- •Предмет, об’єкт соціології комунікації.
- •Основні поняття соціології комунікації («спілкування», «мовна діяльність», «комунікація», «інтеракція», «інформація»).
- •Соціологія комунікацій як спеціальна галузь соціології.
- •Специфіка соціологічного аналізу комунікації.
- •Методи соціологічного дослідження комунікації
- •Онтологічний, гносеологічний, методологічний аспекти теорії соціальної комунікації.
- •Соціобіологія. Е.Уілсон.
- •Соціолінгвістика.
- •Теорія мовного дефіциту б.Бернстайна.
- •Характеристика комунікативних революцій.
- •Міфологічно-фольклорна, вербальна та аудіовізуальна стадії розвитку способів комунікації.
- •21. Джерело (відравник), повідомлення, канал, отримувач, зворотній зв’язок як основні елементи комунікаційного процесу.
- •22. Модель кодування / декодування інформації с.Холла.
- •23. Гіперреальність та симулякри (ж.Бодрійяр).
- •24. Код як система організації знаків.
- •25. Семантичний трикутник. Денотація і коннотація.
- •26. Бар’єри соціальної комунікації.
- •27. Лінійні моделі комунікації.
- •28. Циркулярні моделі комунікації.
- •29. Структурні моделі комунікації.
- •Модель комунікації г.Лассуела, недоліки лінійної моделі комунікації г.Лассуела.
- •31. Семіотична концепція комунікації. Праці ч. Пірса, ф. Соссюра
- •32. Синтактика. Семантика. Прагматика
- •33. Розуміючий підхід до вивчення комунікативних феноменів: витоки, основні принципи.
- •34. Розуміння як тлумачення тексту, реконструкція задуму автора (ф. Шлейєрмахер, в.Дільтей).
- •35. Місце природної мови серед інших знакових систем.
- •36. Усномовна комунікація.
- •37. Письмовомовна комунікація: властивості, види, функції.
- •38. Відмінність суспільств усної та письмової культури за г. Маклюеном.
- •40. Кінесика: жести, пози, міміка, погляди.
- •Проксеміка: дослідження просторових чинників комунікації.
- •Час як чинник комунікації. Пауза і ритм.
- •Психологічні особливості в процесі міжособистісної комунікації.
- •Аксіоми міжособистісної комунікації.
- •Психологічні і ситуаційні передумови міжособистісної комунікації.
- •Когнітивний та інтерактивний рівні масової комунікації.
- •Буденні типізації і запас наявного знання (а. Щюц).
- •Повсякденність як реальність особливого роду.
- •Міжособистісна взаємодія у символічному інтеракціонізмі. Концепція Дж. Міда.
- •Концепція міжособистісної комунікації е.Берна.
- •52. «Гарфінкелінг» як руйнування типових зразків взаємодії (г. Гарфінкель).
- •Поняття комунікативної дії (ю. Хабермас).
- •Комунікативна компетентність (ю. Хабермас).
- •Сутність, характеристики малої групи.
- •Комунікативна структура малої групи.
- •Сім’я як комунікативна група.
- •Види комунікації у групі: «коло», «ланцюг», «хрест».
- •Експерименти а.Бейвеласа.
- •Централізовані комунікативні структури: фронтальна, радіальна, ієрархічна.
- •Сутність масової комунікації.
- •Концепція інформаційного суспільства о. Тоффлера.
- •Інформаційні, нормативні, ідентифікуючі, культуротворчі функції масової комунікації. (вопрос очень специфический. Что смогла, то написала)
- •Особливості масової комунікації як суспільного інституту.
- •Концепція інформаційного суспільства р. Белла.
- •Розуміння масового суспільства і масової культури в межах провідних соціологічних теорій.
- •Форми та характеристики масової культури.
- •Особливості прояву масової та елітарної культури.
- •Характеристика праці Ортеги – і – Гассета «Бунт мас».
- •Поняття масового суспільства та масової культури в критичній теорії (франкфуртська школа).
- •Масова комунікація як соціальний інститут.
- •Змк і держава.
- •Роль змк у політиці (четверта влада).
- •Віртуалізація соціальних відносин.
- •Глобальна мережа: соціальні та культурні функції.
- •Змк як індустрія.
- •Роль економічних чинників у функціонуванні змк.
- •Аналіз праці п.Бурдьє «Про телебачення і журналістику»
- •Сутність реклами.
- •Соціальна реклама в змк.
- •Реклама як маніпуляція свідомістю.
Соціолінгвістика.
Соціолінгвістика забезпечує вивчення взаємодії мови й ідентичності, мови й ідеології, мови і політики, а звідси й глибше – політичної комунікації, яка сьогодні є водночас і зброєю, і захистом.
Соціолінгвістика – галузь мовознавства, що вивчає мову у зв’язку із соціальними умовами її існування. Під соціальними умовами мається на увазі комплекс зовнішніх обставин, у яких реально функціонує й розвивається мова, а саме:
– суспільство людей, які використовують певну мову;
– соціальна структура цього суспільства;
– розбіжності між носіями мови за віком, соціальним статусом, рівнем
культури й освіти, місцем проживання тощо;
– розходження в їхній мовній поведінці залежно від ситуації спілкування.
Головні завдання соціолінгвістики - вивчення того, як використають мову люди, які складають те або інше суспільство, і як впливають на розвиток мови зміни в суспільстві, у якому існує дана мова. Ці завдання відповідають двом кардинальним соціолінгвістичним проблемам - проблемі соціальної диференціації мови й проблемі соціальної обумовленості розвитку мови.
Виділяють синхронічну соціолінгвістику, яка займається вивченням переважно відношення між мовою й соціальними інститутами, і соціолінгвістику діахронічну, котра вивчає переважно процеси, що характеризують розвиток мови у зв’язку з розвитком суспільства. Залежно від масштабності об’єктів, якими цікавиться соціолінгвістика, розрізняють макросоціолінгвістику й мікросоціолінгвістику. Перша вивчає мовні відносини й процеси, що відбуваються у великих соціальних об’єднаннях - державах, регіонах, більших соціальних групах, які нерідко виділяють умовно, за тією або іншою соціальною ознакою (наприклад, за віком, рівнем освіти й т.п.). Мікросоціолінгвістика займається аналізом мовних процесів і стосунків, які мають місце в реальних й при цьому невеликих по чисельності групах носіїв мови - у родині, виробничій бригаді, ігрових групах підлітків і т.п.
Теорія мовного дефіциту б.Бернстайна.
(Гіпотеза мовного дефіциту Б. Бернстайна)
Згідно з цією гіпотезою, висунутою англійським психологом і соціологом Б. Бернстайном, соціальний успіх членів суспільства та їх доступ до суспільних привілеїв у вирішальній мірі залежить від того, наскільки добре вони володіють мовою.
Представники середнього класу і, можливо, вищого шару робітничого класу користуються «розгорнутим» кодом, а представники нижніх шарів робітничого класу - «звуженим» кодом. Мова низьких верств має порівняно бідний словниковий запас, спрощений синтаксис. Відмінності між «розгорнутим» і «звуженим» кодами створюють дефіцит, який перешкоджає соціального успіху носіїв «звуженого» коду. Гіпотеза мовного дефіциту була піддана гострій критиці передусім німецькими, американськими і радянськими вченими. Основні її положення спростовувалися як на теоретичному рівні, так і даними численних експериментів.
Характеристика комунікативних революцій.
История развития коммуникации, сопровождающаяся развитием средств передачи сообщений (информации), претерпела четыре коммуникативные революции:
Возникновение человеческой речи приблизительно 40 тыс. лет назад называют «первая коммуникативная революцияОдной из первых появилась звукоподражательная гипотеза. Демокрит и Платон считали, что человек в ранние периоды своего развития подражал звукам окружающего мира: крикам птиц, зверей, шуму воды и т.п. Теория инстинктивных трудовых выкриков - добавила, с одной стороны, деятельностный аспект (мышление и действие были первоначально неразрывны), а с другой – аспект социальный (трудовые выкрики во время совместной работы становились символами трудовых процессов).
Письменность. Ранними формами письма были предметное и узелковое письмо. Непосредственными предшественниками современного письма стали пиктографическое и иероглифическое письмо. Подлинной революцией в письменности стало изобретение фонетического письма, в котором особым символом обозначался каждый отдельный звук. Оно связало устную речь и письмо.С помощью письменности люди получили возможность накапливать, хранить и передавать знания не только от человека к человеку, но и от поколения к поколению. Письмо решило проблему объема и точности передаваемой информации.
Книгопечатание значительно увеличило размах коммуникаций. Наборная печать была открыта в Германии И. Гуттенбергом. С точки зрения коммуникативистики книга оказалась надежным средством коммуникации — хранилищем информации и средством ее трансляции, увеличивая возможности коммуникационных контактов как между современниками, так и между поколениями и представителями различных культур.
Электронная коммуникация. Электронные СМИ решали ряд проблем, связанных с передачей и получением сообщений, благодаря колоссально возросшим скорости и объему передаваемой на большие расстояния информации. Начало было положено созданием техники телеграфии. С созданием системы телеграфных коммуникаций тысячекратно повысилась скорость коммуникаций, а главное резко возросло число коммуникантов. С изобретением радио скорость передачи информации достигла скорости света, информация и данное средство коммуникации стали массовыми. Телевидение. Новое средство коммуникации по своей эффективности значительно превзошло все предыдущие, стал складываться новый тип культуры — экранной, сочетающей звуковые и визуальные способы передачи и восприятия сообщений. Огромное значение для развития коммуникаций имело быстрое развитие компьютерной техники.
№11 Значення книгодрукування для розвитку соціальної комунікації
Книгопечатание. Третья коммуникативная революция связана с изобретением печатного станка. Книгопечатание обусловило переход от устной (преимущественно) культуры к книжной и значительно увеличило размах коммуникаций. Книга, отпечатанная типографским способом, стала достоянием широкого круга читателей. Промышленное производство книг повлекло за собой значительные социокультурные последствия. Во-первых, быстрый рост научной и образовательной сферы общества и увеличение доли грамотного населения. Во-вторых, развитие книгопечатания сказалось на развитии библиотечного дела. В-третьих, оно привело к возникновению целой отрасли производства - бумажной промышленности.
Развитие полиграфии и бумажной промышленности обусловило появление и быстрый рост журнально-газетной индустрии. Так, возник мощный канал массовой коммуникации - пресса, воздействие которой на массовое сознание по праву снискало ей титул «четвертой власти». Пресса начинает успешно конкурировать с книжным производством, а в некоторых странах, например в России в 19 в., становится центром культурного и литературно- публицистического процесса. Мануфактурная книжность послужила почвой для нормирования и распространения светских литературных языков. Манускрипты предназначались для чтения вслух неграмотной аудитории, печатные книги рассчитывались на молчаливое чтение «про себя». Соответственно изменилось оформление текста: появились названия, разбивка на главы и разделы, спуски, поля, пробелы между словами, красочные иллюстрации. Изменился литературный язык и стиль изложения, которые приспосабливались к восприятию зрением, а не слухом. Книгу стали рассматривать не как пособие для устной речи, а как непосредственный источник знания, что вызвало следующие изменения:
• появились понятия оригинальности, ценности, новизны содержания;
• возникло авторское право и понятие «плагиат» (в XVIII в.);
• выработались литературные жанры и стили изложения, нормы литературного языка;
• образовалась читательская массовая совокупность, состоящая из незнакомых друг с другом людей, имеющих общие взгляды и интересы (по оценке М.А. Барга, доля грамотных возросла с 10% в XV в. до 25% в XVII в.);
• тиражированные в сотнях экземпляров книги начали «жить своей жизнью», независимо от автора или переписчика. Они превратились в завершенные и целостные элементы овеществленной и долговременной социальной памяти.
№12. Електронні засоби комунікації
Основные существующие на данный момент в киберпространстве технологии, которые можно активно использовать в процессе обучения иностранному языку, переводя их в разряд средств обучения и воспитания, можно разделить на две группы: 1) средства синхронной коммуникации и 2) средства асинхронной коммуникации.
Средства синхронной коммуникации - это интернет средства, позволяющие общаться в режиме реального времени (чат, видео чат и аудио чат). Примерами таких средств, предоставляющих возможность синхронного общения посредством чата и голосовой связи, являются Skype и Yahoo Messenger
Средства асинхронной коммуникации - это интернет средства, позволяющие обмениваться информацией с задержкой во времени (форумы, электронная и аудио почта, сайты, блоги, вики...). Блог - эта страничка сайта, представленная в виде журнала-дневника или календаря, в котором информация располагается в хронологической последовательности. Блог может обновляться ежедневно/еженедельно/ежемесячно. Правом размещения информации и редактирования блога обладает его создатель, посетители блога могут оставить свои комментарии к статьям. В блоге можно также разместить фотографии, аудио, видео, ссылки на другие сайты, Интернет статьи, и т.п.
Электронные коммуникации приобретают в современном мире все большее значение. Сегодня, в условиях ежегодного многократного увеличения информационных потоков, уже практически невозможно вообразить четкое взаимодействие предпринимательских фирм, банковских структур, государственных предприятий, других организаций и их сотрудников без современных средств телекоммуникации и связи. Без наличия таких средств никакая огромная армия канцелярских работников и курьеров не может обеспечить оперативность доставки необходимой информации в нужный момент в нужное место. Электронные коммуникации отличает высокая скорость, адресность и потенциал широкого масштаба распространения информации. Линейный или древовидный однонаправленный информационный поток трансформируется в сеть циркулирующей мультинаправленной информации. Коммуникации децентрализуются, становятся более гибкими, оперативными и интерактивными. Возникновение и развитие электронной коммуникации решало ряд проблем, связанных с передачей и получением сообщений, благодаря колоссально возросшим скорости и объема передаваемой на большие расстояния информации. Интернет как система глобальных электронных коммуникаций превращается в СМИ по мере роста своей аудитории. Число пользователей этой международной информационной супермагистрали растет в геометрической прогрессии.
13. Комунікація у стародавніх, традиційних і сучасних суспільствах.( вы и сами всё знаете))) Поробно тут : http://www.km.ru/referats/A2BF3EE81DBA4DDDA9560BBAF56147FB
К обмену новостями или информацией люди стремились во все времена, даже в доисторические. Общение между людьми начиналось с отдельных звуков, жестов, мимики, затем посредством криков люди передавали информацию на расстояние.
Основными фазами информационного обмена являются:
- устная фаза;
- письменная фаза;
- книжная фаза;
- компьютерная фаза.
Д.С. Робертсон (США), исходя из взаимообусловленности цивилизационного и информационного процессов, выдвинул формулу “цивилизация - это информация”[10]. Опираясь на количественные меры математической теории информации, Робертсон ранжирует цивилизации по количеству производимой ими информации следующим образом:
Уровень 0 - информационная емкость мозга отдельного человека - 107 бит;
Уровень 1 - устное общение внутри общины, деревни или племени - количество циркулирующей информации » 109 бит;
Уровень 2 - письменная культура; мерой информированности общества служит Александрийская библиотека, имеющая 532800 свитков, в которых содержится 1011 бит информации;
Уровень 3 - книжная культура: имеются сотни библиотек, выпускаются десятки тысяч книг, газет, журналов, совокупная емкость которых оценивается в 1017 бит;
Уровень 4 - информационное общество с электронной обработкой информации объемом 1025 бит.
Письменность как первая пространственно отделенная от субъекта форма моделирования природного и социального мира открывает общество, в строгом, научном смысле слова, как цивилизацию, то есть дает возможность оперировать социальной семантической информацией вне прямого контакта. Письменность явилась семиотической революцией в знаковых способах организации общества.
Индустриальная коммуникационная система - высшая точка развития книжной культуры, но уже в пору расцвета заметны признаки ее размывания, например, обезличенная массовая коммуникация, оппозиционная информационно-документальная деятельность, а также распространение мифа об информационном кризисе.
Человечество обладает сегодня таким объёмом информации в каждой области знаний, что люди уже не в состоянии держать его в памяти и эффективно использовать. Накопление информации продолжается нарастающими темпами, потоки вновь создаваемой информации столь велики, что человек не может и не успевает воспринимать и перерабатывать их. С этой целью появились различные устройства, аппаратура для сбора, накопления и обработки информации. Наиболее мощными средствами являются электронные вычислительные машины (ЭВМ), вошедшие в жизнь как один из важнейших элементов научно- технического прогресса. Для оперативной и качественной передачи переработанной информации наряду с развитием средств её обработки идет непрерывный процесс совершенствования средств массовых коммуникаций
