8. Публіцистичний стиль: добір лексики. Особливості розмовного стилю української мови.

Публіцистичний стиль - це функціональний різновид літературної мови, яким послуговуються в засобах масової інформації (газетах, часописах). Звичайною формою реалізації публіцистичного стилю є усний або друкований монологом. У цьому стилі можуть використовуватись і нормативна лексика, високі, урочисті слова і фразеологізми, емоційно забарвлені лексеми, вигуки, частки, нескладні синтаксичні конструкції, риторичні запитання, окличні інтонації, повтори. Відповідно до провідного завдання цього стилю у ньому часто використовуються політичні та морально-етичні слова і фразеологізми. Основні мовні засоби:

- синтез складників наукового, офіційно-ділового,художнього й розмовного стилів;

- лексика, насичена суспільно-політичними й соціально-економічними термінами, закликами, гаслами;

- багатозначна образна лексика, емоційно-оцінні слова, експресивні сталі словосполуки;

- уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів;

- часте використання іншомовних суфіксів -іст, -атор, -ація та ін., префіксів псевдо-, супер-, інтер- та ін.;

- різні типи питальних, спонукальних та окличних речень, зворотний порядок слів;

- використання влучних афористичних заголовків.

Розмовний стиль обслуговує офіційне (зумовлене соціальними функціями мовців, отже, регламентоване формою і змістом) й неофіційне(його мета визначається особистими стосунками мовців, є нерегламентованим) спілкування людей, їх побутові потреби. Призначення - обмін інформацією, думками, враженнями, прохання чи на подання допомоги, виховний вплив. Ознаки розмовного стилю: широке використання побутової лексики, фразеологізмів, емоційно забарвлених і просторічних слів, звертань, вставних слів і словосполучень, неповних речень. Основні мовні засоби: емоційно-експресивна лексика; прості, переважно короткі речення; часте використання займенників; специфічні фразеологізми, скорочені слова, вигуки; заміна термінів розмовними словами. Норми розмовного стилю встановлюються не граматиками, як у книжкових стилях, а звичаєм, традицією - їх відчуває і спонтанно обирає сам мовець.

9. Документ та його ознаки. Призначення і класифікація сучасних ділових паперів.

Документ - зафіксована на матеріальному носієві інформація з реквізитами, які дозволяють її ідентифікувати. Документи мають правове значення, оскільки є засобом засвідчення певних фактів. Документи виконують офіційну, ділову й оперативну функції, оскільки вони - писемний доказ, джерело відомостей довідкового характеру. Класифікація ділових паперів:

- за назвою: автобіографія, акт, довідка, доручення, заява, інструкція, протокол тощо;

- за змістом і спеціалізацією: загальні та спеціалізовані;

- за призначенням: щодо особового складу, організаційно-розпорядчі, кадрово-контрактні, довідково-інформаційні, господарсько-претензійні, обліково-фінансові тощо;

- за походженням: службові та особисті;

- за місцем укладання: внутрішні та зовнішні;

- за напрямом: поступні та виступні;

- за способом виготовлення, структурними ознаками і ступенем стандартування і регламентування: стандартні, типові; нестандартні, нерегламентовані; індивідуальні;

- за ступенем складності: прості та складні;

- за стадіями створення: оригінали, копії (витяги, дублікати);

- за терміном виконання: звичайні безстрокові, термінові, дуже термінові;

- за ступенем гласності: для загального користування, для службового користування; таємні та цілком таємні;

- за технікою відтворення: рукописні, відтворені механічним способом;

- за терміном зберігання: тимчасового (до 10 р.), тривалого (понад 10 р.) та постійного зберігання;

- за носієм: на папері фотоплівці, магнітній стрічці, перфострічці, дискеті, диску тощо.