5.Державна політика в сфері фінансів.

Фінансова політика — сукупність заходів держави з організації та використання фінансів для забезпечення економічного і соціального її розвитку. Основні завдання фін політ на сучасн етапі вихід ек-ки з кризового стану та збалансування тов-грош відносин, фінансових відносин. Напр виріш: удоскон податк сист, скорочення рівня централізованих коштів в руках держ, удосконалення кред сист, розв фін ринку, ефективність інвестицій, скорочення бюдж дефіц та інші. Основні завдання Ф політики: 1)знаходження науковообгрунт концепц розвитку Ф; 2)визначення осн шляхів використ Ф на перспективу та на сучасн етапі; 3)здійсненпя практичних дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей. Ф політика як особлива сфера ек діяльн держави направлена на мобілізацію Ф рес-ів, їх раціональний розподіл і використання для забезпечення функцій держави.

Фінансова стратегія - довгостроковий курс фінансової політики, розрахований на перспективу і передбачає рішення крупномасштабних задач, які визначаються економічною і соціальною стратегією. У процесі розробки фінансової стратегії прогнозуються основні напрями розвитку фінансів, намічаються принципи використання і організації фінансів, вирішується питання про необхідність концентрації фінансових ресурсів на тих напрямах розвитку економіки, які розроблені і прийняті економічною політикою. Економічна  політика це взаємопов’язана система довгострокових і поточних цілей економічного розвитку, що визначені державою, комплексу відповідних державних рішень (законів, постанов, інших нормативних актів) та заходів, спрямованих на досягнення цих цілей з використанням державної влади в сфері економіки.

Отже, фінансова політика, як складова частина економічної політики, вирішує задачі вишукування, концентрації і акумуляцій фінансових ресурсів і їх розподілу у напрямах розвитку, які виробляються економічною політикою.

Фінансова тактика рішення задач на певному етапі розвитку країни і забезпечення цього розвитку шляхом своєчасної зміни способів організації фінансових ресурсів, направлених на рішення задач фінансової політики. Фінансова тактика більш гнучка, оскільки вона визначається рухливістю економічних умов і соціальних чинників.

Фінансова стратегія і фінансова тактика взаємопов’язані. Стратегія створює умови для рішення тактичних задач, а також виявляє вирішальні дільниці розвитку і приводить у відповідність зі способами і формами організації фінансових відносин і взаємозв’язків. Фінансова тактика дозволяє в більш стислі терміни і з найменшими витратами вирішувати задачі фінансової стратегії.

6. Сутність і структура фінансової системи України.

Фінансова система – це сукупність взаємних сфер і ланок фінансових відносин, властивих їм централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів і апарата управління ними. Фінансова система розглядається з двох сторін: відповідно до внутрішньої побудови та за організаційною структурою. Відповідно до внутрішньої побудови фінансова система являє собою сукупність взаємозалежних фінансових відносин, що відображають специфічні форми й методи розподілу і перерозподілу ВВП. За організаційною структурою фінансова система являє собою сукупність органів управління та фінансових інститутів, які управляють грошовими потоками.

Відокремлення складових елементів внутрішньої будови фінансової системи здійснюється за ознакою каналів руху грошових потоків і місця концентрації фінансових ресурсів. Концентрація фінансових ресурсів здійснюється у відповідних грошових фондах, які можуть виступати ознакою виділення окремих ланок фінансової системи. Внутрішня структура фінансової системи відображає об'єктивну сукупність фінансових відносин і є загальною для всіх країн. Вона складається зі сфер і ланок. Сфера характеризує узагальнену відповідно до певної ознаки сукупність фінансових відносин. Виділяють п'ять сфер:

• рівень мікроекономіки – фінанси суб'єктів господарювання і фінанси населення;

• рівень макроекономіки – державні фінанси;

• рівень світового господарства – міжнародні фінанси;

• забезпечуюча сфера – фінансовий ринок.

За організаційною структурою фінансова система являє собою сукупність органів управління та фінансових інститутів, які управляють грошовими потоками.

У відповідності з організаційною структурою до складу фінансової системи України входять:

1. органи управління:

• Міністерство фінансів;

• Державна податкова адміністрація України (ДПАУ);

• Державна контрольно-ревізійна служба України (ДКРС);

• Державне казначейство України (ДКУ);

• Рахункова палата ВРУ;

• Аудиторська палата;

• Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку (з 07.07.2011 р. – Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку);

• Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;

• Правління ПФУ;

• органи управління державними цільовими фондами (у тому числі фондами загальнодержавного соціального страхування);

• інші органи управління.

2. фінансові інститути:

• Національний банк України (НБУ);

• комерційні банки;

• страхові компанії;

• небанківські кредитні установи (наприклад, ломбарди, кредитні спілки);

• міжбанківська валютна біржа (МВБ);

• фондові біржі;

• фінансові посередники на РЦП;

• інші фінансові інститути.