Частина III Логістика

Розділ 12 Основні поняття та визначення логістики. Концеція логістики

Лекція 12.1 Предмет, мета та завдання логістики. Етапи становлення та розвитку. Види логістики

План лекції: 1) Визначення логістики. 2) Історичний нарис. 3) Етапи становлення та розвитку логістики. 4) Рівні розвитку логістики. 5) Види логістики.

Рекомендована література: [ 3, 8-11, 22-23, 33 ]

Історичний нарис, яким починається дана лекція, формує уявлення про розвиток терміну „логістика” в історичній ретроспективі та допомагає самостійно орієнтуватися в сучасних публікаціях з дисципліни, сприяє розумінню специфіки логістичного підходу до управління матеріальними, фінансовими, інформаційними та потоками послуг. Основними напрямками розвитку логістики в історичному аспекті є військова справа і, починаючи з другої половини XX століття, економіка.

Незважаючи на визначені розходження, що вкладаються в поняття логістики в кожний з названих напрямків, обидва ці поняття мають загальні елементи - погодженість дій в процесі управління матеріальними потоками, їхня раціональність, точний розрахунок

Основоположником логістики в її сучасному розумінні є Антуан Анри (Генріх Веніамінович) Жоміні (1779-1869), військовий теоретик, історик. З 1798 р. Жоміні служив у швейцарській армії, з 1804 р. -і у французькій, з 1813 р. - у російській. Один із засновників військової академії, Жоміні у своїх працях узагальнив досвід воєн кінця XVIII - початку XIX в., вніс значний вклад у розробку методики дослідження (застосування порівняльного методу). Праці А. Жоміні вплинули на розвиток військово-теоретичної думки і принципи ведення війни аж до початку XX в. Систему керування військами він підрозділяв на стратегію, тактику і логістику, що визначав як „практичне мистецтво руху військ”. Жоміні затверджував, що логістика займається не тільки перевезеннями, але і широким колом питань, що включають планування, керування і постачання, визначення місць дислокації військ, а також будівництво комунікацій (мостів, доріг) і т.д. Зараз під військовою логістикою розуміється сукупність матеріально-технічних засобів, необхідних для доставки боєприпасів і людей до місця бою, і міроприємств для підготовки і здійснення заходів, зв'язаних з цим процесом. Армія - організація, де індивідуальні інтереси підкоряються інтересам усієї системи, що для реалізації ідей логістики є необхідною умовою.

Об'єктом вивчення дисципліни „Логістика” є матеріальні і пов'язані з ними інформаційні потоки. Предметом вивчення дисципліни є проблеми підвищення ефективності функціонування матеріалопровідних систем, що можуть бути вирішені шляхом використання логістичного підходу. Це дозволяє істотно скоротити часовий інтервал між придбанням сировини, напівфабрикатів і постачанням готового продукту споживачеві, сприяє значному скороченню матеріальних запасів, прискорює процес отримання інформації, підвищує рівень сервісу.

Управління матеріальними потоками в економіці, тобто зміна їхнього напрямку, швидкості, якісного і кількісного складу, а також інших характеристик, здійснювалося з найдавніших часів. Однак логістикою ця діяльність називалася лише з другої половини XX століття. В даний час жодне з визначень логістики не відбиває повною мірою специфіки логістичного підходу до управління матеріальними потоками.

Специфіка логістики полягає у виділенні координаційної функції управління колись розрізненими матеріальними потоками; у технічній, технологічній, економічній і методологічній інтеграції окремих ланок матеріалопровідного ланцюга в єдину систему, що забезпечує ефективне управління наскрізними матеріальними потоками. Розуміння специфіки логістики формується при вивченні двох моделей управління матеріальними потоками: традиційної і побудований на принципах логістики.

Термін „логістика”, відомий донедавна лише вузькому колу фахівців, набув сьогодні широкого поширення. Основна причина цього явища полягає в тім, що це поняття тепер використовується в економіці. Історично логістика розвивалася як військова дисципліна. Тут термін відомий з IX століття нашої ери (Візантія), позначає, в основному, чітку, злагоджену роботу тилу по забезпеченню військ усім необхідним, тобто роботу, що є важливою складовою бойового успіху. Пріоритетне значення питанням логістики придавалось в армії Наполеона. У Росії в середині минулого століття, згідно „Військовому енциклопедичному лексикону”, виданому в Санкт-Петербурзі в 1850 році, під логістикою розумілося мистецтво управління переміщенням військ як удалині, так і поблизу від ворога, організація їхнього тилового забезпечення. На межі сторіччя термін „логістика” у Росії широкого застосування не мав: „... слово „логістика” у новітніх військових творах більш не зустрічається і може вважатися як таке, що остаточно вийшло з уживання” (Енциклопедичний словник Брокгауза і Эфрона, Санкт-Петербург, 1896 рік).

Проте, наука і практика управління матеріальними потоками у військовій сфері продовжує розвиватися, оскільки ефективність бойових дій залежить від злагодженого, швидкого, точного й економічного забезпечення військ усім необхідним. Логістичний підхід широко застосовувався під час Другої світової війни, особливо армією США. Великий англо-російський словник і сьогодні перекладає слово „Lojgistics” як: військ. 1)тил і постачання, 2) матеріально-технічне забезпечення, 3) організація і здійснення роботи тилу.

Інший напрямок розвитку логістики - економічний. Тут під логістикою розуміється науково-практичний напрямок господарювання, що полягає в ефективному управлінні матеріальними і пов'язаними з ними інформаційними і фінансовими потоками в сферах виробництва і обертання.

Початок широкого використання логістики в економіці приходиться на 60-70 –ті роки, коли це було пов'язане з досягненнями у сфері комунікаційних технологій. Можливість наскрізного моніторингу всіх етапів руху сировини, деталей і готової продукції дозволила чітко спостеригати величезні втрати, що припускаються в традиційних схемах управління матеріальними потоками. Явний економічний виграш, отриманий від використання логістики в економіці, сприяв орієнтації партнерів на співробітництво у сфері просування товарів.

Незважаючи на визначені розходження, що вкладалися в поняття логістики у кожному з вищеназваних напрямків, вони виділяють загальні і в сукупності специфічні ознаки: погодженість, раціональність і точний розрахунок.

Крім названих науково-практичних, відокремлюється науковий напрямок розвитку логістики - математичний . В кінці ХVІІ- з початку XVIII століть німецький філософ, математик і мовознавець Готфрид Вільгельм Лейбниц називав логістикою математичну логіку. Цей термін був офіційно закріплений за математичною логікою в 1904 році на філософській конференції в Женеві. У вітчизняних енциклопедичних виданнях XX століття й в іншомовних словниках термін „логістика” також трактується як математична логіка.

У логіці термін „поняття” позначає думку, у якій узагальнюються і відокремлюються предмети деякого класу за визначеними загальними і в сукупності специфічними для них ознаками. Термін „логістика” з етимологічних (мовознавчих) позицій має такі грецькі коріння, як logos (розум), logismos (розрахунок, роздум, план), logo (думати, міркувати), logistica (мистецтво проведення розрахунків) і т.ін. „Логістика” як поняття з позицій семантики (значення слова) фігурувало вже в „Наставлянні військам” візантійського імператора Леона VI Мудрого (865-912 р.), присвяченому розпорядженню матеріально-технічним забезпеченням, рухом і розподілом збройних сил.

У подальшому історичному розвитку термін „логістика” застосовувався в дослідженнях з математичної логіки (ХШ -1Х ст.) як спосіб викладу формальної логіки, що використовує математичні методи і спеціальний апарат символів при дослідженні мислення за допомогою обчислень, тобто формалізованих мов. Потім цей термін знову повернувся у військову справу, але вже в новому трактуванні: як перелік усіх командно-технічних заходів у галузі керування військами та їхнім матеріально-технічним забезпеченням.

У XX ст. широке поширення і наповнення змісту одержали принципи логістики. Так, у роки другої світової війни вони реалізувалися в матеріально-технічному забезпеченні американської армії, дислокованої в Європі, як принципи забезпечення чіткої взаємодії військово-промислового комплексу, транспортної системи і баз постачання в процесі постачання армії зброєю, боєприпасами, продовольством і т.д.

Очевидно, що використання всіх переваг логістичного підходу можливо лише в умовах розвинутого ринкового господарства. Продавець зацікавлений в умовах, що дозволяють особисто йому мінімізувати витрати і забезпечити широке коло потенційних споживачів. Перевищення ж пропозиції над попитом дає споживачеві можливість вибирати постачальника. Продавати продукцію в цьому випадку можуть тільки ті постачальники, що у стані виконати усі вимоги споживачів. При цьому логістика дозволяє економічно сильним фірмам перерозподілити запаси таким чином, щоб зняти із себе витрати, зв'язані зі збереженням матеріальних ресурсів, і не піддаватися ризикові виявитися без резервних запасів.

Етапи становлення і розвитку логістики

Логістика як мистецтво комплексного керування матеріальними й інформаційними потоками на шляху від джерела сировини до кінцевого споживача застосовується в економіці більш 30 років, пройшовши у своєму розвитку чотири етапи.

Перший етап приходиться на кінець 1960-х - початок 1970-х рр. У цей період логістика існувала як спосіб мислення, у практичній же області цей період зв'язаний лише з частковою оптимізацією розподілу продукції (у США ця фаза одержала назву „фізика розподілу”). Потреба в подібній діяльності пояснюється тим, що ринок покупців перетерпів якісні зміни внаслідок появи філософії маркетингу, при цьому сервіс постачань придбав вирішальне значення в стратегії ринку.

До цього часу підприємства в гострій конкурентній боротьбі вичерпали резерви збільшення прибутку безпосередньо у виробництві і стали зосереджувати увагу на підвищенні якості постачань продукції, тобто на поліпшенні роботи в сфері розподілу. Більш повне поширення логістики було неможливим через недостатній розвиток інфраструктурної бази матеріальних і інформаційних потоків, адекватних організаційних форм, що відповідає господарського механізму. На практиці основна увага була звернена на рішення досить важливих, але все-таки часток проблем: розвиток складських комплексів і оперативних транспортних засобів, інформаційних мереж і банків даних, методів керування матеріальними потоками на окремих ділянках кругообігу засобів звертання.

Другий етап приходиться на другу половину 1970-х - 1980-х рр. Основні фактори більшої необхідності логістики в Європі й Америці — енергетична криза й експансія Японії в сфері виробництва і торгівлі. У цей період позначилися перехід до задачі керування матеріальними потоками по усьому циклу, а також відмінність логістичного керування від керування фізичним розподілом продукції і від наскрізного керування потоками матеріалів і інформації.

Дотепер традиційні задачі по оптимальному розміщенню складів, оптимальному обсягу партії постачань, оптимальних схемах маршрутних перевезень вирішувалися по окремості і незалежно один від одного. Так, якщо вдавалося домогтися відносного зниження вартості перевезень, те це вже розглядався як показник ефективності керування процесами транспортування.

Для цього етапу розвитку логістики стала характерною оптимізація в сфері звертання. Було встановлено, що оптимізації окремих складових діяльності фірми явно недостатньо, тому що будь-яка зміна витрат в одному з видів діяльності (перевезення, виробництво, складування) фірми неодмінно впливає на сполучені процеси не завжди сприятливо.

Відповідно до логістичної концепції критерій економічної ефективності стали трактувати як мінімум сумарних витрат на транспортування, матеріально-технічне забезпечення і власне виробництво.

Саме на початку цього етапу в наукових розробках і господарській практиці в області координації складування і транспортного обслуговування замість терміну „керування фізичним розподілом продукції” стали використовувати термін „логістика”. Така зміна носила не формальний характер: логістичні дослідження вийшли за рамки керування фізичним розподілом продукції, у них знайшло відображення більш широке коло питань, зв'язаних з оптимальним використанням усього ресурсного потенціалу фірми. Мінімізація витрат фірми стала функцією комплексу економіко-організаційних заходів.

Третій етап приходиться на 1990-і рр. На цьому етапі визначальною стала реалізація принципу руху ресурсів і продукції „точно в строк” із широким використанням інформатики й оптимізації виробництва.

Суть цього підходу полягає в тім, що в основному виробництві використовується технологія, що дозволяє обходитися без запасів істотних обсягів матеріалів, сировини, напівфабрикатів і комплектуючих виробів, у той час як у системі забезпечення передбачаються постачання в строго визначений час через відповідні інтервали. За цією технологією подача вантажів у зону виробничого споживання в необхідних випадках здійснюється з точністю до хвилини. На цьому етапі складаються елементи цілісного вираження логістики. Зіставляючи масу продукції, що знаходиться в русі і на складах, з тієї, що включено безпосередньо у виробничий процес, а також порівнюючи час проходження через ці ланки, можна зробити висновок про те, що продуктивність праці фірми визначається пропускною здатністю її транспортно-складської системи. З цього випливає, що логістика як наукова організація постачання може сприяти збільшенню товарної пропозиції фірми і підвищенню її конкурентноздатності.

Завдяки цьому логістика розглядається зараз як один з факторів конкуренції і як сучасна ринкова концепція, для якої характерне визнання комерційної ролі транспорту і матеріально-технічного забезпечення в загальній структурі фірм.

Четвертий етап — перспектива логістики; ця фаза починається зараз у країнах з розвиненою ринковою економікою. На цьому етапі шляхом побудови інтегрованих логістичних систем повинен бути цілком реалізований комплексний підхід, що охоплює потенціали виробництва, постачання, збуту і споживання. Організаційно це знаходить своє вираження в створенні міжгалузевих і внутрішньогалузевих структур, науково-виробничих об'єднань, корпорацій, концернів, асоціацій.

Подальший розвиток логістики неможливий без її комп'ютеризації. Використання комп'ютерів і сучасних інформаційних комунікацій надає багато можливостей для раціоналізації діяльності всіх учасників логістичної ланцюга.

Для даного етапу характерне і пророблення ряду теоретичних проблем. Так, з метою максимального скорочення витрат за термін служби продукції пропонується розширити поняття „концепція логістики”, включивши в нього весь життєвий цикл продукції (від етапу проектування до утилізації вторинної сировини і відходів).

В Україні в даний час у практичному плані логістика поки не одержала досить широкого поширення. Необхідною умовою для розвитку вітчизняної логістики є ліквідація економічних передумов для відтворення монополістичних тенденцій, У противному випадку неможливо створити умови для розвитку конкуренції, заснованої на вільному виборі партнерів, ціноутворенні і формуванні замовлень виходячи з ринкової кон'юнктури. А саме ці умови визначають наявність економічного середовища, адекватного ринковим відносинам, і тільки при їхній наявності можна говорити про ефективне застосування у вітчизняній економіці логістичних методів керування.