- •Предмет, об’єкт соціології комунікації.
- •Основні поняття соціології комунікації («спілкування», «мовна діяльність», «комунікація», «інтеракція», «інформація»).
- •Соціологія комунікацій як спеціальна галузь соціології.
- •Специфіка соціологічного аналізу комунікації.
- •Методи соціологічного дослідження комунікації
- •Онтологічний, гносеологічний, методологічний аспекти теорії соціальної комунікації.
- •Соціобіологія. Е.Уілсон.
- •Соціолінгвістика.
- •Теорія мовного дефіциту б.Бернстайна.
- •Характеристика комунікативних революцій.
- •Міфологічно-фольклорна, вербальна та аудіовізуальна стадії розвитку способів комунікації.
- •21. Джерело (відравник), повідомлення, канал, отримувач, зворотній зв’язок як основні елементи комунікаційного процесу.
- •22. Модель кодування / декодування інформації с.Холла.
- •23. Гіперреальність та симулякри (ж.Бодрійяр).
- •24. Код як система організації знаків.
- •25. Семантичний трикутник. Денотація і коннотація.
- •26. Бар’єри соціальної комунікації.
- •27. Лінійні моделі комунікації.
- •28. Циркулярні моделі комунікації.
- •29. Структурні моделі комунікації.
- •Модель комунікації г.Лассуела, недоліки лінійної моделі комунікації г.Лассуела.
- •31. Семіотична концепція комунікації. Праці ч. Пірса, ф. Соссюра
- •32. Синтактика. Семантика. Прагматика
- •33. Розуміючий підхід до вивчення комунікативних феноменів: витоки, основні принципи.
- •34. Розуміння як тлумачення тексту, реконструкція задуму автора (ф. Шлейєрмахер, в.Дільтей).
- •35. Місце природної мови серед інших знакових систем.
- •36. Усномовна комунікація.
- •37. Письмовомовна комунікація: властивості, види, функції.
- •38. Відмінність суспільств усної та письмової культури за г. Маклюеном.
- •40. Кінесика: жести, пози, міміка, погляди.
- •Проксеміка: дослідження просторових чинників комунікації.
- •Час як чинник комунікації. Пауза і ритм.
- •Психологічні особливості в процесі міжособистісної комунікації.
- •Аксіоми міжособистісної комунікації.
- •Психологічні і ситуаційні передумови міжособистісної комунікації.
- •Когнітивний та інтерактивний рівні масової комунікації.
- •Буденні типізації і запас наявного знання (а. Щюц).
- •Повсякденність як реальність особливого роду.
- •Міжособистісна взаємодія у символічному інтеракціонізмі. Концепція Дж. Міда.
- •Концепція міжособистісної комунікації е.Берна.
- •52. «Гарфінкелінг» як руйнування типових зразків взаємодії (г. Гарфінкель).
- •Поняття комунікативної дії (ю. Хабермас).
- •Комунікативна компетентність (ю. Хабермас).
- •Сутність, характеристики малої групи.
- •Комунікативна структура малої групи.
- •Сім’я як комунікативна група.
- •Види комунікації у групі: «коло», «ланцюг», «хрест».
- •Експерименти а.Бейвеласа.
- •Централізовані комунікативні структури: фронтальна, радіальна, ієрархічна.
- •Сутність масової комунікації.
- •Концепція інформаційного суспільства о. Тоффлера.
- •Інформаційні, нормативні, ідентифікуючі, культуротворчі функції масової комунікації. (вопрос очень специфический. Что смогла, то написала)
- •Особливості масової комунікації як суспільного інституту.
- •Концепція інформаційного суспільства р. Белла.
- •Розуміння масового суспільства і масової культури в межах провідних соціологічних теорій.
- •Форми та характеристики масової культури.
- •Особливості прояву масової та елітарної культури.
- •Характеристика праці Ортеги – і – Гассета «Бунт мас».
- •Поняття масового суспільства та масової культури в критичній теорії (франкфуртська школа).
- •Масова комунікація як соціальний інститут.
- •Змк і держава.
- •Роль змк у політиці (четверта влада).
- •Віртуалізація соціальних відносин.
- •Глобальна мережа: соціальні та культурні функції.
- •Змк як індустрія.
- •Роль економічних чинників у функціонуванні змк.
- •Аналіз праці п.Бурдьє «Про телебачення і журналістику»
- •Сутність реклами.
- •Соціальна реклама в змк.
- •Реклама як маніпуляція свідомістю.
Онтологічний, гносеологічний, методологічний аспекти теорії соціальної комунікації.
Онтологічний аспект (пов'язаний з сутнісною природою об'єкту, що вивчається) (грец. ontos "суще" + logos "вчення") соціальної комунікації пов'язаний, перш за все, з природою її першої складової - соціальними структурами суспільства. Саме в рамках соціальних спільнот різного типу вдається спостерігати соціальну диференціацію поведінки людей та їх мовленнєвої діяльності.
Гносеологічний аспект (пов'язаний з процесом пізнання об'єкту і вичленує предмету дослідження)(греч.gnosis "пізнання" + logos "вчення") теорії соціальної комунікації складний і суперечливий через складність самого об'єкта вивчення і множинності інтерпретацій його як предмета дослідження. У гносеологічний аспект теорії входить цілий ряд проблемних питань (Взаємодія комунікації і соціальних структур, Визначення функцій комунікації, Обґрунтовування одиниць комунікації).
Методологічний аспект (пов'язаний з обґрунтовуванням підходу або принципів наукового аналізу) (грец. methodos "шлях дослідження, пізнання" + logos "слово, вчення") соціальної комунікації знаходиться в процесі становлення. Вона складається з теорії соціального пізнання, системи методів соціального пізнання і аналізу комунікативних систем, актуалізуються у суспільстві. Якщо перші дві складові ґрунтуються на загальнотеоретичних принципах соціології, то третя складова формується в рамках різних теорій і напрямів, так чи інакше пов'язаних із соціологією.
Всі три аспекти соціальної комунікації - онтологічний, гносеологічний і методологічний - взаємопов'язані, припускають один одного і впливають один на одного. На певному етапі розвитку будь-якої науки на перший план висувається якийсь один аспект - "іде випередження" за рахунок інтенсивної розробки. У вітчизняній науці таким домінуючим аспектом до недавнього часу був методологічний аспект з акцентом на світоглядні проблеми. Поява досліджень на стику соціології, психології, етнології та лінгвістики в значній мірі розширило гносеологічний аспект. Це дало підставу для гармонійного розвитку всіх трьох аспектів соціальної комунікації.
Соціобіологія. Е.Уілсон.
СОЦИОБИОЛОГИЯ междисциплинарное научное направление второй половины 20 в., сложившееся, восновном, в США в 70е. Основной целью С. является введение в общественные науки методовбиологических наук, которые позволили бы с точностью и определенностью получать и прогнозироватьрезультаты социального поведения людей, используя данные генетики, этологии, эволюционной теории,этнографии, социальной психологии и других наук о человеке. Первоначально в С. изучалось поведениеживотных и их сообществ, затем С. распространила область своих исследований и на анализ различныхформ общественного поведения. Основоположником С. считается американский зоолог Э. Уилсон, который всвоих работах «Социобиоло-гия: новый синтез» (1975), «Биофилия» (1984) сформулировал основныеположения С. на основе данных естественных и гуманитарных наук. Он предпринял попытку анализанекоторых форм социального поведения человека по аналогии с поведением животных. При этом онутверждал, что человеческое поведение обусловлено естественным отбором и предопределено генетически;а основная задача С. состоит в определении генов, влияющих на поведение индивидов. По мнениюУилсона, основной проблемой С. является вопрос о существовании генетической предрасположенностивхождения индивида в тот или иной класс или социальную группу и выполнения им своих социальных ролей.