Українське питання напередодні та на початку іі світової війни

Після приєднання західноукраїнських земель до УРСР їх спіткала доля Наддніпрянської України. «Соціалістичні перетворення», що так тяжко позначились на долі наддніпрянських українців, тепер почалися в західних областях.

22 червня 1941 р. нацистська Німеччина несподівано напала на СРСР. Із зіткненням між собою двох тоталітарних систем розпочалася війна титанічних масштабів і небаченої жорстокості. Уздовж фронту, що простягнувся більш як на 3 тис. км від Білого моря на півночі до Чорного моря на півдні, тримільйонні війська Німеччини та її союзників атакували радянські сили, які налічували понад 2 млн. чоловік. Глибока віра Сталіна в те, що Гітлер не порушить нацистсько-радянського пакту, призвела до того, що радянський уряд, знехтувавши численними застерігаючими сигналами про напад, був захоплений ним цілком зненацька. До того ж радянські генерали припустилися стратегічної помилки, розташувавши завелику кількість військ надто близько від кордону. Це дало змогу швидкохідним танковим колонам німців великими обхідними маневрами оточити й знищити їх. Червона армія зазнавала однієї страхітливої поразки за іншою. Падіння Радянського Союзу здавалося неминучим. На самого Сталіна напад Німеччини створив глибоке враження. Він закрився у себе на дачі і кілька днів ні з ким не спілкувався. Перший публічний виступ керівника СРСР відбувся тільки 7 листопада 1941 р., коли німці вже стояли під Москвою. Cталін звернувся до бійців московського народного ополчення, що вирушали на захист столиці.

◄ Карта. Найбільша частина німецьких сил — група армій «Південь» під командуванням фельдмаршала Карла фон Рундштедта — мала захопити Україну. І саме на Україні німці здобули ряд вражаючих перших перемог, головна серед них — знищення у вересні 1941 р. величезних радянських сил у районі Києва й захоплення 650 тис. полонених. Унаслідок цього через чотири місяці від початку вторгнення німці окупували майже всю Україну. До грудня 1941 р. вони контролювали близько 80 млн. чоловік, або 42 % населення Радянського Союзу, й велику частину його економічного потенціалу, а також захопили 3,8 млн. радянських військовополонених (із них 1,3 млн. становили українці).

Основні риси окупаційного режиму

• Ліквідовано цілісність держави. Україна була розділена на 4 окупаційні зони.

• Створено адміністративно-каральний апарат влади, яка спиралась на: державну таємну поліцію (гестапо); озброєні охоронні загони (СС); службу безпеки (СД). Крім цього існували допоміжні органи влади: бургомістри і міські управи в містах, голови і управи в районах, старости в селах, допоміжна поліція.

• Організовано 180 концентраційних таборів для військовополонених, 50 гето для єврейського населення, яке підлягало знищенню.

• Введена регламентація всіх сторін життя населення, аж до оголошення в газетах про дозвіл на шлюб.

• Встановлено:

• жорсткий паспортний режим;

• 12 годинний робочий день;

• трудова повинність

повинність з 14 до 65 років;

грошові і натуральні податки.

Набори юнаків і дівчат для роботи в Німеччині.

• Окупанти зберегли колгоспи як зручний засіб викачування хліба з країни. 

В русі Опору були 2 течії боротьби з окупаційним режимом, для боротьби з «новим порядком» піднялися широкі верстви населення.

Рух опору(1942-1943рр.)

Течія	Діяльність
Прорадянська	Створення підпільних організацій. Створення партизанських загонів. Нанесення шкоди окупантам шляхом саботажу. Ведення бойових дій.
Націоналістична	Проголошення 30 червня 1941 р. у Львові незалежної Української держави. Формування уряду під проводом Я.Стецька – одного з провідних діячів ОУН. Намагання співпрацювати з Німеччиною заради перемоги над більшовизмом (цю позицію займала частина ОУН на чолі з А.Мельником). Організація підпілля і партизанських загонів, що боролися як з окупантами, так із Червоною Армією (в цій боротьбі бере участь частина ОУН на чолі з С.Бандерою). Агітаційна робота серед населення. Створення в жовтні 1942 р. Української повстанської армії (УПА) під проводом ОУН-Бандери.

Надавати Україні незалежність Німеччина не збиралась. Уряд Я.Стецька було розігнано окупантами. Проти ОУН гітлерівці в 1941-1942 рр. проводять масові репресії: арешти та розстріли. У вересні 1941 р. було заарештовано С Бандеру, Я.Стецька. Потім було розгромлено значну частину оунівських організацій, тисячі членів ОУН загинули, серед них були не тільки прибічники С.Бандери, але й прибічники Мельника.

С аме в цей час  на Поліссі та Волині виникли  перші партизанські загони українських націоналістів, які, як не дивно, спочатку, не були пов'язані з ОУН. Місцевий український діяч Тарас Бульба-Боровець сформував нерегулярну частину під назвою «Поліська Січ» (пізніше перейменовану на Українську повстанську армію) з метою очищення свого регіону від залишків Червоної армії. Коли наприкінці 1941 р. німці спробували розпустити його частину, він повів своїх бійців «у ліси», щоб воювати як із німцями, так і з більшовиками. У 1942 р. невеликі підрозділи створили на Волині члени ОУН-Б та ОУН-М, що ховалися від переслідуваньфашістів.Об'єднання всіх націоналістичних загонів почалось в 1942 р.  Головнокомандувачем армії, що дістала назву УПА (Українська Повстанська Армія),  було призначено члена проводу ОУН-Б, високопоставленого українського офіцера з щойно розформованого загону «Нахтігаль» Романа Шухевича. Завдяки широкій та ефективній підпільній мережі ОУН  УПА швидко розрослася у велику, добре організовану партизанську армію, яка захопила контроль над значними частинами Волині, Полісся, а згодом і Галичини.

Р адянський рух Опору до 1942 р. також зміцнився. В Україні було створено сотні партизанських загонів, деякі з них об’єднувалися в справжні боєздатні армії, наприклад, партизанські з’єднання С.Ковпака, С.Руднєва, О.Сабурова, О.Федорова. В травні 1942 р. з метою координації дій партизанських загонів було створено Центральний штаб партизанського руху при ставці Верховного Головнокомандувача. З жовтня 1942 р. партизанські загони брали участь у бойових діях Червоної Армії. Значної шкоди фашистам завдали і підпільні організації, діяльність яких охоплювала всю територію України. За неповними даними, в радянському партизанському русі брало участь 300 тис. чоловік, в діяльності підпільних організацій – 100 тис.

◄Ковпак Сидір (1887-1967) - командир партизанського з’єднання, яке у 1944 р. було перейменовано у Першу українську партизанську дивізію ім. С.Ковпака. Партизанське з’єднання здійснило у 1941-1942 рр. рейди по Сумській, Курській і Брянській областям, у 1942-1943 - рейд у Правобережну Україну, в 1943 - Карпатській рейд.

Бойові дії на території України з липня 1942 по грудень 1943 року

• В липні 1942 р. почалась найвизначніша битва Великої Вітчизняної війни – Сталінградська ( на території Російської Федерації).

• Перемога Радянської Армії в Сталінградській битві створила умови для вигнання загарбників з України.

• В грудні 1942 р. почалося визволення Донбасу.

• В липні 1943 р. радянські війська перемогли у грандіозній Курській битві, складовою частиною якої була найбільша в історії Великої Вітчизняної війни танкова битва під Прохорівкою. В цій битві з обох сторін брали участь 1200 танків та самохідних орудій.   Перемога під Курськом дозволила розпочати наступ під Харковом, який було визволено 23 серпня 1943 р. У вересні 1943 р. було звільнено Чернігів, Полтаву, Донбас, радянські війська форсували Дніпро.

• 6 листопада 1943 р. від окупантів було звільнено Київ. В грудні 1943 р. від Полісся до Чорного моря розпочався наступ радянських військ.

◄ Карта.1944-1945 рр. – завершальний етап Великої Вітчизняної війни, що закінчився визволенням України від німецько-фашистських загарбників та повною перемогою СРСР.

• Основні події завершального етапу Великої Вітчизняної війни в Україні (1944 р.)

• Наступальні операції проходили по всьому фронту від Полісся до Чорного моря,

в них брали участь всі чотири Українські фронти.

• В січні-лютому 1944 р. в районі Корсунь-Шевченківського радянські війська

оточили

і знищили 80-тисячне угрупування ворога.

• Перемога під Корсунем-Шевченківським відкрила шлях на Правобережжя. У

лютому –березні 1944 р. у ході Луцько-Рівненської операції радянські війська

визволили Луцьк, Проскурів, Чернівці, Тернопіль, Вінницю, форсували Південний

Буг і вийшли на державний кордон з Румунією.

• В березні - травні 1944 р. від ворога було звільнено Крим. Тут радянські війська

знищили 200-тисячну німецько-фашистську армію.

• В липні 1944 р. було звільнено Львів.

•  В жовтні 1944 р. почалась Карпато-Ужгородська операція, в ході якої було

визволено Закарпаття.

• 28 жовтня 1944 р. всю територію України було визволено від німецько-фашистсь

ких загарбників.

На завершальному етапі війни посилилась боротьба в тилу німецьких військ. У скрутне становище потрапив рух опору під проводом ОУН. З 1943 р. ОУН-УПА вела систематичні бойові дії проти фашистів, в результаті чого була визволена значна частина Волині та Галичини. Окупаційне командування звинуватило ОУН у зв’язках з Москвою. Насправді ОУН-УПА залишалась в ізоляції. Радянські партизани відмовились від співпраці з УПА, польська Армія Крайова прагнула відновити Польщу у довоєнних кордонах і вела проти УПА запеклу боротьбу.

ОУН-УПА в 1944-1945 рр.

В січні-липні 1944 р. з ініціативи ОУН формується Українська головна визво- льна рада (УГВР), яка повинна була очолити боротьбу з німецькими окупантами за незалежність України. У відповідь на це окупаційна влада заарештовує А.Мельника, С.Бандеру, Я.Стецька та інших керівників ОУН. У вересні 1944 р. керівників ОУН було звільнено, гітлерівське командування пропонує дивізії січових стрільців «Галичина», сформованій в 1943 р., взяти участь у бойових діях проти Радянської армії разом з німцями. В червні 1944 р. дивізії СС «Галичина» бере участь в боях під Бродами і зазнає нищівної поразки від радянських військ. На ліквідацію ОУН-УПА в 1944 р. було кинуто дивізії НКВС і прикордонні війська в усіх районах дислокації УПА. Родини вояків УПА зазнали репресій, були вислані до північних районів СРСР. З лютого 1944р. до липня 1945 р. в боях загинуло 92,8 тис. бійців УПА, тобто переважна більшість.

Після завершення визволення від німецько-фашистських загарбників території СРСР Радянська Армія продовжили наступ. В квітні 1945 р., здійснивши переможний похід через країни Європи, радянські війська підійшли до Берліну. На початку травня Радянська Армія та армії союзників по антигітлерівській коаліції (США, Англії, Франції) завершили операцію по захопленню Берліна, що розпочалася 16 квітня.