26. Економічний зміст державного кредиту: характеристика

Державний кредит - сукупність економічних відносин між державою в обличчі її органів влади та управління, з одного боку, і фізичними та юридичними особами - з іншого, при яких держава виступає в якості позичальника, кредитора та гаранта.

Державні позики можна класифікувати за такими ознаками:

1) за суб’єктами позичкових відносин, позики поділяються на ті, що розміщаються центральними та місцевими органами управління;

2)в залежності від місця розташування державні позики поділяються на внутрішні та зовнішні;

3)в залежності від обігу на ринку державні позичкові інструменти можуть бути ринковими та неринковими. Тобто ті, що можуть вільно продаватися на ринку цінних паперів і ті, що випускаються під специфічну категорію клієнтів;

4)в залежності від терміну залучення коштів державні позики поділяють на короткотермінові (термін погашення до 1 року), середньострокові (1-5), довгострокові (більше 5 років). 

5)в залежності від забезпеченості боргових зобов’язань - закладні і незакладні;

6)за характером сплачуваного доходу - виграшні; відсоткові; з нульовим купоном. За виграшними: сплата виграшу відбувається за номером облігації. За відсотковими - дохід сплачується 1,2,3 рази на рік згідно з купонами. Короткострокові позичкові інструменти держави не мають купонів, вони продаються зі скидкою з номіналу, а викуповуються за номіналом;

7)в залежності від методу визначення доходу - з твердим доходом, з плаваючим доходом;

8)в залежності від зобов’язань позичальника дотримуватись терміну погашення позики встановленого при її випуску - на зобов’язання з правом дострокового погашення та без права дострокового погашення. Розрізняють два варіанта погашення заборгованості:  одночасне; та частинами.

Є три варіанти погашення заборгованості частинами:

 позика погашається рівними частинами;

 зростаючими частками;

 частками, що зменшуються.

Мета державного кредиту - погашення дефіциту державного бюджету.

Суб'єктами державного кредиту є: кредитори - юридичні та фізичні особи, інші держави; позичальник - держава.

27. Характеристика мита (ідентифікація за класифікацією, суб’єкти, об’єкт, ставка, особливості справляння).

Мито - це непрямий податок, який стягується з товарів (інших предметів), які переміщуються через митний кордон України, тобто ввозяться, вивозяться чи прямують транзитом. Юридичні або фізичні особи здійснюють операції по імпорту та експорту товарів (робіт, послуг). Кожна угода по імпорту або експорту передбачає укладання договору (контракту), у якому обов'язково відображається ціна і загальна вартість товару на підставі рахунку - фактури. Фактурна вартість - це вартість товарів, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті або повинна компенсуватися зустрічними поставками товарів та зазначається в рахунку - фактурі (рахунку - проформі для договору міни) відповідно до умов зовнішньоторговельної угоди купівлі - продажу або міни.

Об'єктом оподаткування митом є митна вартість або фізична одиниця товару, що імпортується. Митна вартість товару - це сума, яку фактично сплачено, або яка підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону держави (тобто, коли, всі належні формальності щодо ввезення товару в країну чи його вивезення з неї виконані).

Митний збір - це вид митних платежів, що підлягають сплаті до бюджету громадянами, які є суб'єктами зовнішньо - економічної діяльності за роботу, виконану по відношенню до них митними органами.

Платникоммитного збору є юридична чи фізична особа, що здійснює митне оформлення.

Митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів;

Митний режим - це сукупність норм, що встановлені законами з питань митної справи й залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

Митна вартість товару — це термін для визначення спеціальної вартості товару, а саме, це вартість товару, яка застосовується для цілей

— обкладення товару митом, ПДВ, акцизним збором

— зовнішньоекономічної та митної статистики

— державного регулювання торговельно-економічних відносин, які пов'язані із вартістю товару, включаючи здійснення валютного контролю зовнішньоторговельних акцій і розрахунків банків по них згідно із законодавчими актами України.

Відповідно до різних критеріїв, що застосовуються для визначення митних платежів, розрізняють мита за об'єктом оподаткування та способом нарахування.

За об'єктом оподаткування мито поділяється на:

1) імпортне;

2) експортне;

3) сезонне.

Імпортне мито є диференційованим і залежить від країни походження товарів:

• до товарів, що походять з країн, що розвиваються, (додаток № 1 до Єдиного митного тарифу) в межах товарних груп 1—24 застосовуються преференційні ставки мита;

• до товарів, що походять з країн (економічних союзів), які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння (додаток № 2 до Єдиного митного тарифу), а також до товарів, що походять з країн, що розвиваються, в межах товарних груп 25—97 застосовуються пільгові ставки мита;

• до решти товарів застосовуються повні (загальні) ставки мита.

Сезонне мито встановлюється для оперативного регулювання ввезення і вивезення окремих товарів на строк до 4 місяців залежно від сезону.

За способом нарахування (ст. 7 Закону) мито поділяється на:

1) адвалерне — нараховується у відсотках до митної вартості товару;

2) специфічне — нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товару;

3) комбіноване — поєднує обидва названих види мита.

Теорія митної справи ще не досконала. Тому інколи можна зустріти застосування термінів «мито» і «ставки мита» в одному (тотожному) значенні — «мито», «митне податкове обкладання».

З метою захисту економічних інтересів держави до товарів, що ввозяться, можуть тимчасово застосовуватися такі види мита:

♦ спеціальне (особливе) — встановлюється у кожному конкретному випадку як захисний захід, якщо товари ввозяться на митну територію в таких кількостях або на таких умовах, що завдають шкоди вітчизняному виробнику, а також захід для припинення недобросовісної конкуренції або у відповідь на дискримінаційні дії з боку іноземних держав проти України;

♦ антидемпінгове — застосовується у випадках ввезення на митну територію України товарів за цінами, значно нижчими ніж їх нормальна вартість у країні вивезення, якщо такий імпорт створює загрозу або завдає шкоди вітчизняному виробнику подібних товарів або організації їх виробництва в Україні (так, ввезенням курячих стегон підірвано вітчизняну птахову індустрію). Ставка (розмір) антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об'єкта демпінгу на момент експорту і заявленою ціною при його імпорті на митну територію України;

♦ компенсаційне — застосовується у випадках ввезення на митну територію України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи побічно використовується субсидія, якщо таке ввезення завдає шкоди вітчизняному виробнику подібних товарів. Ставка компенсаційного мита не може перевищувати розміру субсидій.

Застосуванню особливих видів мита (спеціальних, антидемпінгових, компенсаційних) передує проведення дослідження Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі, яке проводиться відповідно до заяв українських або іноземних державних органів, підприємств, організацій або з ініціативи Митно-тарифної ради.

Митна вартість — це ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону. Для визначення митної вартості товару враховують:

• ціну товару, що зазначена в рахунку-фактурі;

■ фактичні витрати, якщо їх не включено в рахунок-фактуру: на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;

■ комісійні та брокерські;

■ плату за використання об'єктів інтелектуальної власності. При явній невідповідності заявленої митної вартості або у разі неможливості перевірити обчислення, її визначають на основі цін на ідентичні товари, що діють у провідних країнах — експортерах зазначеного товару.