- •Предмет, об’єкт соціології комунікації.
- •Основні поняття соціології комунікації («спілкування», «мовна діяльність», «комунікація», «інтеракція», «інформація»).
- •Соціологія комунікацій як спеціальна галузь соціології.
- •Специфіка соціологічного аналізу комунікації.
- •Методи соціологічного дослідження комунікації
- •Онтологічний, гносеологічний, методологічний аспекти теорії соціальної комунікації.
- •Соціобіологія. Е.Уілсон.
- •Соціолінгвістика.
- •Теорія мовного дефіциту б.Бернстайна.
- •Характеристика комунікативних революцій.
- •Міфологічно-фольклорна, вербальна та аудіовізуальна стадії розвитку способів комунікації.
- •21. Джерело (відравник), повідомлення, канал, отримувач, зворотній зв’язок як основні елементи комунікаційного процесу.
- •22. Модель кодування / декодування інформації с.Холла.
- •23. Гіперреальність та симулякри (ж.Бодрійяр).
- •24. Код як система організації знаків.
- •25. Семантичний трикутник. Денотація і коннотація.
- •26. Бар’єри соціальної комунікації.
- •27. Лінійні моделі комунікації.
- •28. Циркулярні моделі комунікації.
- •29. Структурні моделі комунікації.
- •Модель комунікації г.Лассуела, недоліки лінійної моделі комунікації г.Лассуела.
- •31. Семіотична концепція комунікації. Праці ч. Пірса, ф. Соссюра
- •32. Синтактика. Семантика. Прагматика
- •33. Розуміючий підхід до вивчення комунікативних феноменів: витоки, основні принципи.
- •34. Розуміння як тлумачення тексту, реконструкція задуму автора (ф. Шлейєрмахер, в.Дільтей).
- •35. Місце природної мови серед інших знакових систем.
- •36. Усномовна комунікація.
- •37. Письмовомовна комунікація: властивості, види, функції.
- •38. Відмінність суспільств усної та письмової культури за г. Маклюеном.
- •40. Кінесика: жести, пози, міміка, погляди.
- •Проксеміка: дослідження просторових чинників комунікації.
- •Час як чинник комунікації. Пауза і ритм.
- •Психологічні особливості в процесі міжособистісної комунікації.
- •Аксіоми міжособистісної комунікації.
- •Психологічні і ситуаційні передумови міжособистісної комунікації.
- •Когнітивний та інтерактивний рівні масової комунікації.
- •Буденні типізації і запас наявного знання (а. Щюц).
- •Повсякденність як реальність особливого роду.
- •Міжособистісна взаємодія у символічному інтеракціонізмі. Концепція Дж. Міда.
- •Концепція міжособистісної комунікації е.Берна.
- •52. «Гарфінкелінг» як руйнування типових зразків взаємодії (г. Гарфінкель).
- •Поняття комунікативної дії (ю. Хабермас).
- •Комунікативна компетентність (ю. Хабермас).
- •Сутність, характеристики малої групи.
- •Комунікативна структура малої групи.
- •Сім’я як комунікативна група.
- •Види комунікації у групі: «коло», «ланцюг», «хрест».
- •Експерименти а.Бейвеласа.
- •Централізовані комунікативні структури: фронтальна, радіальна, ієрархічна.
- •Сутність масової комунікації.
- •Концепція інформаційного суспільства о. Тоффлера.
- •Інформаційні, нормативні, ідентифікуючі, культуротворчі функції масової комунікації. (вопрос очень специфический. Что смогла, то написала)
- •Особливості масової комунікації як суспільного інституту.
- •Концепція інформаційного суспільства р. Белла.
- •Розуміння масового суспільства і масової культури в межах провідних соціологічних теорій.
- •Форми та характеристики масової культури.
- •Особливості прояву масової та елітарної культури.
- •Характеристика праці Ортеги – і – Гассета «Бунт мас».
- •Поняття масового суспільства та масової культури в критичній теорії (франкфуртська школа).
- •Масова комунікація як соціальний інститут.
- •Змк і держава.
- •Роль змк у політиці (четверта влада).
- •Віртуалізація соціальних відносин.
- •Глобальна мережа: соціальні та культурні функції.
- •Змк як індустрія.
- •Роль економічних чинників у функціонуванні змк.
- •Аналіз праці п.Бурдьє «Про телебачення і журналістику»
- •Сутність реклами.
- •Соціальна реклама в змк.
- •Реклама як маніпуляція свідомістю.
Віртуалізація соціальних відносин.
Віртуальні соц відносини - це те, що в соціальному плані відрізняє Інтернет і аналогічні цифрові мережі від інших засобів масової комунікації - таких як телефон, телеграф, радіомовлення, телебачення тощо. Характеризуючи комунітарний потенціал Інтернету, С. Туронок розрізняє 1) інструментальну роль Інтернет - технологій, що відкривають нові можливості відродження реальних громад, і 2) «віртуальні відносини в громаді», які не мають аналогів у реальному світі, що зароджується й розвивається виключно в межах кіберпростору [1, 60].
Деякі дослідники є прихильниками застосування Інтернет - технологій як практичний й ефективний інструмент громадянської освіти та суспільної ініціативи. Інші ж, більш радикально налаштовані дослідники вважають, що Інтернет здатний у принципі змінити структуру та форми суспільної самоорганізації, замінити застарілі, географічно обмежені відносини новими, віртуальними, які переборюють традиційні обмеження часу, простору, державних кордонів, мовних перешкод тощо (при цьому однак, звертається увага на відсутність соціальної солідарності. Особливості: - анонімність (найважливіший атрибут Інтернет - комунікацій), що за самою своєю природою є несприятливим середовищем для виникнення таких общинних якостей, як взаємодовіра, взаємоповага, взаємовідповідальність; - соціальний тиск - невловимий нормативний ресурс спілкування віч - на - віч, що відіграє найважливішу роль у розвитку соціальної солідарності та відповідальності членів реальної громади; механізми «прагнення до заохочення» й «уникання осуду», що лежать в основі цього ефекту, не мають прямого зв'язку зі змістом інформаційного обміну між індивідами і мають значною мірою ірраціональний характер; - абсолютна легкість зміни кола спілкування, нестабільність взаємозв'язків, плинністьперсонального складу яких має природні географічні, інституціональні обмеження. Як пише С. Туронок, якості ці не те щоб повністю відсутні в Мережному просторі, але їх дефіцит відчувається досить гостро саме в тих віртуальних громадах, які не мають реальних взаємозв'язків поза Інтернетом. Вони присутні достатньою мірою в тих реальних співтовариствах, які використовують мережні технології як додатковий засіб комунікації: наукові, професійні співтовариства, групи друзів тощо.
Віртуальний простір для сучасної людини постає «схованкою» від життєвої реальності, плацдармом реалізації її мрій, а отже, стимулятором до симуляції, підміни дійсності псевдореальністю.
Нові технології безконтактних інформаційних взаємодій породили новий вид відносин і зв'язків у суспільстві, що реалізуються тепер за допомогою комплексних мультимедійних засобів, які створюють ілюзію безпосередньої присутності в стереоскопічно представленому «екранному світі». Основним елементом у розумінні віртуальної реальності стає її «метатехнічне джерело». Віртуальність починає виступати як феномен, що розглядається вже не просто як результат взаємодії, а як артефакт нової інформаційної епохи, що виражає дію нових комунікативних зв’язків між людьми.
