пианистов». Помер Яків Зак у 1976 році.

ВИСНОВОК:

Можна зробити висновок, що Генріх Густавович Нейгауз був видатним педагогом, викладачем та піаністом, адже зміг виховати цілу низку гідних піаністів та культурних діячів.