65. Філософія марксизму. Вчення к.Маркса про людину як соціальну істоту. Теорія класової боротьби. Ідея революційної волі. Вчення про суспільно-економічні формації.

Марксизм як економічна, соціально-політична, філософсь­ка теорія, ідеологія пролетаріату виник в 40-і роки XIX сто­ліття в Німеччині, у відповідь на суспільну потребу в теорети­чному обґрунтуванні нового суспільно-політичного руху -робітничого руху.Основоположники марксизму Карл Маркс і Фрідріх Енгельс.

Класовий поділ призводив до того, що одні групи людей завдяки своєму соціальному положенню мали матеріальні, політичні та інші привілеї, інші, навпаки, позбавлялися необхідного для існування і виживання. У соціальній поляризації Маркс бачив джерело антагонізму класів, глибинну причину класової боротьби. Таким чином, за Марксом, люди є продуктом суспільства і, перш за все об'єктивного стану в процесі виробництва. Але, потрапивши у класову боротьбу, вони стають самі творцями суспільства.

су­сniльно-економiчнаформацiявиражае тип суспiльс­твa, що характеризується своїм способом виробництва i вiдповiдними йому виробничими вiдносинами. Суспiльствувiдомi такі типи формацiй: первiсний i рабовласницький лад, феодалiзм, капіталізм, комунiзм (перша стадiя – соцiалiзм), постiндустрiальнi країни i посткомунiстичний лад (головним чином для країн СНД). Основними структурними елементами СЕФ є базис та над­будова, а також надбазовi та надбудовнi елементи – нацiя, мова,культура, побут, сiм’я та iн.

66.Основні риси українського світоглядного менталітету і його вплив на розвиток філософської думки в княжій Україні.Філософія Києворуської доби, її особливості та онтологічна, гносеологічна і соціально-антропологічна проблематика

Як і кожній національній філософії, українській властиві свої типові риси, що сформувалися на основі національного характеру. До них належать: кордоцентризм -розуміння дійсності «серцем» - емоціями, почуттями; антропоцентризм - спрямованість на людину, осмислення її сутності; екзистенційність - здатність «пропускати» загальноприйняті цінності крізь особистий життєвий досвід; «софійність», толерантність і діалогічність - терпимість, гідне ставлення до різних проявів незгоди зі своїми принциповими ідеями.

Виникнення філософії Русі відбувалось у процесі розв’язання суперечностей між слов’янським міфологічним світоглядом та християнством. . філософська думка Київської Русі мала християнський характер, у ній переважала етична проблематика: філософська картина світу, пізнання, людина, людські вчинки, суспільство розглядалось крізь призму вічного конфлікту добра і зла. А в соціальній філософії домінували патріотичні ідеї єдності всіх руських земель, зміцнення і централізації держави, необхідність розвитку культури та освіти.

Характер розв'язання онтологічних і натурфілософських проблем зумовлювався притаманним людині того часу уявленням про світ, в єдності з яким вона усвідомлює сенс власного буття. В основі його — властиве християнському світобаченню подвоєння картини світу — світ наявний і бажаний, належний, що перебуває за межами наявного

Культ Слова, книжності зумовлювався комунікацією між Божественним і земним, Божественним і людським. Саме така роль і відводиться Слову. На цьому ґрунтується своєрідна гносеологічна позиція, що розглядає пізнання як витлумачення істини, проголошеної, але "сокровенної" в Слові. Сенс пізнавальної діяльності вбачається в отриманні нових, не знаних раніше істин.