Юридичні адреси і реквізити сторін:

Продавець Покупець

Оплата постачань

Одержання рахунків на оплату замовлених товарів - заключний етап виконання контракту. Усі рахунки необхідно перевірити, згідно декільком основним правилам:

• після одержання рахунка упевніться, що він призначений саме вам;

• звіріть номер замовлення, зазначений у рахунку, з номером замовлення

в наявній у вас копії, а також з повідомленням про одержання товару зі складу (від відділу одержувача).

Якщо в документах немає протиріччя, бухгалтерія оплачує рахунки. При оплаті рахунків використовуються, як правило, безготівкові розрахунки, але можуть вироблятися також наявні платежі, якщо інше не встановлено законом.

При здійсненні розрахунків допускаються розрахунки платіжними дорученнями, по акредитиві, чеками, розрахунки по інкасо й в інших формах, передбачених законом, установленими відповідно до нього банківськими правилами і застосованими в банківській практиці. Сторони за контрактом (договором) можуть обрати й установити кожну з зазначених форм розрахунків.

Розрахунки платіжними дорученнями. При розрахунках платіжними дорученнями банк зобов'язується з доручення платника, за рахунок засобів, що знаходяться на його рахунку, перевести необхідну грошову суму на рахунок зазначеного платником особи в цьому ж або іншому банку в термін, установлений законом.

Розрахунки по акредитиві. При розрахунках по акредитиві банк, що діє з доручення платника про відкриття акредитива і відповідно до його вказівки (банк-емітент), зобов'язується зробити платежі одержувачеві засобів або оплатити, або дати повноваження іншому банкові (виконуючому банкові) зробити платежі одержувачеві засобів або оплатити, акцептувати або врахувати перекладний вексель.

Розрахунки по інкасо. При розрахунках по інкасо банк (банк - емітент) зобов'язується з доручення клієнта здійснити за його рахунок дії по одержанню від платника платежу.

Розрахунки чеками. Чеком визнається цінний папір, що містить розпорядження чекодавця банкові здійснити платіж зазначеної в ньому суми чекоутримувачеві. У якості платника по чеку може бути зазначений тільки банк, де чекоутримувач має засоби, якими він має право розпоряджатися шляхом виставляння чеків.

У рамках зазначених форм розрахунки можуть вироблятися з частковою передоплатою і по факту одержання товару, з передоплатою цілком за весь товар, оплатою на виплат і т.д. У будь-якому випадку спосіб платежу обмовляється в контракті (договорі) купівлі-продажу. Негайна або попередня оплата товару може надати право на знижку від загальної вартості отриманих товарів. З іншого боку, оплата товару після закінчення якогось терміну означає, що сума, що повинна бути виплачена постачальникові, може бути використана на інші нестатки. У цьому звипадку, визначаючи спосіб платежу, необхідно ретельно зважити всі його переваги і недоліки, так само як і свої можливі вигоди і втрати.

Контрольні питання для самостійної роботи до «Розділу 14»

1 Які три задачі необхідно вирішити, щоб ефективно задовольнити потреби виробництва в матеріалах?

2 Перерахуйте принципи, дотримуватись яких рекомендується у відносинах з постачальниками.

3 Які ринки товарів досліджуються в сфері закупівельної логістики?

4 На які питання повинні бути отримані відповіді в результаті проведення дослідження ринків?

5 Назвіть методи визначення потреб у постачаннях у ринковій економіці.

6 Перелічіть способи постачання закуповуваних матеріалів.

7 Які види розрахунків застосовуються для аналізу закупівельних цін на товари?

8 Шляхи вибору постачальника.

9 Які фактори враховуються в процесі планування закупівельного процесу?

10 Перерахуйте вимоги, пропоновані при розгляді можливостей постачальника.

11 Які заходи здійснюються з метою підвищення якості продукції необхідної для виробничого забезпечення?

12 Розкрийте механізм традиційної системи організації матеріально-технічного забезпечення.

13 Побудуйте схему потоку документів, характерного для типової організації постачання підприємства. Вкажіть її недоліки.

14 Перелічіть основні статті витрат по змісту запасів і складів.

15 Охарактеризуйте систему договорів з фірмами-посередниками в сфері матеріально-технічного постачання.

16 Побудуйте схему організації матеріально-технічного постачання з участю посередників.

Розділ 15 Логістика виробничих процесів

Лекція 15.1 . Управління матеріальними потоками у виробничій логістиці. Вимоги до організації і управління матеріальними потоками

План лекції: 1) Організація і управління промисловим підприємством „дерево цілей”. 2) Вимоги до організації і управління матеріальними потоками.

Рекомендована література: [ 3, 8-11, 22-23, 33 ]

В умовах ринкової економіки виживання підприємств, завоювання ними конкурентних переваг можливі лише за умови їх обов'язкової безперервної організаційно-технічної перебудови з метою наближення реально існуючого виробництва до його оптимального проекту, що відповідає досягнутим рівням знань, техніки, технології, організації і управління виробництвом. Ця перебудова являє собою безперервний процес адаптації підприємства до умов ринку, до нестабільних податків і методів державного регулювання.

Оптимальний проект організації повинен відповідати сучасним рівням технології, техніки і культури, організації і керування підприємствами.

Принципи логістики: синхронізація, оптимізація й інтеграція - служать основним методологічним підходом до підвищення організованості й ефективності функціонування виробничих систем.

Методологія логістики дозволяє здійснювати системну раціоналізацію складних виробничих систем. Вона озброює методами підвищення організованості виробничих систем і дозволяє ефективно завойовувати конкурентні переваги

Розробку оптимального проекту підприємства як високоорганізованої і гнучкої виробничої системи (ВС) можна представити як типовий процес, що починається з визначення головної мети функціонування системи і припускає її типову композицію, відому як „дерево цілей”.

Що стосується підсистем організації і керування промисловим підприємством, то вони мають інші завдання першого рівня, але однакові цілі другого, третього і четвертого рівнів. Виходячи із сутності поняття системи і мети її функціонування, що розкриваються на основі системного підходу до вивчення або проектування ВС, варто виділити триєдині частини: функціональну, елементну і організаційну.

Функціональний аспект організації системи - це структура взаємозалежних функцій, що установлюється відповідно до мети і подцелями функціонування системи. Розкриття змісту взаємозалежної сукупності функцій з однаковою цільовою спрямованістю визначає склад найпростіших функціональних задач і послідовність їхнього рішення. У підсумку формуються логіка дії кожної функціональної підсистеми і логіка функціонування системи в цілому.

Для підсистеми організації і керування основним виробництвом головною метою функціонування є забезпечення своєчасного і комплектного постачання продукції відповідно до господарських договорів при мінімізації витрат на досягнення цієї мети.

В умовах не потокового виробництва мінімізація витрат на виробництво (ціль другого рівня) може бути забезпечена за рахунок організації безупинного завантаження виробничих ділянок і планових робочих місць при максимально можливій безперервності руху предметів праці у виробництві.

Третій рівень цілей повинний бути спрямований на підвищення організованості (ефективності) процесів виробництва, тобто на реалізацію основних і протилежних принципів організації виробництва, на основі яких здійснюється раціоналізація побудови й організації гнучкого (адаптивного) функціонування і розвитку ВС.

Наприклад, цільова організація виробничих процесів припускає всіляке зменшення невпорядкованості, розмаїтості і невизначеності в русі предметів праці як у просторі, так і в часі. Так, односпрямований рух предметів праці у виробництві забезпечує: (а) багаторазове зменшення складності ВС і трудомісткості керування виробництвом завдяки скороченню в десятки разів кількості різних міжцехових і внутріцехових технологічних маршрутів і виробничих зв'язків між ділянками; (б) створення бази для узгодження термінів виконання робіт з безупинним завантаженням планових робочих місць і виробничих ділянок; (в) підвищення технологічної однорідності робіт на кожному робочому місці і т.д.

Цільова організація виробничих процесів здійснюється відповідно до головної мети підприємства, тобто на підставі річної виробничої програми підприємства, і формує чи уточнює їхню виробничу структуру, чи об'єктну структуру підприємства (ВС).

Функціональний склад задач, що підлягають реалізації в процесі функціонування підприємства, і спроектована виробнича структура підприємства разом визначають організаційну структуру керування підприємством, чи його суб'єктну структуру.

У свою чергу, об'єктна і суб'єктна структури підприємства утворять елементну структуру підприємства.

Гнучкість адаптації підприємства до змін зовнішніх і внутрішніх умов роботи забезпечується за рахунок багатьох факторів, основними з яких є гнучкість техніки і технології, рівень професіоналізму кадрів, гнучкість організації і керування виробництвом.

Розрізняють тактичну і стратегічну гнучкість. Перша визначає час, необхідний підприємству для освоєння виробництва нового чи виробу для реконструкції (створення) окремого виробництва, зв'язаного з нововведеннями в техніку, технології, чи те й інше разом. Друга визначає значимість можливих капіталовкладень, ефекти, обсяг і час реконструкції підприємства.

Реалізація основних принципів організації виробництва приводить лише до підвищення організованості (ефективності) функціонування підприємства при відносно стабільних впливах навколишнього середовища; тоді як реалізація основних і протилежних принципів організації виробництва підвищує ще і внутрішню гнучкість виробництва, тобто здатність оперативно, з мінімальними витратами, адаптуватися до змін виробничої програми, умов на ринку товарів і послуг, норм державного регулювання.

У підсумку формується динамічна організаційна структура підприємства (ПС). Це ніби структура деякої взаємозалежної сукупності методів організації і керування процесами виробництва в просторі і в часі, що відповідає досягнутому рівню знань і забезпечує динамічну взаємодію між компонентами системи відповідно до їхнього функціонального призначення.

Наявність організаційної структури, що поєднує елементи підприємства і їхніх функцій у єдине цілісне утворення і визначає правила і спрямованість динамічної взаємодії елементів, - необхідна умова існування системи.

Четвертий рівень цілей - забезпечення функціонування системи, збереження гнучкості й адаптивності системи в заданих параметрах . Тут остаточно уточнюється функціональний склад задач, що розв’язуються у системі.

Сьогодні в промислових організаціях склалася негативна практика, коли згорнуті чи лише частково реалізуються такі основні функції керування, як прогнозування, нормування і планування. Особливо викликають побоювання недостатня організація нормування і недолік фахівців з організації і нормування праці.

Варто пам'ятати, що коли не реалізується в повному обсязі хоча б одна з основних функцій керування, то система організації і керування матеріальними потоками у виробництві починає деградувати. Це відбувається навіть у тому випадку, коли мети більш високих рівнів досягнуті і можна було б пожинати плоди підвищення ефективності виробництва.