Практическая работа

По гражданскому праву

Студентки 2 курса гр. В

Берло Дианы

Тема1.Понятия , предмет и метод гражданского права

1.

1. В данной ситуации гражданским правом регулируются имущественные отношения в их стоимостной форме( ремонт автомобиля) и связанные с ними личные неимущественные отношения (моральный ущерб)

2. Имущественные и неимущественные правоотношения

2.

А) Нет, т.к. гражданское законодательство не применяется к имущественным отношениям, основанным на административном и ином властном подчинении одной стороны другой

Б) Нет, т.к. гражданское законодательство не применяется к имущественным отношениям, основанным на административном и ином властном подчинении одной стороны другой

В) нет, т.к. это административное взыскание

Г) нет, т.к. регулируется уголовным правом

Д) Да, вопросы о наследственности регулируются гражданским законодательством

3. 1) Реализация диспозитивного метода

Стаття 214. Відмова від правочину4. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Стаття 216. Правові наслідки недійсності правочину. 3. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

2)Ограничение диспозитивности в ЦК Украины

Стаття 216. Правові наслідки недійсності правочину

1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Стаття 219. Правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину

1. У разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

ТЕМА 3. Источники гражданского права

1.

1)будет применяться законодательство Украины т.к. наследодатель постоянно проживал в г. Херсоне на Украине

2)племянник должен унаследовать имущество своего умершего дяди по закону Украины, а именно исходя из ГК Украины

Стаття 1266. Спадкування за правом представлення 3. Племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

2. 1)применяется ГК Украины от 16.01.2003

2) ст.1268 5. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

3. Договор обратной силы не имеет, а значит, должен выполняться исходя из законов , действующих во время его реализации. Суд должен отказать в жалобе и установить неустойку в размере 50 %, как было оговорено в договоре.

4. 1)Основним джерелом права в України є нормативно-правовий акт (Конституція, закони ,укази президента , постанови тощо).

2) Під судовою практикою звичайно розуміють ті положення (рішення) судів, які розробляються судами при розгляді певної категорії справ. Рішення суду по конкретній справі мають обов´язкову силу лише для суб´єктів цієї справи і, звичайно, джерелом права вони не є. Джерелом права не можуть вважатися і узагальнення судо­вої практики з певних категорій справ, позиції колегії в цивіль­них справах Верховного Суду України. Водночас судова практика тісно пов´язана з джерелами права і має важливе значення в цивільному законодавстві.

3) Позиція суду являється вірною . В Україні не визнаються джерелами права ні судові прецеденти , ні доктринальні джерела. Основним джерелом права в Україні є нормативно правовий акт . Таким чином, роз´яснення вищих спеціалізованих судів но­сять рекомендаційний характер.

5. Цивільний та Господарський кодекси України є комплексним поєднанням нормативної бази, теоретичних здобутків вчених, узагальнення правозастосовчої практики, вітчизняного і зарубіжного досвіду до врегулювання правових відносин у сфері цивільного і господарського права. Разом з тим при підготовці проектів Кодексів найскладнішим було питання про сферу їх дії. Так, з врахуванням існування різних суспільних відносин – цивільних та господарських, а також приватно–правових та публічно–правових засад їх регулювання ці відносини мають регламентуватися відповідними законодавчими актами. Намагання регулювати господарські відносини за допомогою приватно–правових важелів лише ускладнює економічні відносини нашої держави. Реалії сьогодення свідчать, що за сучасних умов та розширення кола господарських процесів Цивільний кодекс України не зможе охопити весь спектр відносин, що виникають у сучасному суспільстві. У зв’язку з цим не можна зменшувати роль та призначення Господарського кодексу України, який повинен посісти значне місце у сфері публічно–правових відносин, на відміну від Цивільного кодексу України, який є кодексом приватного права. Але аналіз положень та практичне застосування Кодексів вказує на наявність окремих суперечливих моментів, ліквідувати які можливо лише виходячи із завдань нормативного регулювання відносин.

Статтею 1 Господарського кодексу України передбачено, що він визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб"єктами господарювання, а також між цими суб"єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Статтею ж 1 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом його регулювання є особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Також ця стаття передбачає, що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Два одночасно прийняті законодавчі акти мають деякі неузгодженості та суперечності, які унеможливлюють їх практичне застосування.

В цілому можна виділити такі шляхи вирішення зазначених суперечностей: 1) розмежування сфер регулювання: залишити за Господарським кодексом відносини в сфері публічного права стосовно державного регулювання підприємництва, а за Цивільним кодексом – у сфері приватних відносин. Тобто відносини, які регулюються виключно на приватних засадах, позбавлених будь–якого публічного впливу, повинні повністю регулюватися Цивільним кодексом, а Господарський кодекс регулюватиме ті відносини, де немає приватної ініціативи сторін; 2) узгодження норм двох кодексів із відповідним відсиланням кожного з них до іншого стосовно тих чи інших аспектів регулювання, усунення дублювання, розбіжностей, а також узгодження термінології.

6. Договор не может отменять действия положений законодательства,действия сторон не правомерны, в таком случае договор может быть признан недействительным

7. На Украине принят нормативный акт(постановление Верховной Рады от 12 сентября 1991 г.), про временное действие на территории Украины отдельных актов законодательства Союза ССР. Следовательно государственное предприятие должно следовать согласно Инструкции и № П-7 и не может требовать заплатить неустойку.

8. ст. 79 З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про міжнародне приватне право Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів України у межах, визначених міжнародними договорами України або законами України.

ТЕМА 4

1.Возникли имущественные правоотношеня. Элементы гржданских правоотношений:

- правоспособность – способность иметь гражданские права и обязанности (у физ. лиц – момент рождения-смерть, у юр. лиц – момент создания-день внесения в единый гос. реестр записи о его ликвидации)

- дееспособность – способность своими действиями приобретать для себя права и создавать обязанности

- деликтоспособность – способность нести ответственность за совершенное правонарушение.

2. Обязательственные отношения.Субъектами выступает покойный В. Роновський и его сын

3. Имущественные отношения товарно-денежного характера. Применяется Стаття 8. Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості

11. Вимоги споживача розглядаються після пред'явлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.

Під час продажу товару продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.

У разі втрати споживачем технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, їх відновлення здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

12. Виробник зобов'язаний відшкодувати всі збитки продавця (підприємства, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті), який розглядає претензію споживача до придбаного товару.

Продавець (виробник) товарів зобов'язаний у місячний строк відшкодувати підприємству, що виконує його функції, збитки, яких воно зазнало у зв'язку із задоволенням вимог споживача, передбачених цією статтею.

13. Вимоги, встановлені частиною першою цієї статті щодо товарів, виготовлених за межами України, задовольняються за рахунок продавця (імпортера).

14. Вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.