23. Гіперреальність та симулякри (ж.Бодрійяр).
Основні положення теорії симулякрів Ж. Бодрійяра можна викласти у декількох положеннях.
1. Весь світ складається з уявної реальності, яка не існую насправді.
2. Простір, що оточує людину, наповнений знаками (симулякрами), які є замінниками реальності, оскільки за знаками нічого не міститься.
Симулякри, на думку Бодріяра, виникають лише на певному етапі розвитку культури. Наприклад, їх немає в традиційному і кастовому суспільстві, оскільки знаки захищені в ньому системою заборон, яка забезпечує їм повну зрозумілість і наділяє кожний недвозначним статусом. В епоху Відродження наступає царство звільненого знака й у цьому зв'язку суспільство, як стверджує Бодріяр, неминуче вступає в епоху підробки (симулякра). Ж. Бодріяр виділяє три рівні симулякрів.
Знаки першого рівня - складні, повні ілюзій, із двійниками, дзеркалами, театром, іграми масок - із приходом машин перетворюються на знаки грубі, нудні, одноманітні, функціональні й ефективні. Цим, на думку Бодріяра, і відрізняються симулякри першого рівня від другого. Процес переходу симулякрів на новий рівень Бодріяр називає "радикальною мутацією". Симулякри другого рівня утворюються в технічну епоху, коли виробництву властива серійність.
Охоплена лихоманкою нескінченної відтворюваності система приходить до третього рівня симулякрів, де створюються моделі, від яких походять усі культурні форми.
3. Простір, який автор називає «гіперреальність» – симулятивний. Він симулює реальність. Іншими словами, за реальністю нічого не стоїть.
4. Існує якнайменше три види симулякрів, а саме: 1) копії, які не є функціональними у суспільстві; 2) функціональні аналоги, що виконують у суспільстві певну роль; 3) суто симулякри, до яких автор запропонував віднести гроші, моду й громадську думку.
24. Код як система організації знаків.
Код (франц. code, від латів.(латинський) codex — зведення законів), система умовних знаків (символів) для передачі, обробки і зберігання (запам'ятовування) різної інформації. Кінцева послідовність кодових знаків називається словом.
Код Д, зокрема, задає відповідність означаемых і що означають, тобто задає набір знаків. Код повинен бути вибраний так, щоб за допомогою тих, що відповідних означають можна було скласти необхідне повідомлення. Повинні також підходити один до одного середовище і що означають кода. Код повинен бути відомий одержувачу, а середовище і ті, що означають повинні бути доступний його сприйняттю. Таким чином, сприймаючи ті, що означають, послані відправником, одержувач за допомогою коду переводить їх в означаемые і тим самим приймає повідомлення.
25. Семантичний трикутник. Денотація і коннотація.
Денотація - буквальне значення символу, що визнається більшістю людей в даній культурі.
Конотація (лат. co(n) — префікс, що означає об'єднання, сумісність, і notatio — позначення) — сумарне чи тотальне значення слова, як описове, так і емоційне. Улінгвістиці використовується для опису супутнього емоційно-експресивного значення мовної одиниці, яке пов'язане з описовим значенням та яке доповнює його. Уфілософії та логіці використовується у дещо вужчому значенні, а саме конотацією терміну є набір властивостей, що їх посідають усі об'єкти із розширення терміну. Наприклад, конотацією терміну «хмарочос» є набір ознак, властивих усім будинкам понад певну висоту.
Денотация — это словарное определение слова; коннотации — это набор ассоциаций, которые сопутствуют слову.
Возьмем, к примеру, слово «газель». Денотация, или определение, слова «газель» это — «любой из многих видов антилоп рода Gazella». Ассоциации, вызванные этим словом, у разных людей могут различаться, но для большинства возникнет идея чего-то быстрого и изящного.
Пожалуй, наиболее заметным достижением явился так называемый "семантический треугольник", введенный в научный оборот американскими семиотиками С.К. Огденом и И.А. Ричардсом в их книге с характерным названием "Значение значения: Исследование влияния языка на мышление и научный символизм", опубликованной в 1923 году. Треугольник Огдена-Ричардса представляет собой удачную модель взаимосвязи трех главных логико-лингвистических категорий: 1) данный в ощущениях объект реальной действительности, именуемый в логике "денотат", а в лингвистике "референт"; 2) возникающий в сознании людей мысленный образ (психологическое представление) о данном объекте, которое в логике называется "понятие" или "концепт", а в лингвистике "значение" или "смысл"; 3) принятое в человеческом обществе наименование объекта — "имя" (слово, лексема). На рис. 4.2. воспроизведен прославленный треугольник с некоторыми дополнениями.
Одно из достоинств семантического треугольника состоит в том, что он наглядно показывает структуру знака: единство духовного плана содержания и материального плана выражения.