ТЕЗИ
Науково-дослідницької роботи
«Родина Нейгаузів»
Автор: Височіна Олександра Михайлівна, учениця 10-А класу Кіровоградського ліцею «Сучасник» Кіровоградської районної ради Кіровоградської області
Науковий керівник: Ігнатьєва Лілія Анатоліївна, учитель історії Кіровоградського ліцею «Сучасник», Кіровоградської області
Кіровоградське територіальне відділення МАН України
Секція: Історичне краєзнавство
Пам’ять про видатних постатей міста є невід’ємною частиною суспільного життя кожного його мешканця. Моє завдання полягає в тому, щоб засвідчити неоціненний вклад родини Нейгаузів у культурний розвиток нашого міста.
Актуальність роботи полягає в тому, що я повинна дослідити і довести необхідність вшановувати пам’ять про культурний вклад найстарішої інтелектуальної родини міста як представника Кіровоградської еліти. Для досягнення цієї мети, я виділила для себе такі завдання:
- дослідити історію ідейних та духовних витоків родини Нейгаузів;
- дослідити листи, фотографії, аудіо записи, музейні речі;
- вивчити спогади сучасників, твори письменників та науковців, матеріали нейгаузівських рукописів;
- показати як можна використовувати наукові матеріали на практиці;
- систематизувати дані про видатних людей родини Нейгаузів.
Мета роботи: визначити роль у культурному розвитку Кіровограда родини Нейгаузів, дослідити умови та наслідки діяльності родини Нейгаузів.
Основні результати роботи:
- систематизація праць різних авторів, присвячених життю та діяльності родини Нейгаузів, розкрита роль родини Нейгаузів у культурному розвитку міста
- опрацювання змісту праць різних авторів, присвячених родині Нейгаузів
ЗМІСТ
1. ВСТУП
2. РОЗДІЛ 1. Генріх Нейгауз
1.1 Біографія Генріха Нейгауза
1.2 Учні Генріха Нейгауза
3. РОЗДІЛ 2. Станіслав Нейгауз
4. РОЗДІЛ 3. Кіровоградська ДМШ № 1 як пам’ятник діяльності родини Нейгаузів
5. ВИСНОВКИ
6. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
7. ДОДАТКИ
ВСТУП
Розвиток музичної культури міста Кіровограда відбувався у тісному зв’язку з діяльністю «музичних» сімей Кіровоградщини. Однією з таких сімей була родина Нейгаузів. Батько Генріха Густавовича Нейгауза був викладачем музики в музичній школі в Єлисаветграді, яку сам й утримував. Музична школа була визнана серед городян і користувалася великою популярністю. Завдяки чудовій викладацькій діяльності Густава Вільгельмовича Нейгауза сформувалося суспільство, що поважало і розвивало музичні традиції міста. Саме тому, ми ні в якому разі не маємо право нехтувати вклад родини Нейгаузів у культурне становлення Кіровограда.
Отже, у зв’язку з цим цілком очевидною є актуальність роботи, а саме: розвиток музичної культури Кіровоградщини то його залежність від діяльності родини Нейгаузів.
Предмет дослідження: родина Нейгаузів.
Об’єкт дослідження: Генріх Нейгауз, Станіслав Нейгауз, ДМШ №1
Мета дослідження: на основі дослідження існуючих матеріалів дізнатися більше про родину Нейгаузів, а саме про їх культурну діяльність за часів життя на Кіровоградщині.
Основні завдання дослідження:
ознайомитися з історичними даними про життя родини Нейгаузів;
дослідити історію ідейних та духовних витоків родини Нейгаузів;
дослідити листи, фотографії, аудіо записи, музейні речі;
вивчити спогади сучасників, твори письменників та науковців, матеріали нейгаузівських рукописів;
показати як можна використовувати наукові матеріали на практиці;
систематизувати дані про видатних людей родини Нейгаузів;
висвітлити культурну діяльність родини Нейгаузів на теренах Кіровоградщини
Наукова новизна дослідження
Новизна роботи полягає в тому, що мною була зроблена спроба систематизувати існуючі дослідження та матеріали. У процесі роботи було опрацьовано літературу історичного, біографічного, автобіографічного та краєзнавчого характерів.
Практичне значення:
Ця робота може бути використана для поглибленого вивчення історії культурного розвитку Кіровоградщини. Матеріали мого дослідження можуть бути використаними під час вивчення різних навчальних предметів, а саме: історії України, краєзнавства, художньої культури, музичного мистецтва.
Розділ 1. Генріх Нейгауз
1.1 Біографія Генріха Нейгауза
Г.Г. Нейгауз народився 12 квітня 1888 року в Єлисаветграді (нині Кіровоград) в музичній родині. Його батько, Густав Вільгельмович Нейгауз, був вчителем музики і першим вчителем Генріха. Батько утримував у Єлисаветграді школу гри на фортепіано, яка користувалася попитом серед городян. Мати Генріха, Ольга Блуменфельд, була дуже талановитою піаністкою, рідною сестрою відомих в Росії братів Блуменфельд. Так як творчий шлях Генріха тісно пов’язаний з одним із братів Блуменфельд, Феліксом Михайловичем, який дуже вплинув на життя Г.Г. Нейгауза.
Отримавши першу освіту у свого батька, він брав уроки в багатьох відомих педагогів у Європі. Батько й мати Нейгауза дуже любили своїх дітей і багато витрачали на їхні подорожі по різним країнам. Діти часто бували у Німеччині, Італії, Австрії. В Німеччині Генріх брав уроки у професора Юона (учня композитора С. Танєєва), а у Відні – у відомого піаніста Л. Лодовського. Генріх в юності дуже часто зустрічався зі своїм двоюрідним братом К. Шимановським і зі своїм товаришем – в майбутньому видатним піаністом А. Рубінштейном. Зустрічі ці зазвичай проходили в маєтку Шимановських «Тимащівка». Там вони музикували, вивчали нові твори, обмінювалися думками. Праці К. Шимановського завжди були в репертуарі Г. Нейгауза.
З 1912 по 1914 рік Нейгауз займається у Л. Годовського в школі майстерства Віденської музичної академії, завоювавши там найвищу нагороду Академії. В 1915 році, за порадою Ф. Блуменфельда, Г. Нейгауз склав екстерном іспит за курс Петербурзької консерваторії й отримав звання «вільного художника» , що дало йому змогу почати самостійну концертну і педагогічну діяльність. З 1916 по 1918 рік викладав у Тбілісі, а з 1919 по 1922 рік – у Києві. В цих містах, не зважаючи на велике педагогічне навантаження, він давав сольні концерти; в його репертуарі були твори І. Баха, Ф. Шопена, Р. Шумана, а також С. Прокоф’єва й К. Шимановського.
В 1922 році, за активної участі А. Луначарського і професора В. Афанасьєва, Ф. Блуменфельд і Г. Нейгауз були переведені до Московської консерваторії, де в той час викладали професори Іполітов-Іванов та Ігумнов. В Московській консерваторії Нейгауз плідно поєднував педагогічну роботу з активною концертною діяльністю. Він виступав як соліст, а також як ансамбліст разом з такими видатними скрипалями, як Михайло Ельман, Мирон Полякін, Наум Бліндер, і в фортепіанних дуетах з Феліксом Блуменфельдом, зігравши на той час важливу роль у формуванні Генріха як піаніста.
З 1935 по 1937 рік Г. Нейгауз займав посаду заступника, а пізніше й директора Московської консерваторії. У той самий час у Московській консерваторії була організована вища школа художньої майстерності (нині асистентура), де під керівництвом Нейгауза проходило вдосконалення майстерності піаністів. Такі великі майстри, як Еміль Гігельс, Святослав Ріхтер, Яків Зак і багато інших пройшли курс у Генріха Нейгауза. Вважалося, що закінчити консерваторію по класу Нейгауза – це вершина академічного успіху для піаніста.
Нейгауз був дивовижним педагогом, він мав усе, що є необхідним для цієї професії: розум, чуйність, відмінний смак, широкий кругозір, музичну захопленість. У класі Нейгауза була незвичайна творча атмосфера, учні його боготворили. Уроки у Нейгауза завжди супроводжувалися музичними прикладами та їхніми розборами, аналізом виразно-музичних фраз, лейтмотивів, деталей стилю та темпів написання.
В 1940 році Генріх Нейгауз отримав звання доктора мистецтвознавства.
Виконавча діяльність Г. Нейгауза ввійшла в скарбницю музичного мистецтва. У його репертуарі була майже вся художня фортепіанна література від Баха до наших сучасників. Піаніст був незмінним другом багатьох композиторів і першим виконавцем цілого ряду творів. Величезна ерудиція Нейгауза при великій особистій чарівності завжди залучала до артиста молодь. Концертні зали, класи, аудиторії, у яких Генріх Густавович виступав, завжди були переповнені.
Нейгаузу належать блискучі статті і нариси про музику. Широкою популярністю користується його талановита книга «Про мистецтво фортепіанної гри».
У рідному для Нейгауза Кіровограді його іменем названо вулицю, а на розташованому на ній будинку, де народився видатний музичний педагог, встановлено меморіальну дошку. Від 1981 року в місті працює Музей Генріха Нейгауза. 12.04.2013 року за ініціативою Кіровоградського музичного училища встановлено погруддя юному Г. Г. Нейгаузу.
Помер Генріх Густавович Нейгауз 10 жовтня 1964 року в Москві.
ВИСНОВОК:
Можна зробити висновок, що з дитинства було видно, що Генріху Густавовичу Нейгаузу судилося стати видатним піаністом та культурним діячем, адже він виховувався в музичній родині та мав талант до музики. Лише завдяки своєму неймовірному таланту та кропіткій праці Генріх Густавович досяг неймовірних успіхів у своїй сфері діяльності.