29.Соціально-економічна сутність страхування. Суб'єкти страхових правовідносин.

Страхування – особливий вид договірних громадянсько-правових відносин по захисту майнових інтересів громадян або юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати цими особами страхових платежів.

Створювані таким чином грошові (страхові) фонди спрямовані виключно на покриття збитків, що виникають у результаті настання страхових випадків. Страхування як особливий вид фінансового інструменту має конкретне призначення в умовах ринкової економіки, а саме:

1. Захисне призначення страхування

Страхування призначене для виконання певних захисних функцій по відношенню до користувачів страхових послуг.

1 Забезпечення матеріально-фінансового захисту страхувальника від майнових втрат і збитків, що виникли в результаті настання страхових випадків, які сталися внаслідок дії сукупності певних ризиків

2. Скорочення збитків і втрат страхувальника за рахунок виконання тимчасових і кількісних умов після виплати йому сум страхової компенсації від страховика.

3. Представлення і захист інтересів страхувальника в суді, перед державою, іншими особами при спорах, що виникають щодо майнових інтересів, які є об'єктом страхування у межах укладеного між цим страхувальником і страховиком договору страхування (виконання функції безкоштовного страхового адвоката по захисту майнових інтересів страхувальника або застрахованої особи).

2. Розподільне призначення страхування

Страхування виконує функцію розподілу на правовій основі матеріальних втрат і збитків від страхових випадків між страховиками, страхувальниками (або застрахованими особами), потерпілими третіми особами та особами, що є відповідальними за спричинення шкоди (збитку

3. Інвестиційне призначення страхування

За допомогою страхування залучаються й вигідніше використовуються матеріальні засоби страхувальника, які до цього вимушено містилися в резервному фонді самострахування. Таким чином створюються додаткові сприятливі умови для формування й поповнення ринку вільного капіталу.

4. Стабілізуюче призначення страхування

Страхування позбавляє страхувальника страху перед можливим збитком і забезпечує отримання ним економічної та соціально-психологічної впевненості за рахунок отримання додаткової фінансової гарантії у вигляді страховки. У результаті стабілізується соціально-економічний стан суспільства і громадський розвиток в цілому.

5. Міжнародне фінансове призначення страхування

Страхуванням створюються умови для розвитку міжнародного експорту й імпорту капіталу за рахунок надання міжнародних страхових послуг (шляхом страхування зовнішньоекономічних угод), розміщення страховиками накопичених коштів в міжнародній банківській мережі (для диверсифікації ризиків інвестицій страхових фондів страховиків) і використання міжнародної системи перестрахування (для формування шляхом диверсифікації та дроблення великих або однотипних ризиків, що складають реальний страховий портфель страховика, оптимального страхового портфеля, який якнайкраще буде відповідати всім вимогам, які висувають страховику щодо його надійності, платоспроможності й прибутковості).

Суб'єкти страхових правовідносин.

Страховик

Страховиком в Україні визнається юридична особа (суб'єкт підприємництва), яка створена у формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю і має ліцензію на здійснення страхової діяльності. Кількість учасників страховика має бути не менше трьох. Законом допускається створення державних страхових організацій. Страхова діяльність у країні іноземних страховиків-нерезидентів України заборонена.

Страхова діяльність відноситься до виняткового виду підприємницької діяльності, тобто предметом безпосередньої діяльності страховика може бути тільки страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з управлінням страховими.

Страхувальник

Страхувальник – це особа, яка згідно закону або договору страхування зобов'язана сплатити страховику страхову премію (плату за страхування), а при настанні передбаченої події (страхового випадку) має право вимагати від страховика страхову виплату собі, або застрахованому чи отримувачу, якщо про страхування цієї особи страхувальником укладений договір або страхувальник довіряє цій особі отримати страхову виплату.

Страховик і страхувальник є основними суб'єктами договірних відносин, оскільки приймають участь у складанні договору, підписують його, зобов'язані виконувати всі його умови і мають право на ініціативу перегляду умов його виконання або його дострокового припинення. Окрім страховика і страхувальника, договором страхування можуть визначатися ще такі його суб'єкти, як застрахована особа та отримувач страхового відшкодування (другорядні суб'єкти договірних відносин).

Застрахована особа

Застрахована особа – це фізична особа, про страхування якої страхувальником укладений із страховиком договір особистого страхування, тобто особа, в житті якої може трапитися страховий випадок, безпосередньо пов'язаний з особою або обставинами її життя.

Отримувач

Отримувачем страхового відшкодування відповідно до страхового законодавства України є або сам страхувальник (для особистого і майнового страхування), або застрахована особа (для особистого страхування), або особа, що визнана потерпілою внаслідок страхового випадку (для страхування відповідальності перед третіми особами).