13. Забезпечення національної безпеки країни

Національна безпека, поняття дуже широке і включає в себе: економічну, соціальну, демографічну, продовольчу, енергетичну, науково-технічну, інформаційну, оборонну безпеки.

Дана закономірність передбачає:

• просторове розміщення і ступінь розвитку продуктивних сил;

• ефективну галузеву і виробничу структуру господарських комплексів;

• завершеність технологічних процесів;

• високий розвиток військово-промислового комплексу;

• високий розвиток транспортної і комунікативної системи;

• інтегрованість у світовий простір (можливість випускати конкурентоспроможну продукцію).

Що ми маємо на Україні сьогодні: наявна мінерально-сировинна база спроможна забезпечити збалансований розвиток і промисловості і сільського господарства, але є висока залежність України від імпорту енергогоносіїв. Україна тільки на половину забезпечує себе в продукції целюлозно-паперової, текстильної, медичної промисловості. Необхідні структурні зміни, пов’язані з незавершеністю технологічних циклів і виробництв.

14. Закономірність глобалізації і регіоналізації

Глобалізація проявляється через світовий ринок, який стирає межі між країнами. Регіоналізація – проявляється в межах країни ( підвищується роль певного регіону: зростання регіонального самоуправління; збільшення господарської самостійності; підвищення рівня регіональної економіки). Економічний зміст цих процесів є одним і тим же – отримання прибутків від господарської діяльності.

Дану закономірність можна розглянути на прикладі України.

Україна має певні конкурентні переваги у світогосподарській системі, тому може брати активну участь у глобальних економічних процесах:

• унікальний природно-ресурсний потенціал (залізні і марганцеві руди) – можуть відігравати велику роль у розвитку світової економіки;

• природні умови доповнюються високим людським потенціалом;

• наявність виробничих комплексів (металургійного, машинобудівного, хімічного);

• міжнародне значення мають і рекреаційні ресурси (Причорноморський регіон, Карпатський регіон). Унікальні природні ресурси можуть стати базою для розвитку загальноєвропейського туристично-рекреаційного комплексу;

• Лісостепова і Степова зони мають унікальні агрокліматичні умови та земельні ресурси. Тут можуть вироблятися продукти харчування, які забезпечать продовольством багато країн світу;

• роль України, як транзитної держави (нафто-, газопроводи, лінії електропередач, які з’єднують Україну з іншими державами, транзитні залізничні та автомобільні шляхи, вихід України до моря) – все це створюють прекрасні умови для міжнародного співробітництва.

Весь цей потенціал може забезпечити Україні належне місце в світовому господарському комплексі. Тому важливе завдання на сьогодні: повною мірою скористатися цим потенціалом.

2. Принципи формування економіки регіонів

Знання і практичне використання законів і закономірностей у господарській діяльності дозволяє раціонально використовувати природно-ресурсний потенціал регіонів, оптимізувати економічну діяльність на національному та регіональному рівні.

Але для того, щоб реалізувати закони і закономірності треба розробити певні правила (принципи) їх застосування в різних сферах економічної діяльності.

Принцип – це правила господарювання, якими мають користуватися суб’єкти господарської діяльності, на певному етапі історичного розвитку. Це свідома економічна політика, направлена на здійснення певних закономірностей.

Принцип — це обґрунтоване наукою і практикою правило, яким керуються у практичній діяльності для досягнення поставленої цілі. Принципи, розвиток і розміщення продуктивних сил взаємо­пов'язані: принципи визначають особливості розміщення продук­тивних сил, а рівень їх розвитку потребує обґрунтування нових принципів або вдосконалення діючих. Вони притаманні всім істо­ричним етапам розвитку продуктивних сил, змінюються лише пріоритети певних принципів.

Групи класифікації принципів розміщення продуктивних сил

- наближення виробництва до джерел сировини, палива, природних умов, ресурсів;

- наближення виробництва і послуг до споживачів;

- розміщення виробництва з урахуванням охорони довкілля, раціонального використання ресурсів і запровадження ре­сурсозберігаючих технологій.

У ринковій економіці змінюється співвідношення принципів розміщення продуктивних сил. Пріоритетними є принципи наближення до споживача та врахування рівня технологій. Попит спо­живачів є орієнтиром для конкретного виробництва, впливає на розподіл ресурсів і доходів; технології можуть розширювати межі виробничих можливостей; інновації впливають на реконструкцію діючих та створення нових виробництв.